Зигзаги Трампа: чому за рік президенства очільник Білого дому не зупинив війну в Україні

Понад рік тому, а саме 6 листопада 2024-го стало відомо про те, що Дональд Трамп, набравши 279 голосів виборників, вдруге став президентом Сполучених Штатів. Незадовго до оголошення результатів виборів їхній беззаперечний фаворит виступив перед своїми прихильниками у Флориді. "Це величезна перемога для американців, що дозволить нам знову зробити Америку великою. Ми збираємося допомогти зцілити свою країну", — заявляв тоді пан Трамп, стоячи поряд зі своїм кандидатом у віцепрезиденти Джей Ді Венсом та іншими політсоюзниками.

Ще до оголошення офіційних результатів виборів пана Трампа почали вітати лідери країн по всьому світу. Одним із перших був президент Володимир Зеленський.

Під час своєї передвиборчої кампанії Дональд Трамп неодноразово заявляв, що здатен поставити жирну крапку у російсько-українській війні за 24 години. Дещо згодом цю свою обіцянку американський лідер назвав жартом.

Хай там як, але наразі повномасштабна війна РФ проти України триває, а попередник Трампа Джо Байден у неділю, 9 листопада розкритикував його, зокрема й за те, що той «зруйнував» демократію і велич Сполучених Штатів як таку.

Чому саме Україна видається Трампу зручною мішенню для тиску

Одразу після своєї перемоги на президентських виборах-2024, констатує у розмові з Фокусом політолог Олег Постернак, Дональд Трамп породив колосальне очікування однозначного мирного врегулювання щодо російсько-української війни. «Але дещо згодом, по суб’єктивним та об’єктивним причинам це колосальне очікування розпилилося і станом на зараз Трамп займає позицію уникання відносно питання мирного врегулювання в Україні, хоча, дякуючи журналістам, він тримає це питання у фокусі своєї уваги. Тим не менше, те, що ми передали на аутсорсинг Трампа вирішення українського питання несло, несе і нестиме перманентні ризики. Наразі питання припинення війни РФ проти України не те, що монополізовано, але надмірно політизовано, оскільки Трамп планує використати російсько-українську війну для максимального піар-профіту. Особливо це актуалізується у зв’язку з початком проміжної виборчої кампанії до Конгресу», - підкреслює експерт.

Політолог припускає, що, проводячи «попутні кампанії» з країнами-членами ЄС щодо закупівлі ними російських нафтогазових продуктів, Трамп «ще з більшим азартом підходитиме до бажання мирного розв’язання».

«Поряд з тим, заважаючи на категоричність Путіна, єдиним варіантом мирного розв’язання стає тиск на Україну. За моєю інформацією історія з Міндичем є своєрідним «привітом» зі США з метою нав’язати Києву так званий брудний мир. Власне, крім цього кейсу, є ще багато інших моделей тиску на Україну і я думаю, що саме нашу державу президент США все ж таки станом на зараз бачить мішенню для цього тиску, бо йому потрібна Москва щонайменше для балансування Китаю – стратегічного ворогу Америки. І ми тут, на жаль, жертва, яку можна обміняти на великій шахівниці», - наголошує Олег Постернак, називаючи серйозним ризиком для України прямі контакти відверто проросійського Орбана з очільником Білого дому.

Про що свідчить санкційний розворот Трампа

Коментуючи Фокусу роль президента США в процесі мирного врегулювання, провідний експерт Національного інституту стратегічних досліджень Іван Ус зазначає: «Дональд Трамп неодноразово повторював, що санкцій відносно Росії не буде, оскільки вони завадять мирному треку напрямку. Тому, той факт, що Трамп нещодавно запровадив таки санкції проти Росії свідчить або про те, що він розуміє, що мирному кейсу це аж ніяк не заважає, або про те, що він не вважає мирний трек наразі потрібним та актуальним. Я все ж таки думаю, що зараз картина виглядає так, що у Трампа прийшли до розуміння неможливості припинення російсько-української війни дипломатичним шляхом».

Між тим, на переконання експерта, наразі ризики того, що Дональд Трамп втратить інтерес до питання мирного врегулювання по Україні є мінімальні: «Безумовно, якщо ти не можеш вирішити внутрішні проблеми у своїй країні, а вони, як показали нещодавні вибори, існують, завжди хочеться перемкнутися на зовнішні проблеми. З огляду на це, далеко не через палку любов Трампа до України, а через те, що посилення позицій Києва підніме його рейтинги і він гратиме роль такого собі Рональда Рейгана 2.0, вселяє певні сподівання. Загалом, гадаю, Трамп тиснутиме на європейців з тим, аби вони купували більше зброї для України, відмовляючись при цьому від російських енергоресурсів, які дозволяють Москві підживлювати цю війну».

Чи справді поразка України є червоною лінією для Трампа

У тому, що процес мирного врегулювання, передусім, руками США переходить в режим «дипломатія через силу» переконаний експерт Ради зовнішньої політики «Українська призма» Олександр Краєв. «Блукаючи рік з гаком залами та кулуарами Білого дому, Трамп врешті-решт ввів санкції проти «Лукойлу» та «Роснафти» і це також частина мирного процесу. Крім того, той факт, що ми досі говоримо з американцями про потенційну передачу «Томагавків» - це також є частиною дипломатичного процесу. Тобто зараз ми знаходимося на етапі того, щоб змусити таки росіян піти на мирні переговори. РФ зрештою має побачити безрезультатність своїх атак і війни як такої. В будь-якому разі дипломатичний процес зараз не мертвий, хоча росіяни його саботують. Тому, завдання наше, а також адміністрації Трампа полягає в тому, щоб усіма правильними і неправильними методами змусити Путіна піти на мирні переговори», - акцентує аналітик.

Попри «невгамовне бажання» Трампа поставити крапку в російсько-українській війні, каже Олександр Краєв, ключовим перемовником були і залишаються Збройні сили України (ЗСУ).

«Звісно, ми не маємо думати, що у нас є безкінечні ресурси, які дозволяють з одного боку оборонятися, а з іншого – атакувати вглиб Росії. Але так чи інакше, нам необхідно якомога більш оперативно формувати і фланг підтримки союзників, і власну переговірну позицію. Наразі Росія економічно та політично стовідсотково та по всім параметрам програла і в неї не залишається вибору, окрім як намагатися «відкусити» ще якісь території України», - зазначає експерт. В ситуації, що склалася, наголошує він, офіційний Київ має, попутно і повсякчас дякуючи своїм захисникам, «мати на столі довгограючу стратегію», котра не дозволить звести нанівець підтримку усіх і вся ззовні.

Що ж стосується конкретно президента Трампа, то, вважає Олександр Краєв, передусім, завдячуючи розвідданим, у нього є об’єктивна і оперативна картина, попри його «ораторські гойдалки» відносно російсько-української війни. Якщо програє Україна, то програють Штати, Європа і західний цивілізований світ, який цінує права людини, свободу слова і демократію, резюмує аналітик і додає, що у Білому домі це усвідомлюють, а відтак апріорі не можуть зіграти проти Києва.