Привиди України. Розповіді українських льотчиків про свої бої з ПКС РФ

Можна сміливо стверджувати, що в ході конфлікту, який уже спростував очікування багатьох, дії українських ВПС були одним із найдивовижніших факторів. Замість того, щоб виявитися знищеними на землі та в повітрі в перші кілька днів війни, як багато хто пророкував, українські ВПС не здалися перед обличчям технологічно просунутішого супротивника, який чисельно переважає.

На тлі бравурних заяв українських чиновників про повітряні перемоги залишається незрозумілим, як саме українські ВПС не лише вижили, а й запобігли досягненню повітряної переваги російськими Повітряно-космічними силами (ПКС).

Декілька інтерв'ю з діючими бойовими льотчиками висвітлюють боротьбу українських ВПС з агресором.

Фокус переклав текст Томаса Ньюдіка, автора порталу The Drive, присвячений роботі ВПС України в ході російсько-української війни.

Перше — це сьогоднішня стаття в New York Times, в якій наведено інтерв'ю з льотчиком Су-27 Flanker на ім'я Андрій. Тим часом інший льотчик українських ВПС, який назвався позивним "Джус", дав відеоінтерв'ю Андерсону Куперу із CNN.

Льотчик Су-27 Андрій розповідає про несення бойового чергування, що включало нічні вильоти для зустрічі літаків ПКС, що наближаються. Су-27 Flanker підіймався в повітря без повної передпольотної перевірки. Це свідчить, що принаймні деякі українські літаки зберігаються поза увагою потенційних нападників — можливо, у захищених укриттях.

"Кожен мій виліт — для справжнього бою, — пояснює Андрій. — Жоден бій із російськими літаками не рівний. У них завжди вп'ятеро більше [літаків у повітрі]".

25-річний Андрій на цей час здійснив 10 бойових вильотів, а на його рахунку не один збитий літак.

"Мої завдання здебільшого включають ураження повітряних цілей і перехоплення ворожих літаків, — розповідає Андрій. — У мене були ситуації, коли я наближався до російського літака на досить близьку відстань, щоб прицілитися та відкрити вогонь. Я чекав, поки моя ракета наведеться на нього, а в цей час з землі мені повідомляли, що по мені вже випустили ракету".

Розмірковуючи про збитий російський літак, він каже: "Я щасливий, що цей літак більше не бомбитиме наші мирні міста. Як ми бачимо на практиці, саме це й роблять російські літаки".

Андрій вижив у цьому зіткненні, роблячи маневри ухилення від ракети в польоті, а також, найімовірніше, використовуючи системи самозахисту свого літака. Серед таких систем — приймач радіолокаційного попередження, що повідомляє льотчику про радіочастотні загрози, а також дипольні та сигнальні патрони для перенацілювання ракет, що наближаються.

"Мені достатньо застосовувати свої навички, щоб перемогти, — каже Андрій. — В мене навички кращі, ніж у росіян. З іншого боку, багато хто з моїх друзів, навіть ті, досвідченіші за мене, вже загинули".

В описаному сценарії льотчик Су-27 вилітає з ангара, отримуючи інформацію про ціль або цілі лише після того, як він підніметься в повітря. Проте точні оперативні точки українських ВПС офіційно не розголошують. Авіабази та аеропорти зазнають інтенсивних бомбардувань та ракетних ударів з боку Росії. Схоже, що Військово-повітряні сили відповідають на цю постійну загрозу, розподіляючи свою діяльність. Вони можуть використовувати невеликі злітно-посадкові смуги на заході країни, частково пошкоджені довгі злітно-посадкові смуги або ділянки автострад. Раніше українські ВПС вже проводили операції з доріг, як видно на відео нижче, де Су-27 зачіпає дорожній знак.

Кількість літаків, які залишаються в розпорядженні України, також не розкривають. За словами Девіда Дептула, генерал-лейтенанта ВПС США у відставці, а нині старшого наукового співробітника Академії ВПС США, наразі ВПС України мають близько 55 дієвих винищувачів. Раніше цього місяця представник Пентагону назвав цифру 56, тобто 80 відсотків довоєнної чисельності.

Попри це, Міністерство оборони Великобританії вважає, що "українські ВПС і сили ППО продовжують ефективно захищати повітряний простір України", і що "Росія не змогла завоювати повітряну перевагу і здебільшого покладається на зброю великої дальності, що запускають з відносно безпечного російського повітряного простору для завдання ударів по цілях на території України".

Проте, навіть за відсутності втрат оперативні можливості українських ВПС слабшатимуть у міру продовження бойових дій через той простий факт, що наявні літаки використовують набагато інтенсивніше, ніж у мирний час. Досі спроби отримати додаткові МІГ-29 від НАТО не мали успіху. Все ускладнює удар Росії по Львівському державному авіаремонтному заводу, внаслідок якого зруйновано великий ангар та завдано шкоди підприємству, яке виконує основне технічне обслуговування МіГ-29.

