Етичні межі, які не можна переступати: 10 найжорстокіших в історії дослідів на людях

Неетичні експерименти над людьми представляють серйозну проблему в історії науки і медицини. Ці експерименти порушують основні етичні принципи, такі як повага до особистості, добро і справедливість, і можуть призвести до фізичних і психологічних травм для учасників, пише Grunge.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Проєкт 4.1

У 1940-х і 1950-х роках Маршаллові острови стали мимовільною лабораторією для випробування американської ядерної зброї. За іронічним поворотом долі ці населені острови стали свідками непередбачуваних наслідків безрозсудних ядерних експериментів. Проєкт 4.1, офіційно відомий як "Вивчення реакції людей, що зазнали значного впливу бета- та гамма-випромінювання внаслідок випадіння радіоактивних осадів від високопотужної зброї", став яскравим втіленням сумнівної етики.

Місцеві жителі стали мимовільними піддослідними, які страждали від радіаційних опадів без їхнього відома. Справжня мета цього експерименту залишилася оповитою таємницею, оскільки мешканців островів позбавили інформації: все, що вони знали, це те, що їх лікували від незрозумілих хвороб, про які їм мало говорили. Весь цей час, звісно, ​​вони також мали справу з наслідками радіаційного отруєння — вродженими вадами, а також соціальною напруженістю — і водночас їхні прохання про допомогу здебільшого відкидалися.

Стенфордський тюремний експеримент

Стенфордський тюремний експеримент, проведений Філіпом Зімбардо у 1971 році, занурює нас у глибини психологічної жорстокості. В цьому дослідженні студенти потрапили у в'язницю, (яка насправді була підвалом факультету психології Стенфордського університету). Учасників поділяли на дві групи: в’язнів з самого початку принижували, а охоронцям надавали повну владу.

Охоронці почали утверджувати свою владу через жорстокість і як фізичні, так і психологічні покарання, а ув'язнені піддавалися глибокій депресії та бунтували. Експеримент закінчився через шість днів, попри те, що мав тривати два тижні.

MK Ultra: гонитва за контролем над свідомістю

MK Ultra, таємний проєкт Америки часів холодної війни, заглибився у сферу контролю над свідомістю з моторошною зухвалістю. до появи цього проєкту призвели чутки про те, що комуністичні країни часів холодної війни якось промивали мізки американським солдатам за кордоном. Через це американський уряд спробував використати контроль розуму як зброю.

Використовуючи широкий спектр методів психологічних маніпуляцій, включаючи гіпноз, електрошокову терапію, наркотики та навіть вплив радіації, методи проєкту були далекі від етичних. Учасники цих досліджень часто не зовсім усвідомлювали, на що саме вони підписуються. Ув’язнені та пацієнти в психіатричних лікарнях були легкою мішенню, а історії про їхній досвід жахливі — відчуття, ніби їхні кістки тануть або втрачають здатність розуміти, що вони люди, було лише початком.

Все це робилося під грифом таємності, а ЦРУ заперечувало, що вони здатні на такі речі. Проте, в 1970-х відбулися слухання в Конгресі. Зрештою, ці слухання не були надто ефективними — співробітники ЦРУ стверджували, що нічого не пам’ятають, а всю інформацію знищили — тому точні деталі могли бути навіть гіршими, ніж ті, про які відомо.

Операція "Опівнічна кульмінація": експеримент з ЛСД

У Сан-Франциско в 1955 році розгорнулася операція "Опівнічна кульмінація", яка стала зловісною главою проєкту "MK Ultra". Працівників секс-бізнесу найняли, щоб заманити нічого не підозрюючих жертв до дому, схованого на Честнат-стріт.

У його стінах несвідомим суб'єктам вводили дозу ЛСД, а за кожною їхньою реакцією спостерігали за двостороннім дзеркалом. Етичні порушення цієї операції були численними, що посилювалися вуаєристичними намірами її керівника Джорджа Вайта.

Нацистські експерименти: симфонія звірств

Звірства, скоєні нацистами під час Другої світової війни, виходять за межі концентраційних таборів і газових камер. Їхні медичні експерименти становлять жахливу сторінку в історії людства, жертвами яких ставали переважно в'язні-євреї та роми.

Експерименти з масової стерилізації, спрямовані на доведення расової вищості, піддавали невинних жертв жахливим випробуванням. Жертв також заражали хворобами з єдиною метою — вивчити різні способи лікування, а вбивства слугували засобом отримання тіл для подальших досліджень. Йозеф Менгеле, відомий як "Ангел смерті", залишається моторошним символом цих смертельних експериментів.

