Китайська грамота. Шість причин, чому Америка не довіряє КНР

Розпочата в США спрямована проти КНР медіакампанія успішно перетнула Атлантику і прийшла в Європу. Саме за цей континент Вашингтон, в першу чергу, боротиметься з Пекіном.

Характерним прикладом роботи по темі є недавній матеріал "Brussels Report", який може служити зразком методички по сучасній критиці Китайської Народної Республіки з проамериканських позицій.

Перш за все, йдеться про те, що за часів Сі Цзіньпіна відбулася значна монополізація політичної влади на користь КПК (Компартії Китаю — Ред). В процесі цього була розгорнута діяльність системи репресивного державного нагляду.

Китай зразка 2021-го — це контролократія, і, як такий, він служить живим доказом того, що політична еліта може зловживати сучасними комунікаційними і комп'ютерними технологіями, щоб максимально обмежити особисту свободу.

Система Сі Цзіньпіна є абсолютною, коли йдеться про її зусилля контролювати своїх громадян, і невблаганною, коли йдеться про санкції за порушення.

По-друге, Китай, як вважають американці, не проявляє ніякої поваги до міжнародних конвенцій та угод. Він все більше залякує Тайвань і загрожує йому військовим вторгненням. Китай Сі Цзіньпіна також виявив повну зневагу щодо домовленостей про передачу Гонконгу. Демократичні сили в Гонконзі були атаковані і знищені найбільш радикальним чином.

Китай також безумовно претендує на Тибет як на свою невід'ємну частину. Репресії проти уйгурів-мусульман на північному заході Китаю є негуманними і принизливими і передбачають примусові роботи і табори для перевиховання з жахливими умовами життя.

По-третє, Китай також постійно загрожує своїм сусідам. Незважаючи на декларації про мирні наміри, Сі та його режим почали системну мілітаризацію штучних островів у Південно-Китайському морі. Нещодавно Китай також спровокував кілька прикордонних інцидентів з Індією і погрожував В'єтнаму.

Такі країни, як Австралія і Нова Зеландія, які Пекін вважає одними з найбільш слабких ланок у західному таборі, регулярно залякуються і є метою того, що австралійський професор і дослідник Китаю Клайв Гамільтон описав як "мовчазне вторгнення" з боку КНР.

По-четверте, Китай постійно використовує і зміцнює масштабну шпигунську мережу в США, Європейському Союзі та найбільш розвинених країнах Азії, таких, як Японія та Південна Корея. Ця мережа зосереджена не тільки на політичній і військовій розвідці, а й на отриманні інтелектуальної власності західних компаній та аналітичних центрів.

У США звинувачують Китай в кібертероризмі і ставлять під сумнів твердження про те, що такі компанії, як Huawei, — незалежні від влади КНР організації.

По-п'яте, масштабна китайська ініціатива "Пояс і шлях", яка, як стверджує Пекін, повинна зміцнити світову інфраструктуру торгових партнерів Китаю, насправді є чистим імперіалізмом.

Китай зарезервував для цього проекту 3 трильйони доларів. Цей проект служить інструментом боротьби Китаю за енергоносії та сировину.

Африка є однією з головних цілей цієї ініціативи, яка все частіше зводиться до нового виду колоніалізму, який часто гірший попередніх форми колоніалізму.

По-шосте, Сі Цзіньпін і його прихильники перетворили свою інтенсивну антикорупційну кампанію у безжальні чистки, призначені для усунення нелояльних елементів.

Публікація в "Brussels Report" завершується важливою і характерною тезою, що "вільний світ" повинен реалістичніше ставитися до Китаю Сі Цзіньпіна, який варто визнавати, як велику економічну, політичну і військову силу, що по праву претендує на місце у міжнародному порядку. Але, водночас, керівництво КНР зарекомендувало себе, як негідне довіри, і політика щодо нього повинна здійснюватися виходячи з цього факту.

Місця для наївності щодо Китаю тут бути не повинно. Зростання напруженості між США і Китаєм закономірно сприяє розгортанню суперництва між ними і в глобальному інформаційному просторі.

Варто очікувати, що зазначені положення, спрямовані проти КНР, зокрема, для протиставлення влади Сі Цзіньпіна і самого Китаю, будуть надалі розвиватися і тиражуватися, перш за все — в країнах стратегічно важливих для нинішньої боротьби за світове лідерство між великими державами.

Першоджерело.