Чи потрібні людям офіси. Як у найближчому майбутньому еволюціонує робочий простір

Карантинні обмеження пришпорили поширення практики віддаленої роботи. Багато компаній швидко змінили схеми адміністрування робочих процесів так, щоб якомога більше співробітників змогли виконувати свої обов'язки поза офісним простором. На момент ослаблення обмежень, коли вже не було необхідності відсиджуватися вдома, віддалення стало новою нормою.

Компанії Twitter, Mastercard та Slack надали всьому персоналу можливість на власний вибір перейти в режим дистанційної роботи на постійній основі. Siemens запропонував комбіновану схему зайнятості, за якої діяти поза офісом можна 2-3 дні на тиждень. Персоналу Microsoft дозволили проводити до 50% робочого часу вдома на власний розсуд, а за погодженням з безпосереднім керівником можна і більше, аж до повного переходу на віддалення. У Google і Apple з'явилися свої комбіновані схеми зайнятості, складніші і варіативніші, але, по суті, теж збільшують питому вагу віддалення.

навіть якщо в його наймача є якась постійна локація, де також періодично треба з'являтися. За прогнозами консалтингової компанії CBRE Ukraine, що спеціалізується на ринку комерційної нерухомості, у 2022 році по всьому світу працюватимуть у гнучкому форматі 1,9 млрд осіб, а до 2030-го 30% усіх офісних просторів будуть організовані за принципом flex-office. Тобто в них будуть оператори, які постійно адаптують простір під потреби орендаря.

Наприклад, цього місяця ви виконуєте велике замовлення, під яке довелося зібрати велику команду і помістити її в загальну кімнату, а в наступному — виникне інше завдання, для якого знадобиться тільки два кабінети і переговорна, тому більшість людей будуть залучені переважно у віддаленому. режимі. При звичайній довгостроковій оренді приміщення, усе це — ваші проблеми, тому орендодавець надає вам тільки дві опції — платіть і залишайтеся на своїх квадратних метрах або з'їжджайте. Під flex конфігурацію офісу можна міняти за потребою — займати більше або менше місця, додавати закриті переговорні, відмовлятися від опенсів або навпаки.

За словами Бориса Мартиненка, засновника компанії Focus.office, яка, власне і займається такими "гнучкими просторами", на частку flex у Києві припадає 5% офісної нерухомості, це 99 тис кВ м. Цей поки що порівняно невеликий ринок ділять між собою кілька дуже активних операторів – таких посередників між власниками об'єктів, які звикли диктувати умови в стилі "плати за те, що є або з'їжджай" та орендарями, яких ці умови вже не потроюють. Оператори розраховують на те, що сегмент зростатиме і не без причин.

Як висловився Мартиненко, ще недавно тон на ринку нерухомості задавали покупці та орендодавці, тепер – орендарі та продавці. Придбати придатний об'єкт складніше, ніж продати, попит перевищує пропозицію.

У свідомості більшості наших співвітчизників придбання нерухомості сьогодні є чи не єдиним відносно надійним способом вкладення грошей. Зрозуміло насправді, доступних фінансових інструментів набагато більше, причому деякі з них забезпечують нижчий рівень ризику, ніж вкладення нерухомості, при порівнянній прибутковості. Але, по-перше, для середньостатистичного мешканця пострадянського простору вони незвичні, а то й зовсім незрозумілі. По-друге, багатьом нашим співвітчизникам психологічно важко прийняти ситуацію, коли цінність, яка має гарантувати збереження їхніх грошей, не можна помацати руками.

Коли об'єкт уже куплено, виникає логічне питання, що робити далі – як на ньому заробляти. Тут починається найцікавіше, тому що на ринку оренди (принаймні, оренди під офіс) пропозиція якраз надміру, а значить, зняти робочий простір зараз простіше, ніж здати. Компанії, що почали будівництво нових офісних центрів ще до пандемії, коли цей сегмент ринку нерухомості вважався чи не найласішим шматочком, насилу переживши карантинні періоди, нарешті підійшли до моменту здачі об'єктів в експлуатацію, і зараз не можуть дозволити собі простою приміщень. Тому ціни встановлюють щадні. Здавати приміщення під офіси "по-старому", дійсно, стає все складніше. Flex може стати вирішенням проблеми, але лише на якийсь час.

Поки орендарів робочих просторів, готових займати досить великі приміщення за умови уважного ставлення до мінливих потреб, усе ще досить багато. Проте, наївно було б вважати, що процес розповсюдження видалення завершився разом із локдаунами. Пандемія не створила, а просто каталізувала тенденцію, яка існувала до неї і не зникне. Технології розвиваються таким чином, що операційних процесів, які можна повністю перенести в дистанційний режим, буде дедалі більше, а завдань співробітників, які потребують фізичної присутності, в офісі – усе менше.

Занадто важку частину постійних операційних витрат сучасних компаній займає оренда офісів. Перспектива звести її до мінімуму виглядає настільки привабливо, що подальший переможний марш віддалення ринку праці майже неминучий.