Чому не спрацював захист енергооб'єктів

Наприкінці березня росіяни нанесли низку повітряних ударів по генеруючим потужностям української енергетичної системи. В результаті цих ударів "Укргідроенерго" заявила про втрату 20% генеруючих потужностей. Були знищені основні потужності генерування теплової та електричної енергії Харківської ТЕЦ-5. Група ДТЕК заявила, що в результаті атак пошкоджено 80% енергоблоків ТЕС. У державному "Центренерго" заявили про повне руйнування Зміївської і Трипільської ТЕС і втрату 100% генерації.

За словами міністра енергетики Германа Галущенко, внаслідок цих атак Україна втратила 7 ГВт потужностей генерації електроенергії. "І вони також знищили низку високовольтних трансформаторів на підстанціях, які передають електроенергію", – зазначив міністр енергетики.

Значущість втрат (7 ГВт) ілюструють дані минулорічного звіту програми розвитку ООН, згідно з якими станом на 30 квітня 2023-го загальна потужність української генерації 18,3 ГВт (до повномасштабного вторгнення — 37,6 ГВт).

Масштаб і швидкість втрат викликали у суспільстві хвилю обурення і нерозуміння. Багато спостерігачів одразу ж згадали заяви чиновників щодо "захисту об’єктів на 100%", якому "немає аналогів".

Виникли питання і у парламентарів. 11 квітня Верховна Рада викликала головних відповідальних за захист об’єктів критичної інфраструктури – віце-прем’єр-міністра з відновлення Олександра Кубракова та голову Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури Мустафу Найєма.

Проте, як повідомив нардеп Ярослав Железняк, на засідання чиновники так і не з'явилися. "Головуючий оголосив, що Кубракова та Наєма не буде, так як вони у відрядженні", – написав нардеп.

В свою чергу інший нардеп, екс-міністр ЖКХ Олексій Кучеренко ініціював створення ТСК ВРУ по дослідженню реалізації органами влади програми будівництва укриттів на обʼєктах енергетики. Депутат зазначив, що "мова йде не тільки і не стільки про проблему неефективного використання величезних обсягів бюджетних грошей та покарання винуватців…. скільки про очевидну неефективну та безпорадну організацію самого процесу прийняття управлінських рішень в питанні енергетичної та національної безпеки".

На тлі стрімкого знищення двох третин маневрових потужностей і постійних повідомлень про влучення у об’єкти розподільчої інфраструктури, виникає питання: скільки і на що були витрачені кошти?

У відкритих джерелах відсутня зведена статистика витрат на захист об’єктів енергетичної інфраструктури. Самі договори – засекречені. Тож, будемо спиратися на наявні офіційні повідомлення органів влади та дані журналістів. Нагадаємо, що відповідний проект по захисту критичної інфраструктури був запущений постановою Кабміну від 27 грудня 2022 року, відповідальними за його реалізацію стали Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури та Державне агентству відновлення та розвитку інфраструктури.

27 червня 2023 року набрала чинності постанова Кабміну про виділення 10 млрд грн для захисту критичної інфраструктури. 15 вересня 2023 прес-служба Апарату ВРУ опублікувала повідомлення про погодження виділення майже 19 млрд грн на ті ж цілі (Державному агентству відновлення та розвитку інфраструктури України у сумі 8,8 млрд гривень, а Міністерству енергетики України — у сумі 9,7 млрд гривень). 1 квітня 2024 року стало відомо про виділення ще 4,5 млрд грн.

В свою чергу "Наші гроші" підрахували, що згідно звітам Регіональних Служб відновлення та інфраструктури про угоди на створення захисту електричних підстанцій від ракетних обстрілів на липень 2023 року було укладено 21 контракт у різних регіонах України на 36 мільярдів гривень.

Отже, мова йде про щонайменше 50-60 млрд грн. На що і як вони витрачалися? Прослідкуємо відповідну еволюцію заяв Олександра Кубракова та Мустафи Найєма.

"Це історичний проект, який ми робимо для захисту наших споруд від потрапляння ракет. В світі не буде існувати аналогів таких споруд, які ми робимо у нас в Україні. Їх всього чотири, ми маємо зробити їх десятки. Я кажу про підстанції, які будуть захищені від потрапляння ракет", — заявляв Мустафа Найєм у липні 2023 року.

