Подвійне життя костелу. Як Київ залишився без майданчика для концертів органної музики

"Згорів тільки орган. Ні вівтар, ні Святі дари не постраждали. Це такий особливий знак від Бога, який добивається свого місця. Черговий знак!" — так одразу після пожежі 3 вересня в київському костелі Святого Миколая прокоментував те, що сталося, отець Павло Вишковський, настоятель Делегатури місіонерів облатів Непорочної Марії.

Була пожежа знаком чи ні, але вона справді прискорила процес повернення костелу в користування римо-католицької парафії св. Миколая, чого священнослужителі домагаються вже багато років. На початку листопада Міністерство культури України навіть визначилося з датою передачі храму: це має відбутися 1 червня 2022 року. До цього моменту в будівлі мають повністю завершити протиаварійні роботи, а також влада зобов'язується знайти альтернативне приміщення для Національного дому органної та камерної музики, який на сьогодні є балансоутримувачем костелу.

Саме історія з Будинком органної музики довгі роки була каменем спотикання, який заважав повернути храм релігійній громаді. Та й зараз можливе виселення музикантів викликає критику в частини київської громади, яка вважає, що через це столиця залишиться без концертів органної музики. У чому причина конфлікту, і як його вирішити безболісно всім?

На пташиних правах. Як парафія св. Миколая та Будинок органної музики жили на одній території

"Хто найкраще подбає про ваш будинок? Тільки ви самі! Так само і з храмом. Він був збудований нашим приходом, але прийшла радянська влада, вигнала людей і відправила священика до концтабору. Ми не продавали храм державі, не передавали його з власної волі, костел забрали силою та експлуатують його протягом 80 років", — розповідає отець Віталій Подолян, настоятель парафії св. Миколая в Києві. Він наполягає, що навіть формулювання "передати костел" некоректне, адже йдеться про законне повернення майна.

"Ми ж не просимо віддати нам Будинок з химерами, наприклад, або якусь іншу будівлю, а лише повернути нашу", — наголошує він.

Можливо, процес передачі пройшов би швидше і непомітніше для всіх, якби не Будинок органної музики, який розміщується тут з 1978 року. Він визначений як балансоутримувач будівлі храму, тому багато років культова і державна установа співіснують разом. Тим не менш, досі парафія розташована в храмі практично на пташиних правах. І хоча конфліктів між музикантами та священиками за цей час не було, ділити костел між собою їм було зовсім не просто, каже настоятель. Згідно з договором користування, храм у розпорядженні парафії перебував у неділю та 50 днів протягом року. Але траплялося й таке, що заздалегідь важко було розрахувати всі дні літургій, тому священики не встигали зарезервувати приміщення для служби.

"Доводилося якось шукати вихід із таких ситуацій", — додає отець Віталій.

Храм руйнується вже давно, і релігійна громада обіцяла знайти меценатів та відреставрувати будинок, як його передадуть їй у власність.

"Зайнятися цим раніше ми не могли, — каже настоятель. — У нас навіть ключів від костелу немає. Нам відчиняли двері, щоб впустити нас, і зачиняли, коли ми йшли".

Майбутнє музики. Де тепер слухати орган киянам?

У 2019 році, коли обрушилася частина фасаду костелу, Мінкульт звернувся до Кабміну з проханням доручити Київській держадміністрації знайти у столиці майданчик для будівництва комплексу "Будинок музики", куди мав переїхати Будинок органної музики. Жодного відповідного варіанта не знайшлося. Після пожежі, у якій було знищено орган фірми "Rieger-Kloss", виготовлений у Чехії та встановлений у храмі в 1932 році, переговори щодо повернення костелу все ж таки зрушили з мертвої точки. Проте, головна проблема залишається: альтернативного приміщення для музикантів досі немає.

Як розповідає Фокусу Тетяна Стахурська, генеральна директорка Національного будинку органної та камерної музики, за цей час розглядався лише один варіант – поряд із колишньою фабрикою "Киянка" (біля метро Васильківська, Голосіївський район).

Стахурська переконана, що до червня 2022 року Будинок музики в Києві не створять: "Це апріорі неможливо. Крім того, що потрібний майданчик для цього, необхідно розробити проєктно-кошторисну документацію, на це знадобиться дуже багато часу та коштів".

