Оборона міністерства. Чому замість відставки Олексій Резніков отримав відстрочку покарання

Скандали в Міністерстві оборони

Міністерство оборони України в останній місяць штормить від скандалів. Кілька звинувачень у корупції привертають увагу до одного з найважливіших у часи війни відомств країни.

Спочатку журналіст видання "Наші гроші" Юрій Ніколов опублікував контракти на харчування військових частин із завищеними цінами. Зокрема, у матеріалі йшлося, що МОУ закупає курячі яйця по 17 грн за штуку, що значно дорожче ніж у магазинах.

Згодом до деяких найвищих керівників міністерства навідалися правоохоронці з обшуками та підозрами. У результаті колишній заступник міністра, який відповідав за тилове забезпечення, В’ячеслав Шаповалов, опинився під вартою. Причина — лобізм укладення договорів про постачання харчів для військових за завищеними цінами, а також закупівель бронежилетів, касок, одягу й інших речей для потреб Збройних сил України низької якості на загальну суму понад 1 млрд гривень.

Окрім того, під арештом перебуватиме колишній начальник директора департаменту державних закупівель Міноборони Богдан Хмельницький — його підозрюють також у розтраті коштів.

Після всіх цій подій у медіа, соціальних мережах і публічних виступах заговорили про можливу відставку очільника міністерства Олексія Резнікова — подібні обвинувачення, нехай ще й недоведені відповідним чином, мають послужити причиною відставки найвищого керівництва відомства, бо це його політична відповідальність. А далі правоохоронні органи мали би розслідувати оголошені журналістами факти, притягаючи винних до відповідальності.

На цьому наполягала частина громадських активістів. Зокрема, у Центрі протидії корупції (ЦПК). Їхні представники були присутні на закритій зустрічі з Резніковим 4 лютого.

"Не відомо, як міністр готувався до зустрічі, якщо в результаті був не готовий назвати ціни, за якими зараз постачаються продукти військовим, і визнав, що він цих цін не знає? — сказала потім керівниця юридичного департаменту ЦПК Олена Щербан. — Чіткої відповіді, коли та як такі документи можуть бути оприлюднені й надані, я також не почула. Обіцяні нові зустрічі лише. Натомість міністр пропонує створити робочі групи й дорадчі органи, але як їх будувати за відсутності довіри до міністра, не зрозуміло".

У ЦПК після зустрічі були впевнені: "Єдиний правильний крок для Резнікова зараз — взяти на себе відповідальність і просто піти. А місце міністра оборони має зайняти той, хто нарешті почистить багаторічні авгієві стайні міністерства. І забезпечить наших воїнів усім необхідним без жодної краплі корупції".

Водночас інша частина наполягала, що Резніков на посаді демонстрував бажання боротися з корупцією — саме він призначив кілька перевірок у відомстві, але в часи війни не на все вистачило ресурсів, а заміна керівника в скадний період може виявитися фатальною — міністр має стійкі зв’язки із західними партнерами та веде успішні перемовини про постачання в Україну зброї.

"У нас керівництво армії та МО було призначене за три з половиною місяця до повномасштабної війни. Я далекий від думки, що за цей час можна зробити диво. А з початку вторгнення Резніков фактично перетворився на міністра закордонних справ міністерства оборони. Так, на війні не буває другорядних напрямків, але в добі 24 години, і їхня кількість не додається зі збільшенням кількості завдань. Хтось скаже, що з цими завданнями може впоратися будь-хто інший. Напевно може, але вочевидь не будь-хто. Я просто пам'ятаю, що було з армією за часів міністра Тарана та головкома Хомчака. Коли волонтери забезпечували військо більше, ніж держава, бо держоборонзамовлення стояло на паузі. Адептам фрази "гірше бути не може" хочеться нагадати, що гірше може бути завжди. Мені здається, що відставка міністра оборони Резнікова не вирішить проблем, усунення яких ви прагнете", — написав журналіст, а нині військовослужбовець ЗСУ Павло Казарін.

Колега Щербань із організації, Дар’я Каленюк також сумнівається, що що західна зброя потрапляє в Україну лише через прихильність до міністра оборони та його активність. Так, це важлива складова, але не єдина. Західні партнери дають Україні зброю, бо вони мать довіру до Збройних сил України, такі їхні кроки підтримують їхні виборці. Окрім того, важлива роль президента України.

