Ескалація. З чим пов'язане чергове загострення на Донбасі

Фото: Getty Images

Днями президент Володимир Зеленський зауважив, що на сході України спостерігається ускладнення ситуації, а секретар Ради національної безпеки та оборони Олексій Данілов попередив, що на країну чекають важкі місяці. І все тому, що Росія не лише нав'язує свою позицію та погрожує, але у відповідь отримала кілька несподіваних ударів.

Related video

Осіннє загострення

"Україна не хоче миру, а отже, треба готуватися до війни", — за допомогою телебачення цю думку в Донецьку намагаються навіяти кожному громадянину псевдореспубліки. В останні місяці там дедалі частіше кажуть, що Київ не готовий домовлятися з Донецьком і Луганськом, а навпаки, йде на загострення ситуації, запрошуючи підрозділи НАТО.

У відповідь на вбивство бойовиками українського військовослужбовця вперше застосували турецький ударний безпілотник Bayraktar

Утім, тих, кому цікаві подібні розмови, з кожним роком у "ДНР" дедалі менше. З одного боку, тамтешній народ звик до війни — людей у формі та зі зброєю багато, Донецьк схожий на гарнізон із безліччю військових частин, у тому числі в будівлі м'ясокомбінату, апеляційного окружного суду, у студмістечку. З іншого боку, готових воювати, а тим паче помирати за "ДНР", мало навіть серед так званих військових. В армію там ідуть, щоб отримувати зарплату, — це чи не єдине місце, де справно платять", — каже Віталій, донеччанин. Розповідає, що люди хочуть одного: щоб не стріляли.

На лінії розмежування останні два роки рідко буває тихо. Незважаючи на оголошене влітку 2019-го перемир'я, місцеві жителі часто говорять про обстріли та поранення цивільних. Втрати рахують і Збройні сили України — лише у вересні цього року на передовій загинули шість військовослужбовців, 31 військового поранено. У зведеннях штаб операції Об'єднаних сил регулярно фіксує застосування представниками незаконних збройних формувань зброї, у тому числі забороненої мінськими угодами, а звіти спеціальної моніторингової місії ОБСЄ говорять про пересування сил і коштів, зокрема на неконтрольованій ділянці українсько-російського кордону.

Росія завжди будувала свою комунікацію в ТКГ у Мінську, звинувачуючи Україну в неконструктивності

Водночас експерти часто критикують, що українська влада вдає, ніби не помічає порушень, хоча про це варто говорити прямо.

"Перемир'я на Донбасі — ілюзія, агресор змінив тактику з "контролю тиші" на "контрольовану ескалацію", — пояснює Костянтин Єлісєєв, український дипломат. Він звертає увагу, що Росія може наростити сили та вдатися до повномасштабних військових дій, це може статися в будь-який момент. Інакше навіщо РФ тримає в повній бойовій готовності підрозділи біля кордону з Україною — у Новочеркаську розташований штаб 8-ї армії у складі Південного військового округу, який є серйозним ударним угрупованням, керують нею офіцери, які вже беруть участь в агресії проти України, організовували 1-й та 2-й армійські корпуси окупаційної російської армії на Донбасі.

Але все ж таки ймовірність повномасштабної війни експерти оцінюють як мінімальну. Армія на українському кордоні Росії потрібна, щоб час від часу провокувати, загострювати ситуацію. Не лише на Донбасі, адже будь-яка провокація впливає на настрої в країні. Головне для Кремля досягти кінцевого результату: винести кримське питання за дужки та передати Україні Донбас на своїх умовах.

Помилки Кремля

Але останнім часом Москві стало важче втілювати свої плани, тому Росія нервує та помиляється. Про це Фокус говорить політична аналітикиня Марія Кучеренко. Вона відновлює хронологію останніх подій в ОРДЛО.

Щоб Україна могла вистояти, необхідне стратегічне бачення. Якщо ми відмовляємося від російських маніпуляцій, тут же маємо показати, що пропонуємо

політична аналітикиня
Марія Кучеренко

Спочатку згадує затримання так званого представника СЦКК ("спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін"), мешканця окупованого Алчевська Андрія Косяка. Росії завжди було принципово важливо хоч у межах якогось формату зіштовхнути представників України з необхідністю розмовляти безпосередньо з бойовиками, і формат СЦКК був у цьому сенсі пріоритетним. 2017-го РФ вийшла з центру, однією з причин було бажання налагодити пряму розмову України з бойовиками. Тоді спроба провалилася, а 2019-го під час відведення військ Росія таки домоглася того, щоб СЦКК псевдореспублік віддавали чільну роль — вони нібито стежили за процесом. Україна вдавала, що не помічає їх. І ось у жовтні 2021-го відбулося затримання представника незаконних збройних формувань, який був одягнений у фейкову форму з написом СЦКК.

"Це можна розцінювати як спробу зриву російських планів політичного тиску. Для неї затримання стало несподіваним, адже кілька років Україна не робила жодних активних дій, а відмовчувалася. Москва була не готова, почала нервувати та робити помилки", — каже Кучеренко.

загострення на Донбасі, протести проти капітуляції Fullscreen
НЕСТОРОНА КОНЛІКТУ. РФ безуспішно намагається змусити представників України розмовляти безпосередньо з бойовиками
Фото: УНІАН

Друга подія і, власне, помилка — взяття в заручники представників моніторингової місії ОБСЄ в Горлівці.

