Різнокольорові стіни і кімнати з обігрівом: археологи в Лондоні зробили неймовірне відкриття

Робочі будинки – місця де у вікторіанській Британії бідняки могли отримати житло та їжу в обмін на працю. Проте з часом такі місця перетворилися на щось на кшталт виправних будинків, де бідняків використовували задля дешевої робочої сили.

У 1809 році в Лондоні відкрили робочий будинок Сент-Панкрас, що мав на меті забезпечити комфорт для тих, хто опинився у скрутному становищі. Нещодавні розкопки археологів з Музею археології Лондона (MOLA) відкрили подробиці про життя мешканців будинку Сент-Панкрас, які населяли це історичне місце, пише the Guardian.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

На початку XIX століття робочі будинки слугували місцем, де бідняки могли отримати притулок і базовий прожиток. Однак від мешканців також очікувалося, що вони будуть працювати. Деякі робочі будинки діяли скоріше не як місце допомоги знедоленим, а як виправні будинки, де "ув'язнювали" безробітних. Судячи з недавніх досліджень, будинок Сент-Панкрас, як видається, починав свою діяльність з акценту на підтримці, а не на стримуванні.

Гвілім Вільямс, керівник проєкту, сказав: "Хоча приміщення є спартанськими, ув’язнені були там не для того, щоб їх карали… Були сади, лазарет і дитячі кімнати. Вони визнають їхні потреби так само, як і кімнати з опаленням чи блідо-блакитна фарба на стінах".

Окрім спартанських приміщень, археологічні знахідки включають посуд із зображенням святого Панкраса та написом "Опікуни бідних Сент-Панкрас Мідлсекс". Особиста гігієна, очевидно, була важливою, про що свідчать залишки кістяної зубної щітки зі щетиною з кінського волосу.

Спочатку будинок був розрахований на 500 жителів у 1809 році, але вже у 1850-х роках кількість мешканців різко зросла, досягнувши 1900. Переповненість стала серйозною проблемою, що спричинила розслідування 1865 року, проведене медичним журналом "Ланцет", який відзначив нездорові умови в переповнених палатах.

Вчені припускають, що робочий будинок Сент-Панкрас може бути знайомий читачам Чарльза Діккенса через роман "Олівер Твіст". Хоча Діккенс безпосередньо не писав про Сент-Панкрас, це зробив його друг Генрі Морлі у статті 1861 року під назвою "Закон про заморожених бідних", який описав жінку-біднячку, що чекає в лютий мороз на свою порцію хліба.

Важливо

Використовували горщики або навіть вікна: чому ванних кімнат не існувало до XIX століття

Згодом, у 1929 році, робочий будинок Сент-Панкрас перетворився на госпіталь. Під час Другої світової війни деякі з його будівель були пошкоджені бомбардуваннями, а частина знесені. Тепер у цьому місці відбувається нова трансформація — з'являється "Оріель", центр офтальмологічної допомоги, досліджень і освіти. Ця ініціатива є результатом співпраці між Moorfields Eye Hospital NHS Foundation Trust, Інститутом офтальмології UCL та Moorfields Eye Charity.

Доктор Леон Литвак, головний редактор проєкту "Листи Чарльза Діккенса", зазначив: "Іронічно, але проте радісно, що місце, де відбувалися такі зловживання, перетворюється на новий сучасний очний центр, який, ми віримо, піклуватиметься про тих, кого він лікує, краще, ніж це було понад 160 років тому".

Раніше Фокус писав, як пошуківець із металошукачем знайшов скарб бронзового віку в Уельсі.

Також ми писали про скарб зі 100 тисяч монет, знайдений у Японії. Їх виявили під час будівництва нової фабрики.