Іскра Третьої світової. Чому блок НАТО не повинен стояти осторонь від конфлікту України і Росії

Що буде далі? Коли новообраний президент США спочатку публічно визнає президента Російської Федерації вбивцею, а після веде з ним телефонні переговори і каже про плани проведення американо-російського саміту на тлі ескалації військового конфлікту між РФ і Україною, світова експертна спільнота видає ЗМІ десятки прогнозів можливого розвитку подій, різного ступеня реалістичності. Свій, цілком переконливий, сценарій запропонували учасники недавньої конференції, організованої Атлантичною Радою — аналітичного центру при Організації Північноатлантичного договору.

Тестування Заходу

Евелін Фаркас, експерт з питань безпеки, у минулому співробітник Міністерства оборони США, спеціалізувалася на питаннях, пов'язаних з Росією, Україною та іншими країнами Євразії

- Володимиром Путіним зараз рухають одночасно кілька мотивів. По-перше, він ніби тестує твердість політичної лінії нового американського президента Джо Байдена і Північноатлантичного Альянсу. По-друге, йому потрібно відволікти власне населення від економічних проблем, які посилюються, і нездатності уряду Російської Федерації впоратися з наслідками COVID-19. Втім, найімовірніше, саме перший мотив зараз є основним.

Звичайно, ми не знаємо, що насправді діється в голові російського президента. Можливо, він і сам не знає, що робитиме далі. Схоже, він має намір зробити якісь військові дії, питання у тому, наскільки масштабними і агресивними вони виявляться. У нас вже є приклад анексії Криму і не можна скидати з рахунків можливість повторення цього досвіду в інших регіонах України.

У такій ситуації Захід повинен продемонструвати рішучість. Недостатньо просто реагувати на агресію, потрібно нанести упереджувальний удар в економічній площині. Якщо, наприклад, ми позбавимо російські банки можливості користуватися міжнародною системою SWIFT-платежів, багато представників банківської сфери вважатимуть цей крок надто радикальним, проте радикальність у цьому випадку виправдана порятунком безлічі життів.

Напевно Байден розуміє, як важливо зараз проявити твердість стосовно Росії. У 2014 році відбулася кричуща річ, до якої ніхто не був готовий. Вперше після Другої Світової війни територіальна цілісність європейської держави була порушена за допомогою військової агресії іншої країни. Це дуже поганий прецедент.

Президент США не може не розуміти, що інші гравці, присутні на міжнародній арені, спостерігають за тим, що відбувається, і в майбутньому формуватимуть власну зовнішню політику з урахуванням результату цієї кампанії. Таким чином, військовий конфлікт між Україною і Росією позначиться на ситуації не тільки у цьому регіоні, але і в світі загалом. Той самий Китай, напевно, зробить певні висновки, якщо дозволити Путіну безкарно відбирати чужі території. США та інші члени світової спільноти повинні стати на захист України проти Росії, в іншому випадку наслідки можуть бути дуже небезпечними, до того ж не тільки у Східній Європі, але і в Азійсько-Тихоокеанському регіоні.

Зона ризику — канал

Андрій Завгороднюк, екс-міністр оборони України

- Путін може почати нову військову операцію проти України, але успіхом вона точно не увінчається. Стан українських військ зараз набагато кращий, ніж був у 2014 році, так що агресору не вдасться повторити досвід минулих перемог. Цього разу опір української сторони буде набагато відчутнішим і агресор втратить багато людей. Людські втрати будуть настільки великі, що їх просто неможливо буде приховати від власного населення. І така військова кампанія точно не буде корисна для рейтингів російської влади.

У 2021 році у Російській Федерації немає жодних шансів на швидку переможну війну на українській території. Ця кампанія точно буде довгою і виснажливою, для РФ без шансів на сприятливий для неї результат. Рівень мотивації українського населення зараз дуже високий. Загалом, відкрита інтервенція на нашу територію зараз була б украй нерозумним рішенням. Однак ми розглядаємо ще кілька сценаріїв можливого прояву агресії з боку Росії.

Насправді зона ризику для нас — Північно-Кримський канал, там російські війська справді можуть заподіяти нам відчутної шкоди. Багато військових експертів концентрують свою увагу на можливостях просування сухопутних військ, забуваючи про уразливість морських шляхів — це велика помилка. Ми підтягуємо кораблі, щоб захистити свої позиції з моря. Втім, навіть якщо росіяни зайдуть з моря, легкою військова кампанія проти нас для них однозначно не буде. Вони, звичайно, завдадуть нам істотний економічний збиток, але і самі постраждають від посилення санкцій.

Я знайомий з версіями аналітиків, які вважають, що військова загроза з боку Росії зараз виглядає ще серйозніше, ніж у 2014 році, тому що не тільки ми, а й вони всі ці роки упорядковували армію і збільшували власну військову міць. Але тут є одна важлива відмінність. У Росії на відміну від України так і не була створена система громадського контролю над тим, що відбувається в структурах збройних сил. Там армія все ще існує ніби сама по собі і ні уряд, ні президент достеменно не знають, що з нею насправді відбувається. Можливо, російські чиновники вищого ешелону і отримують регулярні звіти, які свідчать про посилення армії, але навряд чи їх зміст відповідає дійсності.

Не тільки танки

Деніел Фрід, американський дипломат, координував санкційну політику Держдепартаменту США з 2013 по 2017 роки

- Пам'ятаєте, влітку один з радників Дональда Трампа з питань безпеки говорив, що економічні санкції, що застосовуються США щодо Російської Федерації вже зараз на максимумі і посилювати їх нікуди? Так ось, це дурниця. Щоб зробити таку заяву, потрібно або зовсім не розумітися на питанні, або відверто збрехати. Насправді можливостей для посилення економічних санкцій на сьогодні більше ніж достатньо. Можна, наприклад, посилити обмеження, що стосуються діяльності російських державних банків, а також обмежити можливості інвестування в енергетичну галузь Російської Федерації.

До речі, не зайвим буде врахувати, що подальша ескалація відкритого військового конфлікту з Україною для Путіна — далеко не єдина можливість проведення своєї агресивної політики. Не обов'язково приводити на українські землі російські танки, можна, наприклад, офіційно визнати легітимність влади ДНР і ЛНР, можна ввести в Донецьку область свій так званий "миротворчий контингент". Варто заздалегідь підготувати пакет додаткових санкцій, на випадок якщо це станеться, і узгодити їх з іншими членами Альянсу, щоб реакція Заходу на дії Росії була одностайною.

Інформаційна діяльність у цьому напрямку теж має велике значення. Путін повинен розуміти, що у нас все ще є можливості для посилення економічних санкцій і у його рішень будуть наслідки. Американські політики, які стверджують, що США не повинні втручатися в цей конфлікт, оскільки Україна не є членом НАТО і нібито не належить до наших прямих інтересів, демонструють не просто недалекоглядність, а сумну глухоту до уроків історії, до того ж відносно недавньої.

Згадайте, з чого починалися світові війни у ХХ столітті. Захист територіальної цілісності України не просто входить до прямих інтересів США, тут може йтися про уникнення нової глобальної кризи.