Російські крейсери класу "Киров" більше ніколи не вийдуть у море?

Російські бойові крейсери класу "Киров", що стали на озброєння під час холодної війни, часто вважаються надпотужними через свої розміри та передове озброєння.

Фокус переклав статтю військового аналітика Маї Карлін про радянські важкі атомні крейсери класу "Киров" і перспективи їхнього подальшого застосування.

• На практиці їхня оперативна ефективність обмежена і вони являють собою радше символ могутності, ніж практичний актив.
• Кораблі класу "Киров", початково призначені для протидії військово-морським силам США, здебільшого виведені зі складу бойового флоту і тільки "Адмірал Нахімов" проходить тривалу модернізацію.
• Хоча Росія стверджує, що оновлений військовий корабель буде оснащений новітніми гіперзвуковими ракетами типу "Циркон", це викликає певний скептицизм через схильність Москви завищувати свої військові можливості.
• Російські крейсери класу "Киров" мають вельми грізний вигляд на папері, але ці кораблі, швидше за все, так і залишаться паперовими тиграми.

Бойові крейсери класу "Киров": паперові тигри

Радянський Союз запустив у виробництво свій клас крейсерів з керованими ракетами наприкінці 1970-х років. Холодна війна була в розпалі, тому СРСР і США поставили військові кораблі на конвеєр у межах тривалої гонки озброєнь.

Нові радянські судна класу "Киров" були найбільшими кораблями, за винятком авіаносців, побудованими в усьому світі з часів Другої світової війни.

Через їхні розміри й озброєння ці судна часто називають бойовими крейсерами. Клас "Киров" має всі якості, які в теорії повинні робити військовий корабель потужним, але їхня оперативна ефективність виявилася обмеженою. Найімовірніше, Москва залишила на озброєнні кораблі класу "Киров" тільки через гострий дефіцит у своєму військово-морському флоті.

Історія класу "Киров"

Розробляючи компоненти для майбутнього класу "Киров", радянські чиновники усвідомлювали, що цей клас має бути здатний протистояти американському підводному флоту. Зокрема СРСР потрібно було, щоб новий клас лінкорів був здатний нести значне бойове навантаження протичовнових ракет SS-N-14, а пізніше — протикорабельних ракет P-700 "Граніт".

Зрештою, основним озброєнням кораблів типу "Киров" став далекобійний протикорабельний ракетний комплекс "Граніт" (який отримав у НАТО позначення SS-N-19 Shipwreck). Ракета Shipwreck була розроблена в 1970-х роках для заміни застарілих радянських ракет малої дальності П-70 "Аметист" і П-120 "Малахіт".

Оскільки ВМС США нарощували свої авіаносні бойові групи, СРСР був необхідний потужніший ракетний комплекс.

Клас "Киров" був названий на честь першого із серії чотирьох кораблів, побудованих у роки холодної війни. Хоча радянський флот планував побудувати щонайменше п'ять таких крейсерів, розпад СРСР завадив досягти цієї мети. "Киров" — флагман цього класу — був закладений у середині 1970-х років на ленінградському Балтійському військово-морському заводі.

До 1980 року він був офіційно введений в експлуатацію і отримав серед членів НАТО прізвисько "Балтійський бойовий корабель I" (BALCOM). "Фрунзе" став другим завершеним кораблем класу, після нього з’явилися "Калинин" (нині "Адмирал Нахимов") і "Юрий" (нині "Петр Великий").

Кожен із цих атомоходів був спроєктований для оснащення різними датчиками, включно з РЛС цілевказівки, РЛС повітряного/сухопутного виявлення і гідролокатором, встановленим на корпусі.

Як силову установку на цих кораблях використовували комбінацію ядерної енергії та парових турбін, що теоретично давало змогу суднам розвивати максимальну швидкість на воді до 31 вузла.

Крейсер "Адмирал Нахимов" класу "Киров"

Коли перші два кораблі класу "Киров" вийшли на пенсію, "Адмирал Нахимов" був обраний для проходження модернізаційного ремонту 2006 року. За даними російських державних ЗМІ, цей крейсер у певний момент повернеться в стрій, хоча думки з цього приводу розходяться. Деякі експерти вважають, що кораблі цього класу більше ніколи не вийдуть у море.

За даними ТАСС, корабель повернеться в стрій, озброєний протикорабельними ракетами "Циркон" і гіперзвуковим глайдером "Авангард". Передбачувана гіперзвукова швидкість "Циркону" робить його невразливим навіть для найсучасніших західних систем протиракетної оборони, включно з Patriot.

Російські джерела стверджують, що ракета може летіти зі швидкістю 8,0 Маха (у кілька разів більше за швидкість звуку). Якщо це правда, то "Циркон" — найшвидша ракета у світі. На папері ці характеристики здаються неперевершеними, але Москва славиться перебільшенням можливостей своїх систем озброєння.

Про автора

Майя Карлін — авторка статей про національну безпеку в The National Interest, аналітикиня Центру безпекової політики та колишня наукова співробітниця імені Анни Соболь-Леві в IDC Герцлія в Ізраїлі. Її статті публікуються в багатьох виданнях, включно з The National Interest, Jerusalem Post і Times of Israel. Ви можете стежити за нею у Twitter: @MayaCarlin.