Водночас важливо зауважити, що поки корупційний скандал набирав обертів, сам міністр і представники відомства мовчали, згодом із боку Резнікова можна було почути звинувачення на адресу журналістів, посилання на "технічну помилку", і лише потім міністр визнав: "Відбувся комунікаційний провал".

Олексій Резніков під загрозою звільнення

У неділю, 5 лютого, міністр Олексій Резніков скликав велику пресконференцію, переважно для іноземних журналістів. На початку сказав: "Давно не збиралися, накопичилося багато запитань, усе динамічно розвивається". А далі майже пів години говорив про можливий напад із боку РФ у лютому, підготовку резервів, надання міжнародними партнерами зброї. "У листопаді 2021 року нам не хотіли давати ПЗРК Stinger. Але сьогодні ми маємо не тільки їх, але й ЗРК IRIS-T, наші військові завершують навчання в США на системах Patriot. Це значить, що ми перехоплюватимемо балістичні ракети", — пояснює він. Згадує про танкову коаліцію, "зброю довгої руки" та запаси бронежилетів і касок на складах.

Далі Резніков перейшов до запитань від представників медіа. І одне з перших — про нещодавні скандали та можливу відставку. Власне, до цих тем протягом години журналісти повертаються кілька разів.

Під час зустрічі з журналістами було враження, що Резніков розумів: відставка неминуча, хоча він не хоче залишати пост міністра. Він не підтверджує цей факт і не спростовує. Каже, зробив багато й продовжить робити все можливе для перемоги України. "Стільки стресу, скільки я за цей рік прожив, важко, напевно, виміряти. Мені ні за що не соромно. У мене совість чиста абсолютно. Я ні про що не хвилююся. І "змирився" — це не про Резнікова. Мені нема з чим "змирятися", я переможець і ним залишуся, — наголосив Олексій Резніков. Він зауважив: — Жоден чиновник не вічний у кріслі, рішення, бути мені міністром оборони або не бути, ухвалює одне людина — Верховний Головнокомандувач і Президент України Володимир Зеленський, згідно з Конституцією".

За кілька годин після цієї пресконференції відбулося засідання фракції "Слуги народу", на якій вирішувалась доля Резнікова як міністра оборони. Згодом керівник фракції Давид Арахамія пояснив, що війна в Україні потребує кадрових рішень, тому потрібно, щоб кадрові силовики очолювали силові відомства.

Ба навіть більше — різні джерела говорили, що Резнікова могли перевести на посаду міністра з питань стратегічних галузей промисловості замість Павла Рябікіна. Новим міністром оборони мав стати керівник Головного управління розвідки МОУ Кирило Буданов.

Рішення про відставку Резнікова. Поспіх і фальстарт

Проте вже на ранок 6 лютого позиція щодо відставки Резнікова у владі змінилась. Представники монобільшості в парламенті у коментарях журналістам заявляли, що рішення про можливу відставку Резнікова переглянуто, зважаючи на "ризики для системи в цілому перед "Рамштайном" і враховуючи можливий наступ".

Чому позиція змінилася, можна припускати.

По-перше, могла подіяти пресконференція. Під час неї могло здатися, що Олексій Резніков говорив не тільки з журналістами, а й пояснював свою позицію найвищому керівництву — недарма ж він зауважив, що відставка може відбутися лише після рішення президента.

Політолог Володимир Фесенко в коментарі Фокусу припускає, в Офісі президента спочатку все вирішили за спиною Резнікова — і про звільнення, і про нове призначення на посаду міністра з питань стратегічних галузей промисловості. Сам Резніков заявив, що йому не пропонували очолити Мінстратегпром, але він би відмовився.

Фесенко припускає, в Офісі президента, зважаючи на скандал, спочатку вирішили перекинути Резнікова на іншу посаду, але зберігаючи його в своїй команді. "Йому довіряють. Як я розумію, він не несе прямої відповідальності й сам особисто непричетний до тих корупційних проблем, які були. Хотіли зберегти його, але для наведення ладу в міністерстві перекинули суто військового кадра, який би навів військову дисципліну в міністерстві. Інша справа, що треба було узгодити це із самими ключовими особами, стосовно яких ухвалювали ці рішення. Коли в нас звільняють, це вже давня традиція, з часів Леоніда Кучми, не повідомляють тим, кого звільняють. Це традиційний політичний і кадровий прийом", — говорить він.

