Спасибі Ярмоленку та Яремчуку. 5 висновків з матчу Нідерланди — Україна

Перший матч збірної України на Євро-2020 був довгоочікуваним, і очікування ці виявилися з головою виправданими. Зізнатися чесно, по ходу другого тайму, коли на таблі "Йоган Кройф Арени" горіли сумні для нас цифри 2: 0, зловив себе на думці, що не таким я хотів бачити перший матч збірної моєї країни. Відразу в голові виникло дежавю з Євро-2016, потім подумалося про те, що ми всі так раділи безвільній поразці Росії від Бельгії напередодні, що самі сідаємо в ту ж калюжу.

Десь у цей момент підопічні Андрія Шевченка, немов обурившись моїми думками, взяли і показали, що порівнювати їх зі збірною сусідньої країни навіть у такій ситуації некоректно. Команда продемонструвала, що різниця між нами і росіянами колосальна. Тепер за ті думки мені соромно.

Але сьогодні, коли емоції від матчу трохи вляглися, можна винести п'ять головних висновків з гри збірної України.

Воротар — половина команди

Нідерланди з перших хвилин прасували наш штрафний майданчик, але проти Бущана, який зловив кураж, нічого вдіяти не змогли. До слова, офіційний твіттер УЄФА запропонував Бущана називати Тащан.

Так, Георгію можна пред'явити претензію у випадку з першим пропущеним голом від Війнальдума, якщо вже м'яч не зафіксував. Але справедливо тоді запитати і захисників: чому в наших володіннях гравці суперника відчувають себе настільки привільно, що можуть дозволити собі віддавати передачі на будь-який смак і колір і в необмеженій кількості.

І давайте чесно: якби не Бущан, два м'ячі збірна України пропустила б ще в першому таймі. А був би тоді цей героїчний ривок з двома забитими голами, якими всі захоплюються тепер? Навряд чи.

Бущан абсолютно заслужено отримав нагороду "Лев матчу", але куди важливіша іміджевий складник: учора ввечері вся Європа говорила про українську команду та її спритного воротаря.

Немає рівноцінної заміни

Травма Олександра Зубкова, через яку він покинув поле вже на 10-й хвилині, оголила серйозну проблему в складі. При травмованому Циганкову, виявилося, що закрити позицію на фланзі стало складно. Марлос, який вийшов замість Зубкова, абсолютно не вразив, але його стагнація триває вже не один рік. Питання, на яке всі шукають відповідь: навіщо було випускати Марлоса, щоб потім його ж замінити на Шапаренка?

Андрій Шевченко пояснив це на післяматчевій пресконференції. У другому таймі, за його словами, команді треба було більше свіжості і швидкості в центрі поля, тому був випущений Шапаренко на позицію Зінченка, а він у свою чергу пішов на лівий фланг. Проте, хто почне гру проти Північної Македонії на лівому фланзі — питання поки відкрите.

Ярмоленко — молодець

А ось хто приємно вразив у матчі Нідерланди — Україна, то це Андрій Ярмоленко. По-перше, він був досить активний у першому таймі, а по-друге, у потрібний момент повів команду за собою і забив красивий м'яч, який дуже потішив не тільки вболівальників збірної України, але і "Вест Хема".

Всупереч прогнозам скептиків, що Ярмоленко вже старий, у нього немає швидкості, ігрової практики, дриблінг слабкий, саме Андрій став тим, хто вчора уособлював командний характер. І звичайно ж, критики забули про одну його сильну сторону — далекий удар. Натомість збірна Нідерландів про нього тепер навряд чи забуде.

Лідери не вразили

Андрій Ярмоленко і Роман Яремчук забили два м'ячі і перевернули сценарій матчу, Бущан відбивав усе, що міг, але при цих локальних подвигах була і чимала частка негативу. Руслан Маліновський віддав гольову передачу в епізоді з другим голом, виконавши якісну подачу зі штрафного, але в цілому, провів не найкращий матч. Вибір Сидорчука в опорній зоні теж себе не виправдав: Сергій включився в гру, тільки коли вийшов звичний для нього партнер у центрі поля — Микола Шапаренко. Віталій Миколенко провів ледь не найгірший матч за збірну України, а Зінченко не показав тієї якості гри, якої від нього хочеться бачити, не кажучи вже про те, що саме він упустив Думфріса, який забив вирішальний м'яч. Про центральних захисників промовчимо, їм довелося нелегко, але і помилок на чемпіонаті Європи не прощають. Тим більше, суперники рівня Нідерландів.

Командний характер

Те, що сподобалося найбільше — менталітет збірної України. Тренерський штаб Андрія Шевченка проробив фантастичну роботу над психологією. Уявіть собі збірну України п'ять років тому? Хоча, чого представляти — згадайте Євро-2016. Ось найперший матч того кошмарного турніру, проти збірної Німеччини. Тодішні чемпіони світу розібралися зі збірною України на класі, усього два м'ячі забили, а й того вистачило. Тоді ми всі вважали, що це не соромно. Правильно, адже сором почався далі. Але зараз не про те. Ви можете собі уявити, щоб у тому матчі Україна відігралася після двох пропущених м'ячів? Я — ні.

Узагалі, цей подвиг нашої збірної нагадав мені Тайсона Ф'юрі в першому бою проти Деонтея Вайлдера: американець двічі відправляв Циганського короля в нокдаун, але той усе одно повертався в бій. Та дуель закінчилася рідкісним для боксу результатом — внічию. Вона була б закономірним результатом і вчора в Амстердамі. Але в будь-якому виді спорту важливо бути сконцентрованим до кінця. А цього нам вчора і не вистачило.

Попереду в збірної України ще два матчі в групі, але рівень відповідальності за результат тепер дуже високий: 17 червня команда Андрія Шевченка зіграє проти Північної Македонії, а 21 червня — проти Австрії. Як би там не було, усе в руках, ногах і головах наших футболістів. А ми віримо в збірну України.