В ООН опублікували звіт про злочини РФ в Україні: розбираємо його з експерткою

У четвер, 16 березня, незалежна міжнародна комісія при ООН опублікувала звіт про розслідування злочинів росіян в Україні під час повномасштабної війни. У документі зафіксовано факти скоєння воєнних злочинів та ознаки злочинів проти людства. Координаторка Медійної ініціативи за права людини Ольга Решетилова розповіла у коментарі Фокусу, на що в роботі розслідувачів варто звернути увагу.

"Це дуже якісний звіт, де розкладено по поличках різні види злочинів, скоєних росіянами, враховуючи переміщення та депортацію населення, захоплення заручників, вбивства цивільних, зґвалтування, невиборчі атаки та знищення нашої інфраструктури", — перераховує правозахисниця.

Комісія зафіксувала численні факти, що росіяни незаконно утримували [і продовжують утримувати] цивільних осіб в Україні. Люди можуть місяцями перебувати в ув'язненні в окупантів, і їхні родичі не мають жодної інформації про зниклих.

"Так, виділяється ще одна група постраждалих у війні людей, яких Росія захоплювала, щоб фактично зламати спротив українців", — уточнює Решетилова.

Робота комісії: 10 поїздок та опитані маріупольці

У межах свого розслідування злочинів, скоєних на території України, члени міжнародної комісії ООН:

• здійснили 10 поїздок в Україну;
• відвідали загалом 56 населених пунктів — міста, селища та села;
• провели 610 інтерв'ю та опитали в такий спосіб 595 осіб особисто чи дистанційно;
• оглянули місця руйнувань, поховань, тортур, а також камери та підвали, де окупанти тримали ув'язнених.

Комісія не змогла відвідати окуповані росіянами населені пункти. Проте члени експертної групи поговорили з 30 цивільними особами з Маріуполя, які перебували у місті під час облоги й ударів ЗС РФ. Водночас у звіті йдеться про те, що комісія не може встановити, чи є бомбардування Маріуполя злочинами проти людяності, оскільки не змогла потрапити в захоплене місто та вивчити ситуацію на місці. Для встановлення таких фактів буде потрібне подальше розслідування, уточнюється в документі.

Катування та сексуальне насильство

У звіті є окремі розділи, присвячені тортурам, які застосовували російські військові стосовно українців, а також сексуальне насильство.

Зокрема, комісія наводить як приклад жорстокого поводження катування, яке в тексті називають "дзвінком Леніну" або "дзвінком Путіну": затриманих катували електричним струмом за допомогою військового телефону.

У документі також описується "поза папуги" — українців прив'язували до стелі із зав'язаними руками.

Члени групи, яка працювала в Україні, також зафіксували факти зґвалтування з боку загарбників. Зокрема, експерти задокументували випадки сексуального насильства у 9 областях України та на території РФ. Жертвами таких злочинів, за даними ООН, стали 43 особи віком від 4 до 82 років.

Чи може депортація дітей в РФ стати доказом геноциду?

Після публікації звіту комісії увага ЗМІ та громадськості сконцентрувалася на тому, що експерти не зафіксували ознак геноциду в межах російської війни проти України. Решетилова вже розповіла Фокусу про те, як українська влада спочатку робила неправильні заяви щодо злочинів ЗС РФ, що зрештою завищило очікування суспільства. Водночас, за її словами, є ймовірність того, що в майбутньому факт геноциду в Україні таки визнають на міжнародному рівні. І не останню роль у цьому може відіграти депортація дітей на територію Росії.

Важливо розуміти, що в міжнародному гуманітарному праві допускається переміщення цивільного населення, враховуючи дітей, у разі, якщо ситуація становить загрозу їхнім життям і здоров'ю. Але навіть якщо йдеться не про евакуацію, а справді про депортацію неповнолітніх на територію Росії, то збирання доказів цього — неймовірно складний і тривалий процес, наголошує експертка.

"Проблема існує навіть з українського боку, тому що, як з'ясувалося, в Україні не було реєстрів інтернатних установ, дитячих будинків сімейного типу тощо. Тому ми не можемо встановити ні кількості дітей, ні місця їхнього перебування зараз", — пояснює правозахисниця.

Наразі різні українські інституції та організації якраз займаються збиранням такої інформації, яка надалі може використовуватися вже на міжнародному рівні. Однак про факт геноциду на основі цього поки що говорити дуже рано — їх, як і раніше, недостатньо для доказу, додає Решетилова.

Нагадаємо, з 1 квітня Росія терміном на один місяць займе місце голови у Раді безпеки ООН. Виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко у коментарі Фокусу розповів, які повноваження у зв'язку з цим будуть у країни-агресорки.