Російська журналістка Марина Овсяннікова розповіла, як втекла з Росії

Російська журналістка Марина Овсяннікова прославилася після того, як 14 березня 2022 року, невдовзі після початку війни в Україні, під час вечірнього випуску новинної програми "Час" на російському "Першому каналі" вибігла до студії з антивоєнним плакатом. Одразу після її появи розпочався репортаж. А пізніше з'явилася інформація, що редактора Марину Овсяннікову було затримано. Після Марина поїхала з РФ, але відверте інтерв'ю про свої втечі дала лише зараз, британському виданню Daily Mail.

Незабаром після того, як Марина Овсяннікова з'явилася з плакатом за спиною багаторічної ведучої програми "Час" Катерини Андрєєвої, у неї почалися проблеми. Вона була затримана, якийсь час її адвокати не знали де вона.

Після втечі вона ненадовго приїжджала до України, де мала намір дати пресконференцію, проте українці були проти її виступу та його скасували. Деякий час вона працювала у Німеччині. Однак про те, як їй вдалося виїхати з РФ разом із 11-річною донькою, вона розповіла тільки зараз.

Інтерв'ю у неї взяли у Парижі, де вона зараз живе. Президент Еммануель Макрон запропонував Овсянніковій політичний притулок та цілодобову охорону. Журналіст зазначає, що її охороняють два охоронці, причому один із них супроводжує її всюди, куди б вона не пішла.

"Наразі найнебезпечніший час. Я надто добре знаю, що може статися з ворогами Кремля. Але нас стає все більше і більше. Путін не може змусити всіх нас замовкнути", — каже Марина.

Після своєї появи в ефірі "Першого каналу" Марина Овсяннікова стала знаменитістю. Але вона каже, що втратила все.

Її старший син, 17-річний Кирило каже, що вона зруйнувала їхнє життя, і відмовляється з нею розмовляти.

Її власна мати сказала їй, що вона ганьбить свою країну і відвернулася від неї. Також від неї відвернувся її колишній чоловік, режисер телеканалу Russia Today Ігор Овсянніков. Після її виступу він подав заяву про опіку над їхніми дітьми. А після того, як вона виїхала з Росії, він та його нова дружина зайняли її квартиру.

"Я багато втратила, але не так багато, як український народ. Я сподіваюся, що одного разу мій син зрозуміє, що я зробила це для нього і для його сестри, бо я хочу вірити, що Росія має майбутнє як у вільної країни" — каже Марина.

Вона зізнається, що рішення вийти на протест під час прямого ефіру було спонтанним. Плакат вона таємно зробила в неділю вдень, коли її діти поїхали відвідати свого батька, намалювавши його фломастерами 11-річної доньки Арини.

На "Перший канал" вона пронесла його у рукаві куртки.

"Я була на 90 відсотків впевнена, що у мене нічого не вийде. Я думала, що у мене здадуть нерви, або мене хтось зупинить. Я знала, на який ризик іду, і знала, що мене, мабуть, посадять у в'язницю я подумала, що це та ціна, яку варто заплатити... Коли прийшов час, я кинулася до свого кабінету і схопила плакат. Я вибігла в студію, як тільки диктор почала говорити. Мої ноги і руки тремтіли. Мене засліплювали прожектори. Моє серце билося. Я не чула своїх слів", — зізнається Овсяннікова.

Її виступ тривав 6 секунд, перш ніж охоплені панікою продюсери перейшли на заздалегідь записаний репортаж, але вже було надто пізно. Відео з Овсянніковою розійшлося по всьому світу.

Найвище керівництво спустилося до редакції, щоб поставити їй запитання.

За кілька хвилин до них приєдналися поліцейські, які доставили її до відділення, розташованого у московському телецентрі "Останкіно".

Їй сказали, що їй загрожує до десяти років ув'язнення, і вона вирішила втекти з-під домашнього арешту разом зі своєю 11-річною дочкою Аріною.

Звідти її відвезли до іншого відділення, де її всю ніч допитував слідчий "Центру протидії екстремізму". Адвоката їй викликати не дозволили, заявивши, що це "лише дружня бесіда".

"Він увесь час питав, на кого я працюю, хто замовив протест, хто мені платить. Він не міг повірити, що я лише одна людина, яка протестує проти промивання мізків і брехні, що розповідається по телебаченню про війну в Україні", — згадує Марина., За її словами, вони явно не розуміли, як успішний редактор одного з центральних російських каналів з 25-річним стажем роботи зважився на протест.

Але Марина зазначає, що у дитинстві сама пережила війну і була біженкою.

Вона народилася в Одесі, її батько-українець, радянський морський офіцер, загинув в автокатастрофі, коли їй було лише п'ять місяців. Коли Марині було шість років, її мати, інженер-хімік, очолила лабораторію нафтопереробного заводу у Грозному.

