Небезпечний блеф Кремля: які ризики несуть для України нові заяви Лаврова щодо війни
Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров, відкинувши ідею з перемир’ям, заявив, що у Кремлі "не відчувають жодних ілюзій" щодо перспектив мирного врегулювання у 2025 році. Про що можуть свідчити такі сигнали, з’ясовував Фокус.
На пресконференції у четвер, 26 грудня, глава МЗС РФ Сергій Лавров заявив, що Захід веде розмови про перемир’я заради "накачування України зброєю", тоді як Росія вимагає "надійних домовленостей". Відштовхуючись від цього, очільник російського зовнішньополітичного відомства налогосив, що перемир’я — це шлях в нікуди.
Між тим розлогіше кейс мирного врегулювання Лавров прокоментував напередодні у пропагандистській програмі "60 хвилин". "Усім незаангажованим спостерігачам цілком зрозуміло, що вирішити конфлікт можна виключно в контексті домовленостей про надійну безпеку та стабільність у Європі, які б враховували інтереси Росії та законні інтереси всіх інших країн", — зазначив головний російський дипломат. Крім того, він зауважив, що з набуттям повноважень адміністрацією новообраного президента США Дональда Трампа, зовсім не обов’язково розпочнеться переговорний процес щодо встановлення миру. "Це не буде неминучою даністю", — наголосив Лавров, одразу додавши, що Путін нібито ніколи не відмовлявся від переговорів, але "треба побачити серйозні пропозиції, які до нас надходять".
"Нам потрібні надійні, юридично зобов’язувальні домовленості, націлені на усунення головних причин конфлікту, зокрема спільну безпеку в Європі, розширення НАТО, нещодавнє рішення Євросоюзу про те, щоб просто лягти під блок, і по суті, ліквідувати всі відмінності між цими організаціями, і, безумовно, права людей, які проживають на територіях і висловилися за возз’єднання з Росією", — наголосив очільник росМЗС. Водночас, що вельми й вельми показово, Лавров визнав, що підтримка України у США має "твердий двопартійний консенсус".
Завдяки чому Лавров грає з Трампом
Констатувавши, що Лавров усіляко намагається продемонструвати насамперед Трампу нападки на Європу, політолог Максим Джигун у розмові з Фокусом зауважив: "Наразі створено сприятливий ґрунт для насадження Росією думки про те, що в неї з Європою накопичилося чимало проблем, які необхідно вирішувати. Усе це співзвучно із заявами Трампа, бо для нього Європа в його розумінні є ярмом, якому постійно потрібно допомагати, яке повсякчас необхідно фінансувати, не отримуючи натомість нічого взамін. Тому, нові заяви Лаврова — це таке собі загравання з Трампом і намагання продемонструвати йому спільні, скажімо так, антиєвропейські точки дотику".
Що ж стосується умов закінчення війни, надання РФ "юридичних гарантій", тощо, політолог з цього приводу зазначає: "Ми зараз спостерігаємо за дипломатичним заочним батлом між командою Трампа і РФ. Трамп, нагадаю, днями заявив, що саме Путін просив його про зустріч, а зараз Лавров недвозначно натякає, що, мовляв, росіян ще потрібно гарно попросити, щоб вони зрештою погодилися на такі перемовини. Словом, Лавров каже фактично про те, що Трампу необхідно добряче попотіти, щоб заручитися можливістю спілкуватися. Це — типовий виток дипломатичного протистояння, де кожна зі сторін хоче зайти з максималістських позицій".
Загалом, на переконання Максима Джигуна, для Росії притаманна історія, коли їхні ключові спікери – Путін, Лавров, Небензя – говорять взаємозаперечні речі. Задля прикладу експерт робить відсилання до нещодавньої "прямої лінії", під час якої Путін сказав, що не висловлюватиме попередніх умов для старту мирних переговорів, тоді як Лавров наразі констатує зворотне. "Саме в озвученні взаємосуперечливих тез і полягає зміст публічних комунікацій РФ. Коли лунають зовсім різні наративи і мало хто розуміє, що насправді думають і планують у Кремлі. Тобто, Москва, висловлюючи різні трактування одних і тих самих кейсів, залишає собі простір для подальших дипломатичних маневрів", — наголошує експерт.