Але в Резнікова, насправді, інші стосунки і з президентом, і з головою його Офісу Андрієм Єрмаком — із останнім вони давні знайомі, ще з часів роботи в Київській міській державній адміністрації, і саме Єрмак привів у команду Зеленського нинішнього міністра оборони.

Можливо, аби комунікація була іншою, Олексій Резніков міг би погодитися на іншу посаду — міністра юстиції. Говорять, він думав про це раніше, а під час пресконференції 5 лютого навіть зауважив, що бачить свою ефективність у питанні притягнення найвищого керівництва РФ до відповідальності, а це справа саме Мін'юсту. Натомість Резнікова вирішили перекинути у відомство, яке під загрозою ліквідації.

Окрім того, рішення не було узгоджено і з Кирилом Будановим.

"Буданов також був не в захваті від почутого. Кажуть, що він не рвався на цю посаду міністра оборони. Але є й інша проблема: міністр оборони за законодавством має бути цивільною людиною. Це не означає, що не можна військового призначити на цю посаду. Тобто, аби його призначити, військовий має звільнитися зі ЗСУ. Така ситуація вже була у випадку двох міністрів до Резнікова. Але Буданов не хоче звільнятися, я так розумію", — пояснює Фесенко.

Він говорить, що ситуація навколо Міністерства оборони обернулась більшим скандалом через те, що народні депутати й "інші джерела" поспішили зробити публічні заяви: "Те, як це було зроблено, тільки ускладнило ситуацію. Тому зараз це рішення відклали. Я не виключаю, що все ж якесь рішення буде ухвалено щодо МО. Просто іншої кандидатури, крім Буданова, як я розумію, наразі не було на заміну Резнікова. Ну й із Олексієм теж треба вирішити, що буде далі. Не підготувалися. Занадто поспішили з тим, як просунути це рішення, тому довелося його відкласти".

Політична відповідальність

Щодо відповідальності, то Фесенко виправдовує все обставинами воєнного часу: "Олексій сконцентрувався на політичних функціях міністра як переговорника, як контактера з колегами за кордоном, як людину, яка виконує публічні та політичні функції міністра. А менеджерські функції всередині міністерства, скоріше за все, виконували його заступники. І урок в тому, що всі процеси треба контролювати, аби вони потім не створювали проблеми".

Більшість експертів визнають: проблема корупції після скандалу нікуди не поділася — у відомстві навіть у часи війни потрібно наводити лад.

"Проблема в тому, що в міністерстві потрібно навести жорсткий лад і посилити дисципліну. От чому хотіли призначити Буданова — для того, щоб він як військова людина там навів військову дисципліну. Там потрібні люди, які б провели там належний аудит адміністративний і фінансовий. Я думаю, це вже роблять правоохоронні органи. Треба розуміти, що йде війна, і міністерство оборони є одним з ключових відомств у межах війни, і тому на першому місці — інтереси оборони та національної безпеки", — додає політолог.

Тож нині, з одного боку, важливо не дезорганізувати міністерство. Бо деякі експерти називають скандал, що виник, навіть цілеспрямованою атакою російських сил на ключове відомство. З іншого — знайти відповідальних, покарати й найголовніше — припинити корупційні практики.

Що ж до Резнікова, то можливі кілька варіантів, над якими, безперечно, думають в Офісі президента, оскільки розуміють, що незалежно від персоналій МО нанесено репутаційних втрат.

• Перший — Олексій Резніков може залишатися, бо точно не був причетним до цих корупційних процесів. Але мають бути призначені всі можливі перевірки й організований зовнішній контроль за ними, зокрема громадськості й парламенту.
• Другий — Резніков, який не причетний до корупційних схем, згодом дійсно піде у відставку й буде призначений на іншу посаду. Потрібен час, аби знайти нового очільника відомства, зважаючи на війну, загрозу наступу та перспективи контрнаступу.
• Третій — слідчі органи доведуть, що міністр усе-таки знав про корупційні схеми (припустімо, не брав участь у них), тоді це буде крах політичної кар’єри.

Важливо

Скандали псують репутацію. Чому Зеленський почав чистку у своєму Офісі, уряді та регіонах