Берлінська "стіна": що показала зустріч Зеленського та Віткоффа у Німеччині

Закрита зустріч української делегації на чолі з президентом Володимиром Зеленським із представниками США стартувала у Берліні у неділю, 14 грудня близько 18:00 за Києвом і тривала п’ять годин. Безпосередньо перед перемовним стартом нинішній господар Банкової опублікував у соцмережах фото своїх рукостискань та обійм з американськими візаві, лаконічно констатувавши: «Розпочали зустріч». Між тим підсумки п’ятигодинного рандеву Зеленський підбивати не став.

Натомість спеціальний посланник президента США Стів Віткофф заявив, що під час переговорів «було досягнуто значного прогресу».

«Провели глибокі дискусії щодо 20-пунктного плану миру, економічних програм та інших питань», - додав соратник Трампа, окрім якого в берлінських перемовинах з американської сторони приймав участь також зять президента США Джаред Кушнер. Україну ж, крім власне президента, представляв секретар РНБО Рустем Умєров, начальник генштабу ЗСУ Андрій Гнатов та заступник глави МЗС Сергій Кислиця. 

Як зазначає Die Welt, канцлер Німеччини Фрідріх Мерц пішов із переговорів після лаконічного привітання. Водночас на зустрічі в ролі модератора залишився його радник із зовнішньої політики та безпеки Гюнтер Зауттер.

Чи дійсно наразі є підстави говорити про дипломатичний прогрес

Недільний перемовний раунд у Берліні, на переконання політолога Олексія Якубіна, засвідчив, що тактика США щодо «вичавлювання» Європи з дипломатичного треку провалюється.

«Нехай певною мірою церемоніальна, але все ж таки присутність на перемовинах пана Мерца, а також повноцінна участь у процесі його представника – свідчення того, що американська тактична модель щодо максимальної ізоляції європейців, скажімо так, працює не зовсім так, як хотіли би Штати. Звертає та себе увагу і той факт, що сторони, хоча перемовини тривали досить довго, не виносили на загал зміст дискусій. А в класичній дипломатії саме тиша зазвичай є свідченням більшої просунутості по перемовинам, аніж голосні заяви за гарячими слідами», - зауважує експерт у розмові з Фокусом.

Констатувавши, що сам факт приїзду представників Трампа до Берліну є свідченням «зрушення перемовного возу», політолог зауважив: «Мені здається, що у Трампа дійсно є внутрішні дедлайни щодо російсько-української війни і він активно намагається їх реалізовувати у практичній площині в так званому турборежимі. І в цьому сенсі слова Віткоффа про прогрес за підсумками недільних перемовин, я вважаю, небезпідставні. Більш того, припускаю, що цей поки що завуальований прогрес, можливо, є найвищим за весь час повномасштабного вторгнення».

Поряд з тим, Олексій Якубін вважає, що на шляху дипломатичного врегулювання залишається чимало перешкод: «Хай би про який «значний прогрес» не говорив би наразі Віткофф, очевидно, що як мінімум територіальний «вузол» розв’язати буде вкрай складно. Крім того, тінь геополітичних альянсів та впливів дуже сильно присутня на мирних перемовинах. В цілому, особисто я не виключаю, що Росія, яка поки що вичікує, коли ми відмовимося від «мирного» діалогу, зрештою сама спробує згорнути ці переговори».

Чого насправді добивався Стів Віткофф на перемовинах з Зеленським

Присутність на перемовинах у Берліні німецьких високопосадовців, акцентує у розмові з Фокусом провідний експерт Національного інституту стратегічних досліджень Іван Ус, є свідченням того, що це був не «чистий» діалог між Києвом та Вашингтоном, а дискусія з європейським «вкрапленням».

«Насправді присутність на зустрічі української та американської делегацій канцлера Мерца і його радника із зовнішньої політики та безпеки Зауттера – це дуже і дуже важливий момент, тому що навіть сама наявність у перемовній залі німецького прапору поряд з прапором ЄС та стягами України і США є свідченням того, що, розмовляючи з Україною, Сполучені Штати говорять з Європейським Союзом. Якщо ми згадаємо перемовини у Стамбулі щодо так званої зернової ініціативи, то побачимо, що турки, як господарі, сиділи посередині – між Україною та РФ. Зараз же геть інша диспозиція – німці сидять поруч з українцями і це не просто протокол, а наочна фіксація гри Європи на нашому боці», - акцентує Іван Ус.

Недільна зустріч у Берліні, окрім всього іншого, вважає експерт, «безумовно продемонструвала», що ФРН, прораховуючи ситуацію з точки зору власних ризиків, не допомагатиме США тиснути на Україну. «Річ у тім, що німці розуміють: поганий мир в Україні означає продовження війни – не виключено, що вже на території самої Європи. І ще раз наголошую: те, що Фрідріх Мерц сидів поруч з Володимиром Зеленським є демонстрацією спільного голосу Києва і тих країн Європи, які за ним стоять», - підкреслює аналітик.

Той факт, що перемовини у Берліні тривали п’ять годин і у підсумку сторони уникнули предметних коментарів, вважає Іван Ус, є ознакою того, що «фактично капітуляційний план Трампа» не був прийнятий Україною і ставка Вашингтону «з наскоку до нового року» схилити Київ до, м’яко кажучи, неприйнятних поступок, не спрацювала.

«Звертає на себе увагу те, що на оприлюднених фото зустрічі у Берліні 14 грудня Віткофф широко посміхається. Якщо я не помиляюся, покійний вже віце-президент США Дік Чейні сказав таку фразу: «Як би вам не було погано, завжди посміхайтеся». Я до того, що поведінка Віткоффа є насамперед грою на публіку, мовляв, у нас все прекрасно і ми досягаємо своїх цілей. А ось чи дійсно вони їх досягають – велике питання. Взагалі, не слід забувати про те, що ми живемо в епоху пост правди, коли важливо не те, що відбувається, а те, як про це розповідають картинки. Картинки маємо які? Усміхнені Віткофф та Кушнер. В таких ситуаціях я завжди згадую колишнього спікера Верховної Ради Литвина, який колись сказав: «Пропоную доопрацювати документ шляхом його скасування». Я думаю, такої лінії притримуватиметься в подальших перемовинах Україна. Тобто, ми не казатимемо «Ні», але, продовжуючи «доопрацювання», дійдемо до скасування так званого плану Трампа, який за великим рахунком є капітуляцією України», - зазначає Іван Ус.  

Підсумовуючи, аналітик спрогнозував, що після чергових перемовних раундів, американська сторона, як би їй того не хотілося б, буде змушена зважати на громадську думку у США, яка «залізно» стоїть на боці України.