Неочевидна причина. Чому насправді так важко ходити по піску: що кажуть учені

Деякі люди люблять ходити або бігати по піщаних пляжах. Але, як відомо, цей спосіб пересування дуже важкий, якщо порівнювати з ходьбою або бігом по твердій поверхні. Чому насправді складніше рухатися піском, ніж, наприклад, асфальтованим тротуаром? На це питання виданню Live Science відповідають учені.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

За словами Паоли Зампаро з Університету Верони, що в Італіх, переміщення піщаною поверхнею ускладнюється тим, що пісок на відміну від твердих покриттів відповідно м'який, а отже, організму потрібно більше зусиль для пересування. За словами вченої, на те, щоб зробити один крок по піску, організм витрачає у 2-3 рази більше енергії, ніж якби людина переміщалася по, наприклад, асфальтованому тротуару.

За словами Зампаро, насправді головна причина більшої витрати енергії полягає не в тому, що в піску можна "потонути", а в тому, що сама поверхня нерівна. Тобто людина не має надійної опори, а для руху по нерівних поверхнях організму потрібно прикладати набагато більше зусиль.

За словами Барбари Грант із Ліверпульського університету, що у Великобританії, для того, щоб нормально переміщатися по піску, людський організм вносить корекції в саму ходу. Тобто мозок посилає сигнали деяким м'язам, особливо на кісточках і стопах, що вони повинні працювати посиленіше, тоді як під час звичайної ходьби вони повинні відпочивати.

"Щоб людина стабілізувала своє переміщення по піску, ці м'язи повинні активно скорочуватися. Це означає, що ви втомлюєтеся набагато швидше, ніж під час ходьби по твердій поверхні. У принципі, подібне відбувається й під час руху по доріжці, покритій камінням", — каже Грант.

Як показало дослідження вчених із Ліверпульського університету, під час руху по піску, снігу, а також покритій брудом поверхні люди роблять довші кроки й водночас роблять більше рухів стегнами та колінами. Все це призводить до того, що організм витрачає більше зусиль, а отже, і енергії на переміщення по таких поверхнях.

Що стосується бігу по піску, то виявилося, що під час спринту організм людини витрачає не в 2 рази, як під час ходьбт, а лише в 1,6 разу більше енергії, ніж під час бігу рівною доріжкою. Але в будь-якому разі бігти по піску все-таки важче, ніж ходити по ньому.

За словами вчених, якщо дуже хочеться нормально переміщатися по піщаній поверхні, то тут на допомогу прийде вода. Якщо йти або бігти по пляжу поряд із береговою лінією, то вологий пісок, який стає твердішим, полегшить переміщення. Але з іншого боку, надто мокрий пісок набагато ускладнить завдання.

"Найпростіше знизити почуття дискомфорту під час переміщення піском можна за допомогою взуття. Площа поверхні стопи збільшиться, а значить, ви зможете легше ходити або бігти. Але не всі люблять блукати по пляжу взутими", — говорить Грант.

"Наші дослідження показують, що насправді пересування по піску може мати багато позитивних ефектів. Наприклад, тут можна тренувати м'язи під час неспішної ходьби або бігу. Пісок є найкращою поверхнею для відновлення організму після травм. Але треба бути дуже обережними, адже пісок — це нестабільна структура, тож замість позитиву можна отримати додаткову травму", — каже Зампаро.

Як уже писав Фокус, учені виявили, що страх і огида підвищують кислотність шлунка. Наша шлункова активність посилюється, коли ми стикаємося з речами, від яких слід було б триматися подалі.