Стендап із 15-го століття. У Британії знайдено рукопис із "непристойним" виступом менестреля

У рукописі 15-го століття науковці виявили сміховинні тексти, які нещадно та сатирично висміюють королів, священиків і селян, закликаючи глядачів до вживання алкоголю і дивуючи їх безглуздими витівками. Це нещодавно знайдене одкровення проливає нове світло на славнозвісне почуття гумору Британії та значну роль, яку відігравали менестрелі у суспільстві того часу, пише Phys.org.

Ці знахідки кидають виклик нашим упередженим уявленням про англійську комедійну культуру між епохами Чосера і Шекспіра.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Протягом усього Середньовіччя менестрелі мандрували ярмарками, тавернами та шляхетними залами, зачаровуючи слухачів своїми чарівними піснями та історіями. Хоча вигадані менестрелі часто з'являлися в середньовічній літературі, згадки про реальних виконавців були нечисленними і швидкоплинними. До сьогодні збереглося небагато свідчень про їхнє життя і творчість, що складаються здебільшого з уривчастих імен, записів про оплату, інструменти, на яких вони грали, та випадкових згадок про місцевість, звідки вони походили.

Доктор Джеймс Вейд з факультету англійської мови Кембриджського університету та Гіртонського коледжу, випадково натрапив на ці тексти, проводячи дослідження в Національній бібліотеці Шотландії.

Заінтригований, він взявся за розслідування обставин, пов'язаних з розшифруванням текстів Річарда Хеге — як, де і чому він виконував це завдання.

У нещодавно опублікованому дослідженні Вейда основна увага зосереджена на початковому буклеті з колекції з дев'яти, відомому під назвою "Рукопис Хеге". Там знайшли три тексти, на основі яких Вейд дійшов висновку, що Хеге скопіював їх близько 1480 року з нині втраченого посібника для запам'ятовування, створеного невідомим менестрелем, який виступав на кордоні графств Дербішир і Ноттінгемшир.

Три тексти в буклеті — це бурлескний романс із хвостовою римою під назвою "Полювання на зайця", сатирична проповідь у прозі та "Битва під Бреконветом", алітераційний вірш-нонсенс.

Вейд стверджує: "Більшість середньовічної поезії, пісень та оповідань втрачені для часу. Рукописи часто зберігають залишки витонченого мистецтва. Однак це відкриття є особливим; воно надзвичайне і образливе, але однаково безцінне. Стендап-комедія завжди пов'язана з ризиком, і ці тексти є напрочуд сміливими, висміюючи як високе, так і низьке".

"Зустріти артиста-самоучку, який має мінімальну освіту, але створює напрочуд оригінальний та іронічний матеріал, — це надзвичайно рідкісний і захопливий погляд у минуле, — з великим ентузіазмом заявляє Вейд. — Ці тексти значно більше комедійні, подаючи чудовий асортимент від сатиричних, іронічних і безглуздих до актуальних, інтерактивних і метакомедійних. Це справді свято комедії".

Помітною родзинкою збірки є поема "Полювання на зайця", яка переповнена жартами та абсурдними витівками, зосередженими на селянах:

"Джек Вейд ніколи не був таким сумним,

Як тоді, коли заєць наступив йому на голову

На випадок, якби вона вирвала йому горло".

"Jack Wade was never so sad

As when the hare trod on his head

In case she would have ripped out his throat".

Нарешті, алітераційний нонсенс під назвою "Битва під Бреконветом" виділяється в збірці, оскільки такі композиції є надзвичайно рідкісними в середньоанглійській мові.

У цьому тексті фігурують такі відомі постаті, як Робін Гуд, ведмеді-лицарі, джмелі, що б'ються, та святкові свині. У вірші згадуються кілька сіл поблизу кордону Дербіширу та Ноттінгемширу, запрошуючи аудиторію уявити абсурдні випадки, що трапляються у їхніх власних громадах.

"Матеріали Хеге дають нам рідкісний шанс зазирнути у середньовічний світ, що кишів усними розповідями та народними розвагами", — з пошаною підсумовує Вейд.

Під час виступів менестреля Англія втягнулася у Війну Червоної та Білої троянд, і життя більшості її мешканців було важким. Проте ці тексти нагадують нам, що святкові розваги процвітали в період, позначений соціальною активністю.

Раніше Фокус розповідав, як дослідники та ШІ зламали древній код і розшифрували месопотамські клинописні тексти.

А також ми писали про найбільший за усю історію злочин проти палеонтології. Науковці встановили особу винуватця.