Розгадано призначення доісторичної "чарівної палички": вона рятувала наших предків
Знахідка віком 40 000 років довгий час ставила вчених у глухий кут, породжуючи безліч теорій про її застосування, але практичний експеримент дозволив поставити крапку в питанні її призначення.
Вчені пролили світло на загадку доісторичної епохи, вивчивши, здавалося б, звичайний шматок мамонтової кістки, вирізаний і проколотий таким чином, що це спантеличило експертів. На перший погляд цей артефакт, знайдений на південному заході Німеччини, відомому своїми багатими відкладеннями льодовикового періоду, не може здатися чимось особливим. Однак вважається, що 40 000 років тому він відігравав найважливішу роль у повсякденному житті наших предків, слугуючи інструментом не для магії або ритуалів, а для виживання, пише ScienceAlert.
У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!
Артефакт завдовжки 20,4 сантиметра зі слонової кістки з чотирма акуратно просвердленими отворами був виявлений серед інших фрагментів у печері Хохле-Фельс — місці, відомому тим, що в ньому зберігаються одні з найбільш ранніх відомих зразків людського фігуративного мистецтва. Хоча початкові припущення про його призначення варіювалися від музичних інструментів до символів влади, нещодавнє дослідження Ніколаса Конарда і Веерле Ротс пропонує більш обґрунтоване пояснення: це був інструмент для виготовлення мотузки.
Мотузка, хоча і є простою технологією за сьогоднішніми мірками, була незамінна в епоху палеоліту. Її використовували для безлічі практичних цілей, зокрема для зв'язування знарядь праці, створення притулків або одягу. Досі проблема полягала в тому, щоб зрозуміти, як нашим предкам вдалося виготовити мотузку з доступних їм природних матеріалів, з огляду на швидкопсувний характер рослинних волокон і відсутність збережених свідчень подібних процесів.
Прорив стався, коли Конард, Ротс і їхня команда прискіпливо вивчили шматок слонової кістки, помітивши борозенки, що збереглися на ньому, і рослинні волокна, знайдені в навколишньому ґрунті. Це наштовхнуло їх на гіпотезу, що артефакт використовувався як інструмент для виготовлення мотузки. Щоб перевірити свою теорію, вони виготовили копію і провели експерименти з різними матеріалами, виявивши, що за допомогою цього інструменту можна ефективно скручувати кілька ниток рослинних волокон у міцну і гнучку мотузку. Цей експеримент з використанням таких матеріалів, як оленяче сухожилля, коноплі, льон, кропива, котячий хвіст, липа та верба, показав, що такий інструмент дійсно міг за короткий час виготовити мотузку значної довжини.
Хоча дослідники з обережністю наголошують, що їхній експеримент не є остаточним доказом використання знахідки, оскільки завжди існує можливість іншого або додаткового застосування подібних предметів, їхні висновки відкривають вікно у винахідливість і технологічні можливості палеолітичних людей. Дослідження не тільки підкреслює практичні навички наших давніх предків, а й дає змогу поглянути на повсякденні проблеми, з якими вони стикалися та які долали за допомогою інструментів, які, на перший погляд, здаються незбагненними для сучасного спостерігача.
Це відкриття підкреслює важливість таких, здавалося б, простих технологій, як виготовлення мотузок, в історії людства, ілюструючи, як наші предки використовували доступні ресурси для вирішення практичних завдань і поліпшення якості життя. Воно також слугує нагадуванням про безперервну нитку інновацій, яка проходить крізь усю історію людства, зв'язуючи нас із нашими давніми попередниками через спільне завдання адаптації до довкілля та його формування.
Раніше Фокус писав про виявлення археологами найдавніших останків людини. Відкриття скам'янілостей людини в печері Там Па Лінг, розташованій на півночі Лаосу, дало неоціненну інформацію про історію нашого виду. Ці стародавні останки, яким 68 000-86 000 років, ідентифіковані як Homo sapiens.
Також Фокус писав про виявлення екстраординарного динозавра, який є предком сучасних птахів. Дослідники вважають, що знайдені в Оксфордширі, Глостерширі та Дорсеті скам'янілості є першими в історії прикладами терізінозавра і троодонтида на території Британії.