Математика в поезії: як у п'єси Шекспіра потрапила математична криза 16 століття

Шекспір жив і писав наприкінці 16-го століття, коли нові математичні концепції трансформували сприйняття світу. Театр відігравав вирішальну роль в осмисленні культурних наслідків цих змін, пише IFLScience.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!

За часів Шекспіра люди звикли до ідеї нескінченного — планет, небес, погоди — але набагато менше знали про те, що дуже мале і навіть небуття можна виразити за допомогою математичних аксіом.

Вперше слово "нуль" в англійській мові з'явилося лише в 1598 році. Такі мислителі, як італійський математик Фібоначчі, ввели поняття нуля — тоді відоме як "шифр" — в обіг, але лише після того, як філософ Рене Декарт і математики сер Ісаак Ньютон та Готфрід Лейбніц розробили математичне числення, "нуль" почав займати важливе місце в суспільстві.

Боротьба за те, щоб примиритися з переплетенням дуже великого і дуже малого, чудово відображена в багатьох творах Шекспіра, включаючи "Генріха V" і "Троїла і Крессіду". У вступному хорі "Генріха V" Шекспір демонструє свій інтерес до пропорції та концепції нуля за допомогою повторюваних звуків "О" та посилань на сучасну математичну думку.

Дослідники здебільшого погоджуються з тим, що шекспірівська "шахрайська цифра" насправді є нулем, як це продемонстровано в рядку "a crookèd figure may / Attest in little place a million", де Шекспір посилається на математичні дебати 16-го століття про те, що дуже мале здатне як представляти дуже велике, так і впливати на нього.

В інших місцях його твору математичні метафори оточують його в моменти кризи. У п'єсі "Троїл і Крессіда" Шекспір використовує математичну мову, щоб показати повільне руйнування психічної стабільності Троїла після того, як він стає свідком флірту своєї коханої Крессіди з іншим чоловіком.

Для Троїла Крессіда розпадається на "частинки", "фрагменти", "шматки і жирні останки". Щоб віддзеркалити це, вірш Шекспіра розпадається на нерівні шматки, як рання назва дробів: "розбиті числа".

П'єси Шекспіра зафіксували кризу класичної математики 16-го століття перед обличчям нових ідей. Але вони також запропонували глядачам простір для того, щоб примиритися з цими новими ідеями і по-іншому поглянути на світ через призму математики.

У 2023 році виповнюється 400 років з часу публікації Першого фоліо Шекспіра, і дуже цікаво побачити, як п'єси Барда віддзеркалювали значні зміни в математичному світі 16-го століття. Коли неокласичні ідеї набули впливу в Англії, маленькі, здавалося б, незначні цифри почали використовувати для представлення дуже великих понять.

Це відбувалося як у способах обчислення, що використовували пропорції, так і в практиці написання математичних символів. Поступово були введені і стандартизовані символи рівності, множення, ділення, кореня, десяткового дробу і нерівностей.

Христофор Клавіус, німецький астроном-єзуїт, який допоміг Папі Григорію XIII запровадити григоріанський календар, та інші математики працювали над дробами, які тоді називали "розбитими числами", що викликало велике занепокоєння серед тих, хто тримався класичних моделей теорії чисел.

П'єси Шекспіра та використання в них математичних метафор і аналогій пропонують неймовірний погляд на перетин мистецтва і науки наприкінці 16-го століття.

Раніше Фокус розповідав про наукову загадку одного з найвідоміших творів Леонардо да Вінчі, яку вдалося розкрити вченим. Серія чорних плям, що з'явилися на 210 сторінках Атлантичного кодексу, роками спантеличувала дослідників, а причина їхньої появи залишалася незрозумілою.