Секс, насильство, Талашко. Чому в Україні нікого не лякають скандали на ґрунті харасменту

Історія зі звинуваченнями викладача Київського університету імені Івана Карпенка-Карого й у минулому відомого кіноактора Володимира Талашка в сексуальних домаганнях до абітурієнток, отримала великий резонанс у соціальних мережах.

Актер Владимир Талашко
Володимир Талашко. 1973 і 2018 рр.
Related video

Він дивиться в дзеркало і бачить красеня-чоловіка, яким був у далекому 1974 році. Коли у світ вийшла військова драма "В бой идут одни старики", яка пізніше стала культовою.

Скільки радянських жінок, дівчат і дівчаток зітхали біля екранів, дивлячись на ідеально окреслений профіль старшого лейтенанта Скворцова. У ті часи, звичайно, куди б він не прийшов, скрізь перебували шанувальниці або навіть фанатки, готові привернути увагу зірки радянського кіно.

І швидше за все, дивлячись на сьогоднішніх абітурієнток, які вступають у Київський національний університет театру кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, він бачить наступне покоління фанаток. Але є і ті, хто бачить у колишньому акторі, а нині викладачеві Володимиру Талашку загрозу сексуальних домагань.

Історії абітурієнток Юлії Бірзул і Вікторії Мушти, які стверджують у Facebook, що Талашко заманював їх до себе додому під приводом підготовки до вступних іспитів, а потім намагався роздягнути, отримали великий резонанс у соціальних мережах.

Дівчата запевняють, що викладач намагався силою змусити їх до інтиму. Одній, за її ж власними словами, навіть довелося зобразити втрату свідомості, щоб уникнути сексу.

Сценарист і критик Богдан Панкрухин розмістив дописи з твердженнями Юлії та Вікторії у своїх акаунтах у соціальних мережах, подбав про те, щоб із цими текстами ознайомилися якомога більше людей.

Під його публікацією незабаром з'явилися коментарі інших дівчат, які стверджували, що вони також пережили подібний досвід із тим же викладачем під час вступу до Карпенка-Карого або під час навчання на початкових курсах.

Здавалося б, чим не українська версія metoo. Грандіозний скандал, який поховав кар'єру одного з найуспішніших продюсерів Голлівуду Гарві Вайнштайна, починався приблизно так само.

Жертви сексуальних домагань, як правило, мовчать, боячись, що їх самих зроблять винними. На жаль, це цілком обґрунтовані побоювання. Особливо, якщо передбачуваний агресор — відомий і шанований чоловік.

Довести факт переслідування або спроби здійснення сексуального насильства зовсім не просто. Імовірність того, що справу замнуть велика, якщо жертва одна, але коли є інші постраждалі, ситуація кардинально змінюється. Спрацьовує ефект снігової кулі, чим більше звинувачень озвучують публічно, тим менше в інших жертв причин мовчати про те, що з ними сталося.

Важливо
Гроші, секс і тато Гарік. Чому в Україні не можна легалізувати проституцію
Гроші, секс і тато Гарік. Чому в Україні не можна легалізувати проституцію

Саме цією лавиною накрило Вайнштайна. Оскароносний співзасновник легендарної кіностудії Miramax позбувся всього, що мав, враховуючи сім'ю, звичне коло спілкування і можливість коли-небудь у майбутньому займатися кіновиробництвом.

Чи загрожує щось Володимиру Талашку, сказати складно. Без відповідних заяв постраждалих до відповідальності його точно не притягнуть. Мабуть, єдиний реалістичний варіант розвитку подій, при якому абітурієнтки можуть довести свою правоту — подання колективного цивільного позову.

На жаль, ми живемо в країні, де медійні скандали спалахують занадто часто і забуваються дуже швидко. Публіка до них звикла і вже не готова довго тримати в полі зору одну історію.

Більшість скоро перемкнеться на більш свіжий хайп, забуде про Талашка та тих, хто його звинувачував.

Досі цивільні справи про сексуальні домагання в Україні вважалися неперспективними. Судової практики в цьому напрямку замало. Та й рішення частіше ухвалюють на користь відповідача. Були навіть випадки, коли позивачка після завершення розгляду справи отримувала зустрічний позов про репутаційний збиток і зрештою була змушена виплачувати солідну компенсацію кривдникові, вину якого не змогла довести.

Але тут, як й у випадку з metoo існує принципова різниця між обвинуваченням, яке виходить від однієї людини і від кількох не пов'язаних між собою людей. Гучних групових позовів такого роду в нашій країні ще не було.

Якщо потенційні позивачки у справах про сексуальні домагання об'єднаються і виступлять в суді загальним фронтом, та ще будуть регулярно спілкуватися з мас-медіа, повідомляючи подробиці справи, тоді такі приклади й справді можуть стати корисним прецедентом, важливою цеглинкою для побудови ефективної системи захисту прав жінок.

І як знати, можливо, в недалекому майбутньому ставлення українського суспільства до сексуальних домагань зміниться. З пустощів, які дозволяють собі "чоловіки з можливостями", вони перетворяться на серйозний караний проступок.