Символ для всіх втрачених голосів жінок Нового часу: знайдено загублений твір сестри Шекспіра

Аналізуючи цифрові копії неймовірно рідкісного і маловідомого італійського релігійного тексту XVII століття, науковець Брістольського університету виявив, що давно втрачений документ, який раніше вважався написаним батьком Вільяма Шекспіра, насправді належить його відносно невідомій сестрі Джоан, пише Phys.org.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Документ, про який йдеться, є релігійним трактатом, що виражає побожну обіцянку померти згідно з католицькою вірою, сміливу позицію в той час, коли католицизм стикався з жорстокою опозицією в Англії.

Його побачили й описали два ранніх шекспірознавці, а потім загубили. Обидва вважали, що твір належав батькові Шекспіра, Джону, який помер у 1601 році, а це означає, що він був ревним таємним католиком у єлизаветинському світі священицьких в'язниць, де люди піддавали тортурам за свою віру. Подальші дослідники вважали, що це підробка, покликана створити враження документа, написаного за життя Джона.

Професор Метью Стеггл з кафедри англійської мови Університету використав цифрові ресурси, щоб простежити походження документа. Завдяки ретельному вивченню ранніх видань італійського тексту під назвою "Остання воля і заповіт душі" він виявив важливий зв'язок.

Дослідження різних мов та архівів остаточно встановило, що рукопис написаний через кілька років після смерті Джона Шекспіра. Справжня авторка, Джоан Шекспір, виходить із тіні історії, пропонуючи поглянути на свої побожні переконання.

Джоан, молодша сестра Вільяма Шекспіра, вела відносно спокійне життя у Стратфорді-на-Ейвоні. Вийшовши заміж за торговця і виховуючи чотирьох дітей, вона десятиліттями жила в родовому будинку Шекспірів, переживши свого знаменитішого брата на три десятиліття. Попри близькість до літературної величі, голос Джоан залишався досі непочутим.

Професор Стеггл сказав: "Ще 30 років тому дослідник, який би підійшов до такої проблеми, як ця, працював би в одній великій науковій бібліотеці, використовуючи друковані каталоги і навіть карткові каталоги, щоб спробувати знайти копії цього тексту. Але зараз наукові бібліотеки зробили багато своїх ресурсів доступними в цифровому форматі, так що можна шукати в багатьох різних бібліотеках у різних країнах одночасно, і ба більше, можна переглядати весь текст, а не лише заголовок та інші деталі".

Дослідник додав: "Є лише сім збережених документів з життя Джоан, в яких вона згадується на ім'я. Це один з найвідоміших есеїв Вірджинії Вулф. Вірджинія Вулф написала відоме есе "Сестра Шекспіра" про те, що така постать, як вона, ніколи не могла сподіватися стати письменницею чи зберегти свою творчість, тому вона стала своєрідним символом для всіх втрачених голосів жінок раннього модерну. Від її брата збереглися сотні тисяч слів, а від неї — жодного, жодного опису".

Сам документ пропонує пронизливе розуміння релігійних переконань Джоан:

"I, [Joan] Shakespeare, do here protest that I do render infinite thanks to his divine majesty for all the benefits that I have received as well secret as manifest… but above all for his so great expectation of me to penance, when he might most justly have taken me out of this life when I least thought of it, yea even then when I was plunged in the dirty puddle of my sins."

"I, [Joan] Shakespeare, do protest that I am willing, yea I do infinitely desire and humbly crave, that of this my last will and testament, the glorious and ever Virgin Mary, mother of God, refuge and advocate of sinners, whom I honor specially above all other saints, may be the chief Executrix together with these other saints my patrons, Saint Winifred, all whom I invoke and beseech to be present at the hour of my death that she and they may comfort me with their desired presence and crave of sweet Jesus that he will receive my soul into peace."

Окрім історичної інтриги, документ проливає світло на ставлення до смерті та релігійної відданості в ранньомодерній Британії.

Це новаторське дослідження знаменує собою важливу віху в нашому розумінні шекспірівської історії. Оскільки ми продовжуємо розгадувати таємниці минулого, спадщина Джоан Шекспір слугує свідченням незгасаючої сили відкриттів і наукових досліджень.

Раніше Фокус писав про гробницю часів династії Мін та безліч неушкоджених артефактів, виявлених там.

А також ми розповідали про великий обман XVIII століття, а саме як шахова "машина" перемогла Франкліна і Наполеона.