Еволюційний контроль. Наш рот впливає на темп поглинання їжі куди більше, ніж мозок

Нове дослідження показало, що протягом кількох секунд потрапляння їжі до рота, звідти одразу надсилають сигнали в мозок, які допомагають нам зменшити темпи поїдання їжі.

Результати останніх досліджень, проведених вченими Каліфорнійського університету в Сан-Франциско, показують, що смакові сигнали, які надходять із ротової порожнини до мозку, відіграють найважливішу роль у контролі споживання їжі, діючи практично миттєво та регулюючи темп прийому їжі. Це контрастує з більш повільними сигналами розтягування з кишечника, які, як відомо, традиційно сигналізують про ситість. Ці дані можуть сприяти глибшому розумінню контролю апетиту і механізму дії препаратів для зниження ваги, таких як Оземпік, пише New Atlas.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!

У центрі дослідження — хвостате ядро солітарного тракту (ХЯСТ) стовбура мозку, ключова ділянка для інтеграції сигналів, пов'язаних із прийомом їжі. Дослідження на мишах показали, що нейрони пролактин-вивільняючого гормону (ПВГ) у ХЯСТ, які пригнічують годування під час стимуляції, швидко реагують на смак їжі під час перорального вживання, на відміну від випадків, коли їжа надходить безпосередньо до шлунка. Така швидка реакція нейронів ПВГ на смакові відчуття, наприклад, на солодкі та жирні речовини, дає підстави припустити їхню важливу роль у контролі швидкості вживання їжі для запобігання шлунково-кишковим розладам за швидкого споживання.

Крім того, у дослідженні проведено порівняння нейронів ПВГ з іншими нейронами GCG, які експресують глюкагоноподібний пептид 1 (GLP-1), що є більш чутливими до розтягування кишківника і забезпечують більш тривале відчуття ситості. Це порівняння підкреслює складну взаємодію між контурами стовбура мозку в регуляції короткострокової та довгострокової харчової поведінки.

Отримані результати не тільки створюють нову основу для розуміння контролю над харчуванням, а й проливають світло на роботу препаратів для зниження ваги, як-от Оземпік, відкриваючи шлях до розроблення більш персоналізованих стратегій зниження ваги, що оптимізують взаємодію цих нейронних шляхів.

Раніше Фокус писав про те, чому нас дратує запах часнику, але не його смак. Різкий і неприємний запах з рота, це ціна, яку люди звикли платити за додавання часнику до своїх страв, але вчені, розгадавши причину його виникнення, знайшли спосіб знизити його вираженість.

Також Фокус писав про те, що Оземпік, можливо, позбавляє людей радості від їжі. Люди по всьому світу вдаються до ліків від діабету другого типу для зниження ваги, але натикаються на несподіваний підводний камінь — життя без радості від їжі.

Цей матеріал має виключно інформаційний характер і не містить порад, які можуть вплинути на ваше здоров'я. Якщо ви відчуваєте проблеми, зверніться до фахівця.