Життя після смерті існує. Частина нашого тіла продовжить жити через роки після нашої смерті

Усі ці мікробні симбіоти, з яких складається наше тіло, виконують безліч функцій: допомагають перетравлювати їжу, виробляють необхідні вітаміни, захищають від інфекцій і виконують безліч інших важливих функцій, пише Science Alert.

Водночас мікроби, які здебільшого зосереджені в кишківнику, живуть у відносно стабільному і теплому середовищі з постійним запасом їжі. Однак, що відбувається з цими симбіотичними союзниками після смерті людини?

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

За словами професорки екологічної мікробіології з Університету Теннессі Дженніфер ДеБрюн, можна припустити, що наші мікроби помирають разом із нами, щойно тіло ламається, а вони потрапляють у навколишнє середовище. Однак це не зовсім так.

У новій роботі ДеБрюн з колегами знайшли докази того, що наші мікроби не просто продовжують жити після нашої смерті, вони також відіграють важливу роль у перероблюванні нашого тіла, щоб нове життя могло процвітати.

Після смерті наше серце перестає циркулювати кров, яка розносила кисень по всьому тілу. Клітини опиняються позбавленими кисню, а тому починають перетравлювати себе в процесі, що називається автолізом. Ферменти в клітинах, які раніше перетравлювали вуглеводи, білки та жири для отримання енергії та контрольованого росту, починають впливати на мембрани, білки, ДНК та інші компоненти, з яких складаються клітини.

За словами ДеБрюн, продукти цього клітинного розпаду слугують чудовою їжею для наших симбіотичних бактерій, а через відсутність імунної системи, яка тримає їх під контролем, і без постійного надходження їжі з травної системи, вони знаходять нове джерело живлення. У результаті кишкові бактерії, особливо клас мікробів під назвою Clostridia, поширюються вашими органами та перетравлюють вас ізсередини в процесі, який називається гниттям.

Через відсутність кисню в організмі наші анаеробні бактерії покладаються на процеси виробництва енергії, які не потребують кисню, наприклад, ферментацію. Таким чином вони створюють виразну ознаку розкладання газів із запахом.

З точки зору еволюції цілком логічно, що наші мікроби розвинули способи адаптації до тіла, що вмирає. Простими словами, подібно до щурів на кораблі, що тоне, нашим бактеріям незабаром доведеться покинути тіло господаря і вижити поза ним досить довго, поки не знайдеться новий господар для колонізації. Використання вуглецю і поживних речовин нашого тіла, по суті, дає їм змогу збільшити свою кількість, а, як відомо, що більша популяція, то вища ймовірність виживання в суворіших умовах.

ДеБрюн зазначає, якщо тіло людини закопано в землю, мікроби потрапляють у ґрунт разом із рідиною розкладання в міру розпаду тіла. Фактично вони потрапляють в абсолютно нове середовище, а значить стикаються з незнайомим мікробним товариством.

Зазначимо, що змішання або злиття двох різних мікробних спільнот часто відбувається в природі. Результат подібного змішування залежить від кількох чинників, зокрема й від того, наскільки сильної зміни навколишнього середовища зазнають мікроби та хто був там першим.

Можна припустити, що наші мікроби загинуть, опинившись у ворожому середовищі поза нашим тілом. Однак результати дослідження свідчать про те, що ДНК-сигнатури мікробів, пов'язаних із хазяїном, можна виявити в ґрунті під тілом, яке розкладається, на поверхні ґрунту і в могилах протягом місяців або років після розкладання м'яких тканин тіла.

У результаті вчені зацікавилися, чи живі ці мікроби й, чи активні вони, чи просто перебувають у сплячому стані, чекаючи наступного господаря. Вчені виявили, що наші мікроби, по суті, не просто живуть у ґрунті, вони також взаємодіють із місцевими ґрунтовими мікробами, які допомагають їм розкладати наше тіло.

ДеБрюн зазначає, що вони з колегами виявили, що змішування ґрунту і рідин розкладання з мікробами, збільшує швидкість розкладання. Крім того, наші мікроби посилюють колообіг азоту, що є важливою поживною речовиною для життя. Також наші мікроби, ймовірно, беруть участь у перероблюванні поживних речовин, перетворюючи амоній на нітрат.

Раніше Фокус писав про те, що вчені навчилися повертати до життя мозок, який помер дві години тому.