Думки Російсько-українська війна

Ми обов'язково повернемось. Що допомагає українцям бути сильними, ставши біженцями в Європі

"Коли я дивлюся на них, я бачу людей, які знають, що таке збирати "тривожну валізку", які чули сирени повітряних тривог, свист ракет, що вибухають, вибухи бомб; людей, які власноруч писали на грудях своїх дітей групу крові та номери мобільних телефонів мами й тата, які розуміють, що означає вираз "дві стіни", які знають, що таке — спати у ванній або лежати одягненим на бетонній підлозі метро; те, що настільки дороге кожному людському серцю. Думка.

16 серпня 2022 в 12:39

11781

Нещодавно літала у справах в Ірландію.

Дуже дивні й абсолютно нові відчуття.

Здається, що світ нереальний: як це, у ньому немає війни?

Плюс на чужу країну тепер дивишся очима не туриста, а її потенційного жителя.

Чи змогла б я тут жити? — через цей фільтр пропускаєш усе, що бачиш довкола.

Прекрасна країна, Ірландія!

І багата. У всьому це відчувається — у тому, як живуть прості люди, у майже мішленівських ресторанах навіть у найгіршому містечку на 10 тис населення, у цінах на автобус і квиток до музею.

Українців небагато.

Занадто далеко їхати, осіли десь ближче — у Польщі, Угорщині, Австрії.

Коли я дивлюся на них, я бачу людей, які знають, що таке збирати "тривожну валізку", які чули сирени повітряних тривог, свист ракет, що летять, вибухи бомб; людей, які власноруч писали на грудях своїх дітей групу крові та номери мобільних телефонів мами й тата, які розуміють, що означає вираз "дві стіни", які знають, що таке — спати у ванній або лежати одягненим на бетонній підлозі метро; людей, які поїхали, в чому стояли, взявши тільки найнеобхідніше та залишивши, можливо назавжди, те, що настільки дороге кожному людському серцю.

Але це бачу та знаю лише я.

Інші ж європейці бачать "нетипових біженців" — життєрадісних привітних людей із жовто-синіми стрічками на зап'ясті, хай і не дорого, але охайно одягнених, які здебільшого непогано говорять англійською і, головне, — вони працюють.

Працюють або навчаються всі.

Хтось продовжує працювати онлайн в українських компаніях, хтось влаштувався на місцеву роботу, діти навчаються, життя продовжується для всіх.