Як Гаага може зупинити Путіна?

16 березня 2022 року Міжнародний суд ООН оголосив вердикт про тимчасові заходи у справі "Україна проти РФ" щодо звинувачень у геноциді. Напередодні, 26 лютого, за дві доби після початку повномасштабного вторгнення російських військ, Україна просила його наказати Росії зупинити військові дії на українській території. Клопотання було подане у межах позову про порушення Росією "Конвенції про геноцид" 1948 року. На такий крок Україна наважилась, адже усвідомлює: міжнародні судові процеси можуть тривати роками, але "припинити криваву війну — це той результат, який Україні потрібен негайно", тому й ініціювала термінову процедуру обрання тимчасових заходів.

Перші слухання відбулися 7 березня. Наступного дня свою позицію мала представляти Росія, але її представники не з'явилися, назвав позов "абсурдним".

Варто нагадати, Міжнародний суд ООН (International Court of Justice, МС ООН) — головний судовий орган ООН. Разом із Радою безпеки є статутним органом Організації Об’єднаних Націй. Він вирішує суперечки між державами, а не фізичними особами.

Позиція суду

Суд зазначив: питання є терміновим і подальші військові операції можуть завдати непоправних трагічних наслідків для цивільного населення, оскільки так звана "спеціальна військова операція" Росії принесла вже величезну кількість жертв серед цивільного населення і цивільних об'єктів. У зв'язку з цим Міжнародний суд ООН наказує Росії виконати тимчасові заходи.

• По-перше, негайно зупинити військові операції, початі 24 лютого 2022 року на території України.
• По-друге, забезпечити, аби будь-які військові чи будь-які інші організації або особи, які перебувають під російським контролем, не продовжували військову операцію.

"За" проголосовали 13 суддів, двоє висловилися проти — представники Росії та Китаю.

"Міжнародний Суд свою функцію виконав, — зазначає Микола Гнатовський, перший віцепрезидент Української асоціації міжнародного права. — Цей вимір визначає політику та дії переважної більшості держав і міжнародних організацій, їхню оцінку ситуації, їхню підтримку України, їхні санкції проти правопорушника. Є також політичний, військовий, економічний виміри. Рішення про те, якою мірою можна застосувати силу проти агресора, і яку саме силу, будуть ухвалювати політики та військові. Юридичні підстави для цього посилені, зокрема, наказом Міжнародного суду ООН".

Проактивна позиція

Катерина Бусол, юристка і фахівчиня з міжнародного гуманітарного права, міжнародного кримінального права та прав людини, звертає увагу, що такий консервативний орган, як Міжнародний суд ООН, зазвичай дає дуже обережні оцінки, але зараз діяв якщо не з певним судовим оптимізмом, то точно зайняв більш активну позицію.

"По-перше, суд зазначив, що усвідомлює відповідальність не лише ООН, а й свій власний обов’язок у підтримці міжнародного миру та безпеки. По-друге, він зробив важливу аналітику щодо фактичної дезінформації та маніпулювання наративами з боку РФ. Суд вказав, що спочатку РФ відмовилися брати участь у слуханнях. І це нормально, такі практики ставалися. Це не делегітимізує слухання, вони все одно відбуваються. А потім Росія надіслала свою письмову позицію, у якій зазначила, що їхня діяльність в Україні — це засоби з підтримки миру, акт самозахисту відповідно до статуту ООН, який не є пов'язаний з конвенцією щодо геноциду. І тут важлива політика суду. Він сказав, що може дуже чітко обирати у межах свого статуту, на основі яких джерел ухвалюватиме свої рішення, і який дивився широко — звернув увагу на всю риторику Росії з 2014 року. Вони приводили заяви різних осіб, зокрема й Путіна".

"Думаю, для Росії було сюрпризом, що всі заяви Росії та її високопосадовців враховуються. Фактично суд сказав, що Росія прикривається заявленим правом на самооборону", — говорить юристка.

І важливо — суд чітко дав сигнал, що в ситуації з Україною ймовірні жахіття — обстріл цивільної інфраструктури, великий потік біженців, велика смертність серед цивільного населення можуть бути підставою більш широких заходів, ніж навіть просила Україна.

"Це свідчить, що суд не просто аморфна інституція. А ситуація в Україні настільки не типова, що загрожує західній цивілізації, яка вважається захищеною. І така консервативна інституція стала проактивною", — додає Катерина Бусол.

У разі ігнорування

Ганна Юдківська, суддя Європейського суду з прав людини, посилаючись на румунську колегу Юлію Моток, зазначає, що публікуючи новини про наказ Міжнародного суду, деякі коментатори помилково вважали його таким, що не може бути реалізованим. Мовляв, відповідно до ст. 94 Статуту ООН "якщо будь-яка із сторін не виконує свої зобов’язання згідно з рішенням Суду, інша сторона може звернутися до Ради Безпеки ООН, яка, якщо вважає за необхідне, може дати рекомендації або ухвалити рішення про заходи, які необхідно вжити для виконання рішення суду".

Можна очікувати, що РФ, як член Радбезу, своїм голосом заблокує рішення. А це може бути кроком до позбавлення Росії права вето взагалі.

"Ще одне використання право вето в очевидній ситуації "чорне і біле" — це доказ неправильних намерів Росії та її злочинної політики. Тому важливо показати ветування РФ та підтримку її Китаєм", — зазначає Бусол.

Чим більше Росія зловживає правом вето, тим сильніше хитатиметься під нею крісло постійного члена. Україна вже висловила свої сумніви правомірності перебування Росії у ньому, як спадкоємиці радянського союзу. Наразі робота Радбезу ООН заблокована, що не може влаштовувати більшість членів організації.

"Потім питання перейде до Генасамблеї, і ми побачило нечувані результати для цього органу. Буде остання крапля, яка остаточно змінить архітектуру ООН. Ліга націй не змогла зупинити Гітлера і це стало її кінцем. Якщо ООН не зможе зупинити війну в Україні це також перекреслить цю організацію. В ООН буде можливість зберегти себе", — зазначає Юдківська. І це питання може вирішуватися найближчим часом.

В очікуванні остаточного рішення

Як вже зазначалось, розгляд позову України — справа довготривала. Але її результати будуть відчутні для Росії у будь-якому випадку, навіть якщо вона відмовиться виконувати рішення суду.

Приміром, МС ООН уповноважений вирішувати питання міждержавних репарацій — повного або часткового відшкодування (за мирним договором або іншими міжнародними актами) державою, що розпочала агресивну війну, збитків, заподіяних державі, що зазнала нападу.

Експерти говорять, що питання у тому, аби для України та світової політики були відповідні рішення європейського правосуддя та вироблена правильна процедура реквізицію російського майна і репарацій за їх рахунок. І якщо буде в подальшому позитивне рішення МС ООН за репараціями, яке Росія не буде виконувати, це буде хороша точка тиску на держави, аби розробити політики заморозки активів і розподілу їх на виплату репарацій Україні як державі, й українцям як конкретним потерпілим (останній варіант — за рішенням Міжнародного кримінального суду).

Важливо

Час розплати. Чи отримає Україна заблоковані мільярди Центробанку РФ