Спорт і травми. Як уникнути ушкоджень і заздалегідь їх спрогнозувати

Травма — найнеприємніше і страшне, що може статися зі спортсменом. На жаль, від цієї складової професійного спорту не застрахований абсолютно ніхто. Деякі спортсмени через пошкодження змушені завершувати кар'єру, а деякі витрачають кращі роки свого життя, щоб повернутися на колишній рівень. Що робити, якщо вже отримав травму, як правильно відновитися і, врешті-решт, чи можна уникнути ушкоджень?

Фокус звернувся за відповідями на ці питання до профільних фахівців: керівника Української спортивної клініки Олега Касатки і спортивного лікаря Руслана Лебедя.

Чому виникають травми у спортсменів?

Травми трапляються із спортсменами при різних обставинах: хтось отримує пошкодження в зіткненнях прямо на ігровому полі, а когось невдача наздоганяє на тренуванні або в побутовій ситуації.

"Причин травм може бути багато. У кожної людини є свої особливості тіла, про які ми не знаємо і під фізичними навантаженнями ці особливості стають фактором для виникнення травми. Травма може бути прямою, через те, що тобі її хтось завдає або непрямою: вона відбувається під час руху без будь-якої сторонньої участі. Фактор спортивної боротьби і фізичного навантаження стає каталізатором.

Непрямі спортивні травми носять "накопичувальний" характер. До травмі можна йти довго. У кожному виді спорту є свої характерні пошкодження. Також існує генетичний фактор спортивного травматизму. У деяких спортсменів є генетична схильність до певних ушкоджень", — розповів Фокусу керівник Української спортивної клініки Олег Касатка.

Деякі травми не допустити просто: потрібно приділяти час регулярній фізичній активності, вважає спортивний лікар Руслан Лебідь.

"Достатня фізична активність вкрай важлива для зменшення ризиків розвитку хронічних захворювань. З точки зору ризиків набагато небезпечніше взагалі не займатися спортом. На жаль, тренування і змагання можуть призводити до спортивних травм.

Є стани організму, на які ми не можемо вплинути — це, наприклад гострі або контактні ушкодження. Яскравий приклад — чемпіонат Європи з футболу. Пошкодження ахіллового сухожилля у захисника збірної Італії Леонардо Спінаццоли і травма колінного суглоба нападника збірної України Артема Бєсєдіна. Навіть спортсмени найвищого рівня, отримують ушкодження.

В аматорському спорті багато що залежить від знань атлета про стан особливостей свого тіла та ризики фізичної активності, якої він займається. І тут важливим є питання як тренувань, відновлення після них, так і спеціальний медичний менеджмент здоров'я атлета", — розповів Фокусу Руслан Лебідь.

Статистика травм

Масовий спорт в Україні тільки починає свій підйом, результати можна буде побачити через кілька років, коли побудована інфраструктура буде доступна для спортсменів. При цьому в нашій країні немає органу, який займався б веденням статистики спортивних травм.

Разом з тим, спортивні лікарі наводять цифри по кількості травм у тих країнах, де подібний облік ведеться.

"Частота травм залежить від виду спорту. Так, наприклад, для футболу цей показник становить 7 випадків, а середній рівень травматизму у спорті 2,6 випадка на кожні 1000 годин занять спортом, згідно з даними вченого Пабло Пріетоса-Гонсалеса. Крім того, ризики вищі під час змагань і при наявності травм у минулому, а для дітей такий ризик являє рання спеціалізація в одному виді спорту", — говорить Руслан Лебідь.

Втрати, пов'язані зі спортивними травмами

Крім психологічних страждань і переживань, травма несе з собою ще й матеріальні збитки. Спортсмени-професіонали не тільки не заробляють гроші через тимчасову втрату працездатності, але ще і змушені витрачати кошти на лікування.

"Травма — це фінансова втрата, як для самої травмованої людини, так і для країни. Якщо держава не гарантує і не фінансує надання допомоги, то отримавши травму, спортсмен починає втрачати гроші: швидка допомога, консультації, обстеження, маніпуляції, а іноді і операція, а потім — реабілітація. Загалом, травма — це дорого. Якщо це спортсмен-професіонал, то він вибуває з боротьби за місце в складі і рейтинг, його трансферна вартість падає. Уявіть собі, він інвестував час, гроші і сили, а потім — все може втратити.

