Вчені розповіли, чому планети Сонячної системи обертаються в одній площині

Якщо ви коли-небудь дивилися на модель Сонячної системи, ви, ймовірно, помічали, що Сонце, планети, супутники й астероїди розташовані приблизно в одній площині, пише Live Science.

Але чому так? Щоб відповісти на це питання, потрібно відправитися в самий початок Сонячної системи, близько 4,5 мільярда років тому.

"У той час Сонячна система була потужною обертовою хмарою пилу й газу", — розповів астроном Надер Хагігіпур з Гавайського університету в Маноа.

Ця масивна хмара мала розмір 12 000 астрономічних одиниць (а.е) в поперечнику (1 а.е — це середня відстань між Землею і Сонцем, або близько 150 мільйонів кілометрів).

Вона стала настільки великою, що під впливом власної маси почала сплющуватися. Уявіть собі, як пекар підкидає в повітря шматок тіста, який обертається. У міру обертання тісто розширюватиметься і ставатиме все тоншим і плоскішим. Саме це й сталося з Сонячною системою.

Тим часом у центрі постійно хмари молекули газу, які згущувалися, так сильно стискалися, що почали нагріватися. Під впливом величезного тиску й високої температури атоми водню й гелію запустили ядерну реакцію довжиною в мільярди років, в результаті чого народилася зірка — Сонце.

Протягом наступних 50 мільйонів років Сонце продовжувало зростати, збираючи газ і пил зі свого навколишнього середовища і викидаючи хвилі інтенсивного тепла й випромінювання. Повільно зростаюче Сонце розчищало порожній простір навколо себе.

"У міру того, як Сонце росло, хмара продовжувала стискатися, утворюючи диск навколо зірки, вона ставала все більш плоскою і розширювалася з Сонцем у центрі. Зрештою хмара перетворилася на плоску структуру, яка називається протопланетним диском, що обертається навколо молодої зірки. Диск простягався на сотні а.о. в поперечнику і був завтовшки всього в одну десяту цієї відстані", — додав Хагігіпур.

Протягом десятків мільйонів років після цього частки пилу в протопланетному диску почали обертатися, час від часу стикаючись один із одним.

Зрештою, велика частина матеріалу в протопланетному диску зібралася разом, утворивши величезні об'єкти. Деякі з цих об'єктів виросли настільки великими, що гравітація перетворила їх на сферичні планети, карликові планети і супутники. Інші об'єкти надбали неправильну форму, такі як астероїди, комети та деякі невеликі супутники.

Незважаючи на різні розміри цих об'єктів, вони залишалися приблизно в одній площині, де раніше знаходилися їхні будівельні матеріали. Ось чому навіть сьогодні 8 планет Сонячної системи й інші небесні тіла обертаються приблизно на одному рівні.

Як відомо наша Сонячна система складається з 8 планет: Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун. Кожна з них має свої особливості.

Так, наприклад, на Урані немає твердої поверхні, він являє собою велику кулю з водню і гелію. На Юпітері розташований найбільший океан Сонячної системи, хоча він і складається з металевого водню, а ось кільця його родича газового гіганта Сатурна на 90% складаються з води.

Край Сонячної системи знаходиться в 1000 разів далі, ніж Плутон, який менший у діаметрі, ніж США.