Пізнай ворога твого. Т-55А — основний бойовий танк Туреччини

У музеї Etimesgut Tank Müzesi під Анкарою виставлено багато екзотичних машин. Це і перший танк Туреччини, Т-26, придбаний у Радянського Союзу у 1930-х роках, і навіть німецькі танки Panzer III та IV, отримані у 1943 році. Загалом експонати підтримуються у стерпному стані, хоча всі вони втратили свій оригінальний камуфляж, а якийсь надто ретивий директор музею встановив величезні фальшиві стовбури башт на всі танки, чиї гармати він, мабуть, вважав надто маленькими. Між усіма цими R-35, Cemal Tural APC і M48 стоїть ще одна машина, яка хоч і не є рідкісною, але все ж таки є дивовижною знахідкою в колекції танків турецької армії: T-55A MBT чехословацького виробництва.

Фокус переклав нову статтю Стейна Мітцера та Юста Оліманса про танки, які перебували на озброєнні турецької армії.

Через Афганістан чи Німеччину? Як танк Т-55А потрапив до Туреччини

Хоча заведено вважати, що цей танк отриманий у подарунок від Ісламської Республіки Афганістан у 2000-х роках, коли турецькі війська були направлені до цієї країни у складі Міжнародних сил сприяння безпеці (ISAF), насправді T-55A прибув із Німеччини у 1991 році. Прагнучи позбутися величезної кількості озброєння, успадкованого від армії НДР у 1990 році, об'єднана Німеччина почала передавати чи продавати їх низці європейських країн. Попри те, що більшість цих систем озброєння була не зовсім сучасною, такі країни як Фінляндія та Швеція охоче купували їх за надзвичайно низькою ціною.

Греція та Туреччина надалі безплатно отримали велику кількість зброї в межах програми Materialhilfe. Зокрема, Греція використала цю можливість для суттєвого зміцнення своїх звичайних збройних сил. Країна придбала:

• 500 БМП-1
• 12 ЗРК 9К33 "Оса"
• 158 РСЗВ РМ-70
• 306 гармат ЗУ-23 AA
• 11 500 ПТРК 9M111 "Фагот"
• понад 20 тисяч РПГ-18

Туреччина, яка на той час перебувала у розпалі війни з РПК (Робітничою партією Курдистану), попросила зброю для озброєння гвардійців у розорених війною південно-східних регіонах Туреччини. Німеччина з радістю погодилася, поставивши близько 300 БТР-60, понад 300 тисяч автоматів MPi-KM(S)-72, близько 5000 РПГ-7 та 2500 кулеметів ПК.

Також було запрошено (і поставлено) один танк T-55А, який турецька армія мала намір використовувати для ознайомлювальних цілей та підготовки OPFOR (сил опору). Попри те, що розпад Радянського Союзу, за загальним визнанням, значно знизив загрозу конвенційної війни з країнами тепер уже колишнього Варшавського договору, всі сусіди Туреччини, крім одного, на той час все ще мали велику кількість Т-55 (це Болгарія, Сирія, Грузія, Вірменія, Іран, Азербайджан та Ірак). Зокрема, Сирія відкрито підтримувала РПК у 1980-х та 1990-х роках та висувала територіальні претензії на турецьку провінцію Хатай, на яку претендує як на свою власну і досі.

Попри відкриту підтримку РПК, аж до надання притулку лідерові цієї організації Абдуллі Оджалану, Сирія, схоже, не побоювалася відплати з боку Туреччини всерйоз і направила до Північної Сирії лише незначну частину своїх сил. Оскільки більша частина Лівану знаходилася під окупацією, а найкращі підрозділи були розквартовані поблизу окупованих Ізраїлем Голанських висот, у Північній Сирії розмістили переважно другорядні підрозділи. А проте, вони мали у своєму розпорядженні велику кількість Т-55А (деякі з них оснащені північнокорейськими лазерними далекомірами та іншим обладнанням), частина з яких знаходилася на озброєнні 93-ї бронетанкової бригади.

93-та бронетанкова бригада, або Бригада 93, базувалася в районі Айн-Ісса провінції Ракка, доки 7 серпня 2014 року її не захопила Ісламська держава. На базі виявили не менш як 32 Т-55, 4 БРДМ-2 та 10 122-мм гаубиць Д-30, що зробило розгром 93-ї бригади найбільшим за кількістю захопленого важкого озброєння під час громадянської війни у Сирії. За місяць до цього ІД розгромила 121-й полк (який разом із 93-ю бригадою становив більшу частину 17-ї дивізії, дислокованої на північному сході Сирії), захопивши ще 8 Т-55А, 10 122-мм РСЗВ БМ-21 та 15 130-мм буксованих гармат М-46.

Після фактичного припинення існування Сирійської арабської армії як регулярної бойової сили внаслідок громадянської війни в Сирії, дні, коли конструкція Т-55 все ще заслуговувала на вивчення та ознайомлення у зв'язку з можливими великомасштабними боями в Сирії, давно минули. А проте, турецька армія зрештою зіткнеться з Т-55 (а також Т-62 та Т-72) на полі бою з Ісламською державою та YPG/SDF у 2016 та 2017 роках, а потім під час операції "Весняний щит" у лютому 2020 року. Попри те, що придбання німецької моделі десятирічної давності в результаті мало деяке практичне застосування, всі ці танки впали жертвами безпілотників, яким не потрібно детального знання їхніх функцій, щоб перетворити їх на купу уламків.

Т-55А — основний бойовий танк турецької армії

Ознайомлення з колишніми німецькими T-55A не тільки показало, що турецькій армії нічого боятися їх застарілої конструкції, а й дало поштовх, щоб протистояти загрозам, що походять від її давнього заклятого ворога – Греції. Відтоді можливості OPFOR Туреччини значно розширилися. В цей час вони включають такі системи, як ЗРК "Тор", "Бук" і "Панцир-С1", і стали незамінним інструментом, що дозволяє турецьким збройним силам бути на крок попереду від своїх супротивників.

Важливо

Ахтунг, "Панцер"! Німецькі Panzer III та Panzer IV на службі Туреччини