За золоту олімпійську медаль можна отримати 100 тисяч доларів, але травма перекреслює цю можливість. Або, наприклад, ціна футболіста на трансферному ринку — 25 мільйонів євро. Але якщо він не пограє пів року через часті травми, то інвестиційний пакет, яким він є, стане дешевше. Втрачають все: гравець, президент, тренер і агент", — говорить Фокусу Олег Касатка.

І якщо в Україні статистика витрат медичних закладів на лікування спортивних травм поки не ведеться, то у світових лідерів йдеться про найбільші суми. Наприклад, в США щорічно на лікування травм витрачають стільки, що будь-який бізнесмен, що володіє таким капіталом, був би в лідерах у рейтингу найбагатших українців.

"Витрати системи охорони здоров'я в США на лікування спортивних травм, згідно з даними досліджень, становлять близько 2 мільярдів доларів. А сумарні фінансові втрати футбольних топ-команд в сезоні 19/20 Англійської Прем'єр-ліги через простоювання травмованих гравців оцінюються в колосальні 193 мільйони фунтів. При цьому близько 22% всіх травм вимагають більше семи днів без тренувань", — розповів Фокусу спортивний лікар Руслан Лебідь.

Прогноз і аналітика травм

Розуміння факторів ризику травм та їх взаємодії є ключовим компонентом запобігання майбутніх травм у спорті. Фахівці стверджують, що у кожного спортсмена є індивідуальні схильності до отримання певних травм.

"Медична команда фахівців повинна враховувати події, що призводять до травми, а також включати характеристику біомеханіки тіла під час травми. Через безліч взаємодій між факторами ризику, а також непередбачуваних подій (наприклад, контакт з іншим гравцем), здатність передбачати травму є складним завданням. А отже аналіз повинен бути зосереджений не тільки на прогнозуванні виникнення самої травми, але і визначенні індивідуальних ризиків травми і реалізуванні заходів щодо їх зниження", — говорить Руслан Лебідь.

Багато в чому це пояснює високий травматизм українських професійних спортсменів: у нашій країні прогнозом травм займаються одиниці, і далеко не кожен спортсмен знає про існування таких досліджень.

Існують також і генетичні дослідження: тобто, у спортсмена може бути схильність до якихось типів травм, але він про це не підозрює, і травма може стати неприємним сюрпризом в будь-який момент.

"Генетичне тестування — це підхід до діагностики захворювань, що швидко розвивається, і це один з інструментів, що використовуються нині для медичного менеджменту, який заснований на розумінні генетичного "бекграунду" атлета. Але, на жаль, компанії, які займаються генетичними дослідженнями часто перебільшують прогнози тестів, що веде до репутаційного збитку методу. Існують певні біомаркери з підтвердженими якісними клінічними дослідженнями, їх поки не так багато і аналізувати їх повинен медичний фахівець", — розповів Фокусу спортивний лікар Руслан Лебідь.

Відновитися після травми допомагає фізіотерапія

Однією з важливих складових при реабілітації після травми є фактор фізичної терапії. Без фізичного навантаження і спортивних тренувань всі інші процедури не матимуть потрібного ефекту, і реабілітація ризикує затягнутися.

"Фізіотерапія багато в чому може посприяти недопущенню травм. Травма — це битва за здоров'я, за повернення в спорт. Фізична терапія — це той фактор, який допоможе уникнути цієї битви. Якщо тіло сильне і підготовлене, то шанси отримати травму істотно знижуються. Для досягнення цієї мети застосовують спеціальні превентивні вправи і фізіотерапію. Це, в першу чергу, рух, а точніше — спеціальні комплекси вправ.

70% травм рецидивують, тому якщо травма вже мала місце, то висока ймовірність того, що вона повториться", — говорить Фокусу керівник Української спортивної клініки Олег Касатка.

Разом з тим, фізичні вправи допомагають швидше набрати форму і повернутися в змагальний тонус.

"Головна мета в лікуванні спортивних травм — повернення у найкоротший термін до повноцінної діяльності на піку спортивної форми. І щоб її реалізувати, необхідний чіткий план з критеріями переходу спортсмена між етапами лікування, постійний медичний супровід і формування культури комунікації між усіма ланками: спортсмен — батьки — тренер-лікар — фізичний терапевт — менеджер/агент для досягнення високого завдання — повернення у спорт", — сказав Фокусу Руслан Лебідь.