"Росія завжди будувала свою комунікацію в ТКГ у Мінську, звинувачуючи Україну в неконструктивності. Вона висувала якісь свідомо нереалістичні пропозиції, і коли з різних причин, частково під тиском вулиці, політичної опозиції, Зеленський і його команда ці пропозиції відкидали, Росія повторювала, що Україна зриває переговори, а хто неконструктивний, той програв, але тепер цю карту Україна може з легкістю повернути Росії", — продовжує Марія Кучеренко.

Важливо
Зірвати Мінськ і знову роздмухати конфлікт. Для чого в Донецьку блокували роботу місії ОБСЄ

Третя обставина, яка говорить про те, що для Росії щось пішло не так, — різка реакція на ці події ОБСЄ. Організація, яку Москва завжди вважала дружньою (можна згадати, як російський офіцер-представник місії тиснув руку бойовику), несподівано не те що не зажадала негайного звільнення Андрія Косяка, але закликала сторони до стриманості, уточнивши, що тиск із боку Росії не пройде. У результаті такої ситуації ОБСЄ навіть виграла — до неї підвищилася довіра цивільного населення з обох боків лінії розмежування. І це одна з причин для РФ суттєво обмежити мандат місії ОБСЄ. Навряд чи вона піде на її видворення — у такому разі міжнародники звинуватить Росію в зриві домовленостей, але вона, напевно, намагатиметься зробити роль місії номінальною і де-юре, і де-факто, без функції спостереження.

У коаліції з Україною

"Росія не хоче закінчувати війну, для неї це велика гра щодо дестабілізації ситуації не тільки на території України. Насправді її цікавлять більші території", — упевнений Олексій Данілов, секретар РНБО. Політична ескалація щодо Донбасу — це, безумовно, бажання РФ надіслати імпульс не лише керівництву України, а й Заходу, який останніми місяцями висловлює підтримку Україні в питаннях безпеки. По-перше, на саміті Україна-ЄС обговорювалися варіанти військової місії Євросоюзу для України. По-друге, під час візиту до Києва міністра оборони США Ллойда Остіна було обговорено питання посилення співпраці України та США в Чорному морі — міністр фактично підтримав українські амбіції вступити до НАТО.

Імовірність повномасштабної війни експерти оцінюють як мінімальну — Росія надає перевагу провокаціям.

Якщо Росія найближчими місяцями погодиться на раніше анонсовану зустріч у "нормандському форматі", то лише для того, щоб зафіксувати свою переговорну позицію: якщо вимоги не виконуються, Москва блокуватиме процес, переконуючи всіх, що Україна зриває переговори.

"І така політика пропагандистськи спрямована на ті країни ЄС, які скептично ставляться до європейських і євроатлантичних стремлінь України. Мовляв, не можуть закінчити війну, куди їм прагнути до ЄС і НАТО", — говорить Олександр Мусієнко, політичний аналітик.

Наразі експерти переконані, що наша країна починає вчитися спокійно реагувати на стреси та погрози з боку Росії. При цьому важливо не помилятися, бути вибірковими в термінах. Якщо говорити про ситуацію з затриманням бойовика Косяка, то її можна використати з більшою вигодою. Наприклад, не просто його заарештувати, але голосно заявити, що Україна не визнає СЦКК фейкових республік, що бойовики не є стороною конфлікту, а якщо Росії як противнику ця людина важлива, то нехай її забере, наприклад, представник РФ у військовій підгрупі в мінській ТКГ. Що ж до вищого рівня, то на ньому важливо створювати коаліції з західними партнерами, адже озброєна агресія РФ на Донбасі — це не лише проблема України. Наприклад, в енергетичній сфері, за допомогою якої РФ також намагається впливати на Україну та ЄС, необхідно поєднуватися з Польщею та країнами Балтії, які не соромляться називати "Північний потік — 2" загрозою безпеці ЄС.

Важливо
В очікуванні "Мінська-3": чому неминучий новий масштабний наступ Росії на Донбасі

При цьому Україні важливо зрозуміти, як мінімізувати негативні наслідки нового етапу протистояння з РФ. "Для того, щоб вистояти, необхідно мати стратегічне бачення. Якщо ми відмовляємося від російських маніпуляцій, ми одразу маємо показати, що пропонуємо, — каже Марія Кучеренко, політична аналітикиня. — Але з боку Банкової якогось стратегічного бачення я не спостерігаю. А в нас, на жаль, центр ухвалення рішень лише один — Офіс президента. Так не має бути, особливо в цій ситуації. Можливо, варто більше прислухатися до силовиків, і точно — до Міністерства закордонних справ, яке сьогодні відсунуте на другий план у вирішенні російського питання".

Поки готувався цей номер, на фронті Україна зазнала втрати — внаслідок артилерійського обстрілу бойовиків під Гранітним на Донеччині загинув боєць 93-ї бригади Холодний Яр, сержант Георгій Халіков. Дядько Жора — так 51-річного військового тепло називали побратими та журналісти. На передовій він із 2014 року, кілька разів продовжував свій контракт і обіцяв бути до перемоги.

У відповідь на провокацію з ОРДЛО українська армія вперше застосувала турецький ударний безпілотник Bayraktar. На відео зафіксовано, як росіяни розгорнули батарею прямо на дорозі, не ховаючи її. В результаті було знищено частину артилерійської системи — заборонену мінськими угодами зброю. Про це у своїх регулярних звітах згадують представники місії ОБСЄ.