Вони були змушені тікати, коли російські танки увійшли до Грозного на початку першої чеченської війни у 1994 році. Марина та її мати не мали нічого, коли вони виїхали з Чечні. Жили вони у занедбаній армійській казармі на околиці Краснодара.

Марина каже, що вони жили надголодь, а в школі з неї знущалися, бо вона була єдиною біженкою в класі.

Але вона наполегливо навчалася наприкінці 1990-х років почала працювати на місцевому краснодарському телеканалі "Кубань ДТРК". Під час одного з перших завдань вона навіть побувала у Грозному та знайшла свою колишню квартиру, яка була повністю зруйнована.

2002 року, вона перейшла на "Перший канал", де й зустріла свого чоловіка, режисера Ігоря Овсяннікова. Вони одружилися за два роки, у них народився син Кирило, вони придбали будинок у Підмосков'ї.

"Це було те сімейне життя, про яке я колись мріяла, але почуття занепокоєння з приводу ціни, яку я за неї заплатила, зростало", — за її словами після війни 2008 року в Грузії "Перший канал" та інші російські ЗМІ перетворилися кремлівські пропагандистські машини, і цей процес прискорився, коли російські війська вторглися на схід України в 2014 році.

Вона зазначала, що часто сперечалася з чоловіком про політику, і це явно вплинуло на їхні стосунки, тож вони розлучилися 2018-го. Але з роботи вона не пішла через прозову причину – їй були потрібні гроші.

"Я не бачила жодної альтернативи. Я змогла дати своїм дітям таке дитинство, якого в мене не було. Всі інші канали були такими ж поганими, тож подітися було нікуди", — каже Марина.

Але переломний момент настав, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну у лютому минулого року. Дві двоюрідні сестри-українки в Одесі спитали її, чому росіяни мовчать.

"Після вторгнення я була в шоці. Це навіяло жахливі спогади з мого дитинства. Я божеволіла. Я не могла не діяти", — після протесту її звільнили з каналу і оштрафували на 30 тисяч рублів. Незабаром вона знову вийшла на протест і в серпні їй було звинувачено у поширенні хибної інформації про російську армію.

В очікуванні суду її помістили під домашній арешт та змусили носити електронний браслет. Її телефони та комп'ютери були конфісковані.

Рішення втекти з Росії нелегко. Вона не хотіла їхати без доньки, але та сама пішла від батька.

Їхня надсекретна втеча була організована французькою благодійною організацією "Репортери без кордонів" під кодовою назвою "Евелін". Марину попросили не розкривати, де вона перетнула кордон, щоб захистити інших.

Вона виїхала опівночі у п'ятницю ввечері, коли нагляд над нею ослаб. В останню хвилину, коли вони стояли в коридорі із запакованими валізами, прийшла її мати.

"Нам довелося сховати сумки та повідомити водія, який чекав зовні, щоб той поїхав і чекав за рогом", — каже вона.

"Моя мати подивилася на браслет на моїй нозі і сказала, що я злочинниця та моє місце у в'язниці. Було страшно це чути. Їй повністю промили мізки", — каже Марина.

"Вона виросла за радянських часів. Вона вважає, що люди при владі говорять правду. Я намагалася з нею поговорити, але вона вийшла і зачинила двері", — як тільки вона пішла, Марина з донькою сіли в машину і поїхали. Через деякий час вони змінили машину і тільки тоді вона згадала про браслет. Який зрізала кусачками.

Наступного дня вони прибули до села, де знову помінялися машинами та водіями, забравшись у стару сіру "Жигулі", яка відвезла їх до іншого сільського будинку, де провідник сказав, що відвезе їх до кордону. Вночі вони їхали полями, машина застрягла в багнюці. Тож решту шляху їм довелося подолати пішки.

"Було зовсім темно. Поле було зоране, і ми постійно спотикалися. Я була впевнена, що один з нас зламає ногу, і ми ніколи не виберемося. Це було схоже на фільм жахів: іноді ми бачили світло і падали на землю. Донька плакала, провідник лаяв мене за білі шкарпетки, які могли нас видати", — за чотири години вони опинилися біля кордону і до наступного провідника повзли під колючим дротом. Вони ще двічі міняли машини і ночували в сільському будинку, перш ніж дісталися притулку, де їх зустріли "Репортери без кордонів".

Марина Овсяннікова каже, що розповість свою історію у книзі "Між добром та злом". Писати вона почала, щоб зайнятися чимось, поки вона ховається за конспіративними квартирами.

І вона все ще сподівається повернутися до РФ, але не тоді, коли при владі Путін.

Нагадаємо, Марину Овсяннікову в РФ оголосили у федеральний розшук. А в Одесі, звідки вона родом, на її приїзд минулого року негативно відреагували.