Відповідаючи на запитання про перемир’я, яке глава росМЗС назвав шляхом у нікуди, Максим Джигун акцентував: "Лавров, як то кажуть, помножив на нуль зусилля Орбана, який останнім часом носився з темою перемир’я, як з писаною торбою. І це тоді як завданням угорського прем’єра було впливати на Захід у медійному сенсі, що, мовляв, саме Київ зриває цей трек. Ця історія вкотре наочно продемонструвала, що Орбан — це маріонетка, яка озвучуватиме будь-які нісенітниці, за які або платитимуть, або надаватимуть окремі преференції". Чинного прем’єр-міністра Угорщини, резюмує політолог, ані в РФ, ані у США насправді не сприймають як серйозного гравця, використовуючи як "посланця-одноденку, якого за першої-ліпшої нагоди "зливають".
Між тим особливо небезпечними Максим Джигун вважає заяви Лаврова, які стосуються НАТО: "Небезпека полягає в тому, що Трамп підтримує ідею неприйняття України до Північноатлантичного альянсу і, як на мене, щонайменше за роки президентства Трампа ми в цьому напрямі не просунемося, хоча ще нещодавно була надія на те, що за Байдена ми бодай запрошення до НАТО отримаємо. І НАТО-активність Лаврова — це намагання показати, що між Путіним і Трампом багато спільного в баченні міжнародної безпекової політики, більше, ніж може здаватися на перший погляд. І, на жаль, насправді, в деяких питаннях так і є. Останні заяви Трампа з приводу Мексики, Панами, Канади та Гренландії показують, що і той, і той, прагнуть експансії, просто один — шляхом війни, а інший — методом дипломатичного тиску".
Чому в Путіна озвучують взаємосуперечливі заяви щодо миру
Свіжі заяви очільника росМЗС, зазначає у розмові з Фокусом експерт аналітичного центру "Об’єднана Україна" Дмитро Левусь, є наочним свідченням того, що Росія не збирається відмовлятися від раніше озвучених Путіним вимог. "Окрім Лаврова, щодо цього питання нещодавно висловилася речниця так званої Ради Федерації Матвієнко. Так ось, вона, навпаки, говорила, що мир можливий у 2025 році й Росія готова до компромісів, але, увага, не відступаючи водночас ані на йоту від своїх вимог. Тобто, як бачимо, усі російські спікери, говорячи про ймовірність укладення мирної угоди в прийдешньому році, апелюють до путінських забаганок, запевняючи, що Москва не збирається їх якось коригувати", — зауважує політолог.
Ба більше, на думку Дмитра Левуся, заяви голови росМЗС свідчать про певне розширення вимог РФ: "Якщо проаналізувати свіжі цитати Лаврова, можна стверджувати, що це — повернення на позиції січня 2021 року, коли в Москві з рання до смеркання повторювали мантру про необхідність щоб НАТО "забиралося геть" аж до кордонів 1997 року. З іншого ж боку, як на мене, насправді те, що ми чуємо розширення цих вимог з боку РФ може свідчити і про те, що насправді Росія, можливо, і хотіла б цих переговорів. Тобто, висуваючи старі-нові вимоги та розуміючи, що вона їх не проштовхне в переговорах зі США, Москва просто розширює "прейскурант" торгів, намагаючись, на мій погляд, дуже незграбно затягнути Трампа в дипломатичну пастку".
Наразі Росія, переконаний Дмитро Левусь демонструє готовність домовлятися виключно зі Сполученими Штатами, а в особі Лаврова шукає шляхи до примусу США з тим, щоб саме Вашингтон, а не Москва, виступав у ролі ініціатора мирних перемовин. Інакше кажучи, РФ намагається відіграти ситуацію назад і дезавуалювати заяву Трампа про те, що саме Путін прагне якомога швидше сісти за перемовний стіл.
У цьому контексті експерт наводить аналогію з 1999 роком, коли прем’єр РФ Примаков, якого, до речі, розглядали як цілком імовірного наступника Єльцина, розвернув над Атлантикою урядовий борт, на якому летів до США, на знак протесту щодо рішення НАТО розпочати бомбардування Югославії. До того ж, наголошує Дмитро Левусь, Примаков тоді летів до Сполучених Штатів задля домовленостей про ймовірну реструктуризацію російського боргу, бо нафта на той час була дешевою і РФ почувалася в фінансовому сенсі не надто, м’яко кажучи, добре.
Наразі ж, констатує політолог, ситуація дуже схожа: Росія перебуває в далеко не в найкращому положенні, але "продовжує повсякчас блефувати", граючи з вогнем і не будучи спроможною позбутися імперського вірусу. Саме блеф, підсумовує Дмитро Левусь, був і залишається основою вищої російської дипломатичної школи, проте на Заході досі не всі це розгледіли, вважаючи, що РФ говорить із позиції сили, коли є сильною насправді.