У лютому 2024 Олександр Кубраков під час форуму "Україна. Рік 2024" заявив про "підтверджені свідчення, що другий рівень захисту нам допоміг пройти цю зиму", наголосивши про необхідність продовження провадження третього рівня.

12 квітня 2024 року, тобто вже після масштабних руйнувань енергообєктів Олександр Кубраков заявив, що повністю захистити енергооб'єкти можна лише розмістивши їх під землею та посиливши ППО.

В свою чергу Мустафа Найєм в той же день констатував, що "Трипільська ТЕС — це дуже великий об'єкт", який неможливо повністю захистити без засобів ППО.

На тлі цих заяв вникає питання – якщо творці захисної концепції заздалегідь знали, що повністю захистити об’єкти можна лише за допомогою ППО, чому вони витрачали кошти на будівництво бетонних конструкцій?

На думку Віктора Куртєва, яку він висловив в ефірі у блогера Юрія Романенка, обраний підхід (будівництво так званих "будок" та "черепах") був найбільш затратним. Лише конструкція на захист однієї Трипільської ТЕС коштувала би 20 млрд грн без урахування витрат на переміщення устаткування під укриття, та не гарантувала захисту від влучання ракет. Думку Куртєва поділяють інші експерти.

"Знаєте чому корупція по тупому в десятки разів шкідливіша для суспільства ніж корупція по простому?!, — задається питанням нардеп Олексій Кучеренко, — тому що "проста" корупція — це побудувати те що треба, там де треба, тоді коли треба, але з великими "відкатами". А "тупа" — це побудувати не те що треба, не там де треба, не тоді коли треба з тими ж великими відкатами. В першому випадку в суспільства крадеться умовно 20 відсотків від суми кошторису — а ось в другому крадеться вся сума та ще й час, який є безцінним".

У грудні 2022, коли стратегія росіян по нанесенню ударів по українській енергосистемі стала очевидно, чиновники мали декілька шляхів реагування на ці загрози. Перший – купити ППО. Наприклад, ЗРК Gepard. Як повідомляє Defense express, Йорданія у 2013 році викупила ці машини у Нідерландів за ціною у 350 тисяч євро. На тлі війні зброя дорожчає, але навіть якщо рахувати по ціні $2 млн за одиницю, то на 50 млрд грн – це понад 600 ЗРК Gepard, які б могли б забезпечити тотальний захист від дронів, які сьогодні періодично влучають у підстанції. Так, на ринку нема 600 "гепардів", але з живими грішми на руках можна було би купити різні системи ППО. І президентові Зеленському не довелося б казати, що Трипільська ТЕС зруйнована через те, що закінчились ракети ППО.

Другий шлях – можна було б закупити невеликі газові електростанції і розподілити їх країною. За підрахунками голови комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг Андрія Геруса, які він навів у Forbes, максимальна ціна питання у цьому випадку для України складала $540 млн, тобто щонайменше удвічі менше, ніж було витрачено на "бетонну концепцію".

Третій шлях – можна було сконцентруватися на нанесенні втрат противнику і збереженні життів українських захисників, і спрямувати гроші на військові потреби. Зокрема, на будівництво захисних фортифікацій, з якими наразі справжня біда. У березні 2023 року Кабмін виділив лише мільярд гривень на фортифікаційні споруди. Влітку Харківська та Чернігівська область отримали на будівництво фортифікацій 1,2 млрд гривень. Лише після втручання у питання президента наприкінці минулого року у нинішньому році було виділено близько 30 млрд грн. В результаті Президент фотографується в окопах Харківщини і Чернігівщини з дерева та плівки, бо мабуть весь бетон пішов на "будки" та "черепахи", і змушений знову просити ППО у партнерів, фактично виправдовуючи помилки відповідальних чиновників.

В підсумку видатної програми енергозахисту Україна втратила майже всю теплову генерацію і ще невідомо скільки підстанцій, імпорт електроенергії за дорогоцінну валюту. Маємо анонси відключень промисловості вже зараз загрози величезних проблем у наступному опалювальному сезоні. Маємо брак польових фортифікацій, який оплачений життями бійців та втраченими територіями.