Загалом, за оцінками New York Times, українські ВПС щодня здійснюють від п'яти до десяти вильотів, а російські ПКС — близько 200. За іншими оцінками, кількість вильотів російських літаків вища: один анонімний високопоставлений представник оборонного відомства США вчора назвав 300 вильотів за попередні 24 години. Хоча, за оцінками, кількість вильотів українських літаків останнім часом також збільшилася, ці цифри доводять значущість наземних засобів ППО у цій воєнній кампанії.

У статті також вказують на перевагу, яку надають українським ВПС вищезгадані наземні системи ППО країни. Як ми вже зазначали в минулому, саме вони створили оборонну парасольку, яка загрожує літакам ПКС на більшій частині території України. Однак це працює в обидва боки, і Росія, схоже, змогла встановити аналогічну протиракетну оборону над Україною.

Дуже важливо, що взаємодія між українськими винищувачами та мобільними зенітно-ракетними комплексами виявилася загалом ефективною. Втім, було б не дивно, якби, принаймні, кілька літаків ВПС України впали від дружнього вогню в умовах досить щільної ППО.

За даними New York Times, більшість польотів ПКС здійснювалися вночі, очевидно, з метою зниження вразливості для наземних засобів ППО, хоча це твердження важко перевірити.

"Україна ефективно діє в небі, тому що ми діємо на своїй землі, — сказав "Нью-Йорк Таймс" Юрій Ігнат, представник ВПС України. — Ворог, який влітає в наш повітряний простір, влітає в зону дії наших систем ППО". По суті, така взаємодія дає українцям можливість влаштовувати пастки для ПКС, коли пілотовані винищувачі заганяють ворожі літаки в сектори повітряного простору, де їх зустрінуть ракети класу "земля-повітря". Цим фактом можна пояснити явне зростання кількості вильотів на придушення протиповітряної оборони, які зараз здійснюють ПКС.

Українці також виявляють певну винахідливість, долаючи труднощі повітряної війни. В тій же статті повідомляють про мережу спостерігачів-волонтерів на землі, які перебувають у стані постійної готовності, щоб повідомляти військових про будь-яку повітряну активність ПКС. Це нагадує роботу спостерігачів громадянської оборони під час битви за Британію в Другій світовій війні. Інший приклад — передача навігаційного обладнання пілотами цивільної авіації в подарунок ВПС України.

Тим часом український льотчик "Джус" дещо докладніше описав поточну картину повітряної війни. Він заявив, що хоча ПКС РФ поки що не в змозі досягти повної переваги в повітрі, вони "майже" досягли цієї мети. Зі свого боку Україні заважає обмежена кількість літаків і систем ППО, всі з яких є старим обладнанням.

Однак "у росіян багато втрат, і вони бояться нашої протиповітряної оборони, — сказав "Джус". — Тому вони не можуть просто літати там, де їм заманеться".

Офіційний представник оборонного відомства США пояснює відсутність переваги Росії в повітрі "дуже творчим підходом ППО України".

"Я сиджу просто поруч із [літаком] або прямо в кабіні, — додає "Джус", — а мої колеги з радіолокаційних підрозділів передають мені інформацію про цілі. Я злітаю і перехоплюю ці загрози."

"Нам потрібні ефективні наземні системи ППО, — повідомляє "Джус", — а також інші винищувачі, щоб здобути перевагу в повітрі для ефективної боротьби з цими загрозами".

Стаття в New York Times описує "повітряні бої в стилі Top Gun, що стали рідкістю в сучасній війні...що бушують над країною". Щоправда, мабуть, дещо менш гламурна, але немає сумнівів у тому, що тактика українських ВПС приносить безліч проблем Росії, і цілком імовірно, що українські винищувачі МіГ-29 та Су-27 зробили свій внесок у втрати ПКС. Українські офіційні особи стверджують, що сили української оборони (включаючи наземні системи ППО та винищувачі) збили щонайменше 100 російських літаків. Точне число невідоме і, ймовірно, його з'ясовуватимуть протягом багатьох років.

На цьому етапі також неможливо точно визначити, які із цих російських літаків збили винищувачі ВПС України. Проте інтерв'ю з льотчиками дозволяють припустити, що вони регулярно стикаються в небі над Україною з літаками ПКС, а також із крилатими ракетами, деякі з яких, за повідомленнями, також збили українські винищувачі.

Сполучені Штати та інші союзники продовжують постачати Україні "ручні" зенітно-ракетні комплекси. Нині вони активно намагаються передати Україні сучасніші, але звичні ЗРК. Можливо, потай робляться зусилля з надання країні додаткових повітряних засобів. Проте надії на надання винищувачів, схоже, померли після того, як Пентагон заявив, що не підтримає передачу польських МІГ-29 через низку причин. Серед них — побоювання, що це може спровокувати серйозні заходи у відповідь з боку Росії.

Враховуючи це, Андрію, "Джусу" та їхнім колегам з ВПС належить вирішувати дедалі складніші завдання у міру зростання втрат та зниження експлуатаційних характеристик у ході війни. На цей час здається неминучим, що основне навантаження доведеться взяти на себе наземним системам, якщо Україна збирається й надалі заважати Росії завоювати реальну перевагу в повітрі.