Підрозділ 731: японські звірства у Другій світовій війні

Підрозділ 731, що діяв в окупованих Японією регіонах Китаю під час Другої світової війни, є суворим нагадуванням про японські звірства. У цьому секретному дослідницькому підрозділі китайських в'язнів піддавали нелюдським експериментам, зокрема вівісекціям, щоб дослідити внутрішні органи перед смертю.

Жертви витримували випробування на обмороження, ампутацію кінцівок в експериментальних цілях, голод, зневоднення і вплив смертельних умов, таких як смертельний тиск і радіація. Випробування зброї ще більше поглиблювали жахіття: на піддослідних використовували вогнемети, багнети, нервово-паралітичні речовини та рентгенівське випромінювання. Під час цих експериментів загинули тисячі людей (хоча точна кількість залишається загадкою), а підрозділ 731 десятиліттями тримався в таємниці.

Проєкт "Відраза": гноблення за межами раси

Якщо говорити загалом, то расова сегрегація, започаткована апартеїдом у Південній Африці в 20 столітті, була дуже очевидною проблемою. Але в той час сегрегація та гноблення визначалися не просто расою, і, якщо поглянути на південноафриканську армію, можна знайти приклад у проєкті "Відраза".

Південноафриканські військові намагалися "вилікувати" солдатів-геїв від їхньої сексуальної орієнтації за допомогою огидних засобів. Геїв піддавали аверсивній терапії, зокрема електрошоковій терапії. Хімічна кастрація, гормональна терапія та небажані операції зі зміни статі також застосували до тисяч людей. Озброєні охоронці патрулювали лікарні, а наркотики, зокрема валіум і зловісний "препарат правди", щедро вводилися в організм. Зрештою, проєкт закрили, і відповідальна людина, доктор Обрі Левін, визнав свою невдачу, але не порушення прав людини.

Дослідження сифілісу в Таскігі

Дослідження сифілісу в Таскіґі, розпочате в 1932 році, заглиблюється в найтемніші куточки медичної етики. Воно мало на меті відстежити розвиток сифілісу у сотень чорношкірих чоловіків в Алабамі. Коли у 1947 році з'явився пеніцилін як ліки, дослідження набуло згубного повороту. Лікарі відмовилися від лікування, вирішивши, що їхній експеримент важливіший за людські життя. Жертви страждали від сліпоти, божевілля та смерті, і все це через відмову в доступі до ліків.

Дослідження безперешкодно тривало десятиліттями, і навіть після того, як про нього стало відомо в 1960-х роках, проєкт дозволили продовжувати, і він явно мав намір продовжуватися доти, доки його піддослідні не помруть. Проєкт завершився лише в 1972 році, коли про нього стало відомо громадськості — через 40 років і понад 100 смертей після його створення.

Гватемальський експеримент із сифілісу

Менш відомий Гватемальський експеримент із сифілісу, який проводився американськими чиновниками в 1940-х роках, став цілеспрямованим поширенням хвороби. Чиновники системи охорони здоров'я навмисно інфікували місцеве населення, використовуючи секс-працівників і прямі ін'єкції, і все це без їхньої інформованої згоди.

Жертвами цього зловмисного експерименту стали понад тисячу людей, серед яких були діти та люди похилого віку. Хоча лікування надали, етичні порушення залишаються незаперечними, залишаючи пляму в анналах медичних досліджень.

Радіаційні експерименти

Радіаційні експерименти 1940-х і 1950-х років заглиблювалися у вивчення впливу радіації на людський організм. Ці експерименти, які часто проводилися без згоди, включали Вандербільтське дослідження харчування 1945 року, коли вагітним жінкам несвідомо давали радіоактивні препарати, а школярів годували радіоактивним кальцієм. Найбільш кричущими були експерименти з ін'єкціями плутонію, коли невиліковно хворим пацієнтам несвідомо вводили смертельні дози радіоактивного плутонію. Ці експерименти оповиті таємницею і не мали етичних засад, залишивши болючу спадщину страждань і питань без відповідей.

У невпинній гонитві за науковим прогресом ці моторошні сторінки експериментів над людьми слугують суворим нагадуванням про етичні межі, які ніколи не можна переступати. Хоча науковий прогрес є благородною справою, він завжди повинен бути стриманий зобов'язанням перед людяністю та етичною суворістю, щоб не скотитися у прірву моральних порушень.

Раніше Фокус писав про моторошні експерименти на мозку доктора Роберта Бартолоу: що сталося з бідною Мері Рафферті.