Магія символів. Чи потрібен Україні великий державний Герб

Є в символах і знаках незрозуміла сила — безвідмовна здатність відволікати людей від важливих речей.

Щойно зареєстрували у Верховній Раді проект закону про великий Державний Герб України, і громадськість, яка до цього жваво обговорювала зовнішньополітичні промахи Зеленського, пробуксовку реформ, провал вакцинації та інші незручні для влади теми, одразу ж перемкнулася на питання геральдики.

Так дитині, яка з плачем вчепилася в ключі від будинку або інший цінний для батьків предмет, дають брязкальце, щоб та відволіклася і розтиснула пальці.

Суворо кажучи, поява цього законопроекту не сюрприз. Великий герб передбачений Конституцією України, проте досі нам вистачало малого Герба — стилізованого щита із зображенням тризуба.

Саме він із тих пір, як Україна отримала незалежність, слугував позначенням державної влади на грошових знаках та офіційних документах.

Присутність герба означає, що держава контролює цю сферу правовідносин. Для цього достатньо малого герба, тоді як великий виконує іншу функцію — це символ суверенітету, тільки не в сучасному, а в історичному сенсі цього слова.

У ті далекі часи, коли існували суверени і васали, першим потрібно було якось формально позначати свою владу над іншими. Геральдична традиція в Європі виникла раніше, ніж абсолютистська монархія, тож родові герби передували державним.

Головним заняттям аристократії спочатку було ведення воєн, тож передбачувано основним елементом герба став щит, іноді він вінчався короною. Додаткову інформацію про сім'ю власника давали щитотримачі (фігурки праворуч і ліворуч від щита), девізи (написи зверху і/або знизу), ґрунт (малюнок під щитом, як правило, повідомляв про джерела збагачення), бурлет, намет та орден.

Усі ці малюнки в композиційному поєднанні, власне, і є тим, що називається великим гербом. Малий герб — його усічений варіант, звичайно тільки щит або щит із короною.

Формування монархічних держав означало, що феодали визнавали над собою владу короля або князя і його нащадків. Він ставав їхнім сувереном, а вони — його васалами.

Перші європейські державні герби були видозміненими версіями гербів монархічних династій і знову-таки показували, хто тут джерело влади. Іноді вони містили лише щит і корону.

Іноді до цього додавали кілька додаткових елементів, які свідчать про доблесті короля і його предків, все ніби говорило: "Нашому новому суверену не соромно підкорятися".

Йшли століття, монархії ставали конституційними, більшість взагалі перетворилися на республіки. Великі герби втратили свій первісний зміст, але зберегли історичну та культурну цінність.

При новому демократичному ладі джерелом влади був вже не монарх, а народ. Управлінські повноваження отримували не спадкоємці, а переможці виборів. Їхній родовід не мав великого значення. Герб, як умовне позначення присутності державного контролю в якомусь питанні, вже не потребував такої кількості геральдичних елементів.

У багатьох країнах великий герб став зовсім не потрібен, вистачало малого. Утім, така геральдична скромність була характерна саме для демократій. Авторитарні держави, навпаки, старанно вимальовували свої великі герби, навіть якщо історично таких не було.

Може, заради того, щоб диктатор відчув себе подобою монарха, а може, для того, щоб, використавши магічну силу знаків, відвернути населення від дійсно важливих питань і відтермінувати бунти, що назрівають.

Цікаво, яку з перерахованих функцій повинен виконувати новий великий Державний Герб України.