Отець Віталій не відкидає можливості того, що навіть після повернення костелу приходу музиканти зможуть залишитися там для концертної діяльності.

"Звичайно, культова споруда передбачає моральність, — наголошує настоятель, згадуючи минулорічну історію зі спробою провести у храмі показ моди. Такий захід, за його словами, йде повністю врозріз із християнською традицією. — Але якщо це концерти органної музики, то чому ні? Таке часто практикується в Європі”.

Втім, такий варіант можливий лише після того, як у костелі знову з'явиться орган, а перш ніж встановлювати новий інструмент, тут повинні повністю завершити протиаварійні роботи. Однак, Стахурська сумнівається, що орган, який у майбутньому встановлять у храмі, буде концертним, до того ж його розмістять уже в іншому місці – на хорах, як і належить у костелі. Та й після повернення його приходу, храм усе ж таки знову стане насамперед культовою спорудою, а не концертним майданчиком, навіть якщо там дозволять проводити виступи час від часу.

Наразі Будинок органної та камерної музики шукає інші майданчики для проведення концертів. У листопаді співаки та музиканти колективу виступають в Андріївській церкві, Будинку вчених та Колонному залі Національної філармонії України.

"Наші органісти зараз зайняті гастрольною діяльністю — їздять із виступами по країні, — каже Стахурська.

Найближчими роками концертної зали в Києві не з'явиться — і це не влаштовує музикантів та глядачів.

"Без сумніву, у місті має бути окрема багатофункціональна концертна зала, де зможе існувати і Національний симфонічний оркестр, у якого зараз теж немає свого приміщення, і Національний духовий оркестр", — підкреслює гендиректорка Будинку органної музики. Тим не менш, ні місто, ні Міністерство культури, ні в цілому уряд поки що не в змозі зробити це. Що дивно, адже в Україні вже є досвід вирішення аналогічної проблеми, який Київ міг би запозичити.

Позитивний приклад. Як з'явився органний зал у Харкові

У 1986 році в Успенському православному соборі Харкова відкрився Будинок органної та камерної музики: тут встановили інструмент на 3,5 тис. труб чехословацької фірми Rieger-Kloss. На початку 90-х УПЦ МП отримала дозвіл проводити в соборі богослужіння, та довгі роки, як і у випадку з костелом св. Миколая, музиканти ділили помешкання зі священиками.

"Ми ніколи не вступали в конфронтацію з релігійною громадою, але наша присутність у храмі явно не віталася, на нас завжди поглядали несхвально", — згадує Станіслав Калінін, органіст і соліст Харківської обласної філармонії у 2006-2008 роках, колишній художній керівник Будинку органної та камерної музики Харкова.

Калінін повністю підтримує повернення культових споруд їхнім законним власникам — парафіям, проте спільне співіснування в одному просторі вважає непростим завданням. Музикантам та священикам доводилося чітко домовлятися між собою, як поєднувати концерти та службу.

Паралельно з процесом передачі Успенського собору в повну власність єпархії у Харкові розпочали масштабну реконструкцію будівлі філармонії, збудувавши тут з нуля Органну залу на 500 місць. Спеціального для неї придбали інструмент німецької фірми Alexander Schuke вартістю 1,2 млн євро.

"У результаті Харків став єдиним містом України, яке за всі 30 років незалежності змогло самостійно побудувати новий концертний зал і встановити новий орган", — підкреслює Калінін.

Орган в Успенському соборі звучав буквально до останнього дня — поки у 2016 році не запрацював Органний зал філармонії.

"Будівництво йшло дуже довго [реконструкція філармонії розпочалася у 2006 році], і весь цей час єпархія з терпінням ставилася до нашої присутності у храмі, нас не намагалися звідти виселити чи припинити нашу концертну діяльність", — зазначає музикант.

Коментуючи ситуацію в Києві, Калінін підтверджує, що найправильніше рішення в такій ситуації — це будівництво нового простору для Будинку органної музики.

"І цим треба займатися вже зараз, а не тоді, коли костел повернуть парафії, — наголошує він. — Після того, як біля будівлі з'явиться новий власник, доля органної зали вже мало кого цікавитиме".