Вусаті Шерлоки. Кішки зберігають ДНК місць злочинів і можуть допомогти знайти злочинця

Нам так мало відомо про поведінку та характер котів, що вчені з року в рік проводять масу різних досліджень, щоб допомогти власникам вихованців краще розуміти звички своїх улюбленців. У новому дослідженні вчені зосередилися на тому, яку інформацію можуть зберігати наші вихованці та як вона може допомогти людям, пише Science Alert.

Група вчених з Університету Фліндерса в Австралії замислилася над тим, що домашні вихованці нерідко стають мовчазними свідками злочинів, проте їх неможливо допитати, а тому правоохоронці не розглядають їх як джерела нових даних. Проте вчені задумалися над тим, що вихованці все ж таки можуть "розповісти" про злочин і навіть допомогти в затриманні злочинця.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Дослідники зосередилися на тому, як домашні тварини можуть переносити ДНК. Наприклад, котяче хутро може містити достатню кількість ДНК людини, яка знаходилася з ними поруч. Тобто фактично коти здатні зберігати ДНК місця злочину і навіть самого злочинця, а отже, можуть допомогти правоохоронцям ідентифікувати його.

За словами судово-медичної експертки Гайді Монкман, технологія аналізу ДНК сьогодні стала надзвичайно складною та дозволяє виявити навіть крихітні сліди генетичного матеріалу, які можуть мати значення під час розслідування злочину.

Справа в тому, що навіть короткостроковий контакт з об'єктом може залишити сліди генетичного матеріалу. Звичайно, сенсорної ДНК не буде достатньо для ідентифікації, проте її можна використовувати для підтвердження інших доказів або відкидання підозрюваних.

Цікаво, що людині навіть не потрібно торкатися поверхні, щоб залишити сліди ДНК — вони можуть переноситися різними способами, наприклад, у клітинах шкіри або волоссі, які можуть дрейфувати від тіла, що проходить мимо. Саме тут домашні вихованці можуть зіграти свою головну роль у збереженні ДНК місця злочину.

У новому дослідженні взяли участь два десятки кішок із 15 різних домоволодінь. Вчені двічі взяли мазок з правого боку кожної кішки та зібрали зразки ДНК у мешканців будинків. Потім вчені обробили мазки кішок і ДНК людей і вивчили анкети, заповнені власниками тварин — звички кішок, їх повсякденне поводження, як часто кішку чіпали і хто з домашніх взаємодіяв із нею найчастіше.

Вчені виявили ДНК у 80% котячих мазків. Виявилося, що немає суттєвої різниці між кількістю ДНК і часом, що пройшов з останнього контакту, або довжиною шерсті вихованця. Цікаво, що більшість ДНК була отримана кішками від людей з власного будинку, проте у 6 кішок вчені також виявили сліди невідомої людини.

Дослідники зазначають, що результати доводять, що кішки насправді можуть бути корисними свідками злочинів. Однак потрібно провести ще ряд досліджень, щоб зрозуміти, наскільки стійка людська ДНК на кішках, що може на неї впливати і які існують способи передачі ДНК від людини до кішки і навпаки.

Раніше Фокус писав про те, що вчені розповіли, чому кішки будять своїх господарів так рано і що з цим робити.