(Ще одна) спроба: тайські ракетні установки DTI-1

Середина та кінець 1990-х років стали золотим десятиліттям для Королівських збройних сил Таїланду. Придбання 18 літаків F-16A вивело ВПС королівства на передові позиції у військовій авіації регіону, а армія Королівства Таїланд посилилася за рахунок надходження основних бойових танків M60A3 та 155-мм САУ M109A5.

Максимальну вигоду з цього періоду отримали ВМС Таїланду, що отримали перший і єдиний в Південно-Східній Азії авіаносець HTMS Chakri Narubet. Оснащений шістьма AV-8S Matador і чотирма S-70B Seahawk, цей корабель, поряд з 18 штурмовиками A-7E Corsair, трьома літаками ПЛО P-3T, а також абсолютно новим дозаправником і шістьма фрегатами, придбаними у Китаю, мав перетворити ВМС Таїланду на найпотужнішу військово-морську силу в регіоні на довгі роки.

Фокус переклав нову статтю Стейна Мітцера та Юста Оліманса, присвячену тайським ракетним установкам.

Фінансова криза 1997 року в Азії завадила сусіднім країнам, які не змогли змагатися з новими можливостями Таїланду, а нестача власних фінансових засобів призвела до труднощів в обслуговуванні та заміні всього цього обладнання. Вже через два роки після постачання лише один із дев'яти AV-8S залишався в робочому стані. Незабаром цей тип довелося вивести з експлуатації без заміни, залишивши Chakri Narubet без літаків (заміну їм досі не знайшли). Та ж доля спіткала літаки A-7E та P-3T, що поставило хрест на спробах Таїланду стати регіональною наддержавою.

Лише в останні роки Таїланд знайшов необхідне фінансування, щоб зробити ще одну спробу розширити свої можливості. Водночас в інших сферах він поки що наздоганяє регіональних суперників. Першим у Південно-Східній Азії почавши експлуатувати підводні човни в 1930-х роках, сучасний Таїланд став однією з останніх країн, яка (знову) отримала цей потенціал у вигляді одного ударного підводного човна S26T у Китаю. Далекобійні вогневі засоби — одна з можливостей, у яких Таїланд домігся значних успіхів завдяки укладеній в 2011 році угоді між Таїландським інститутом оборонних технологій (DTI) і Китаєм про дослідження і, в кінцевому підсумку, ліцензійне виробництво великокаліберних ракетних установок.

Вони складаються з WS-1B і WS-32, які можуть похвалитися максимальною дальністю 180 км і 140 км відповідно. WS-1B отримала тайське позначення DTI-1, а WS-32 позначається як DTI-1G (G означає керований). DTI також отримав ліцензію на виробництво і подальшу розробку китайських 122-мм реактивних снарядів, які Таїланд встановлював на вантажівки і навіть на БТР Type 85. Разом із купівлею французьких 155-мм ПТРК Caesar, місцевою інтеграцією ПТРК ATMOS 2000 (відомих у Таїланді як M758) і 120-мм мінометів Spear з Ізраїлю, а також впровадженням китайських контрбатарейних РЛС BL904A, Таїланд мав забезпечити свою регіональну перевагу в артилерії на довгі роки.

DTI-1 (або WS-1B) — це 302-мм артилерійська ракетна система, розроблена на базі WS-1 на початку 1990-х років. Кожна ракета має чотири нерухомі плавники і може вистрілювати 150-кг боєголовку на дальність до 180 км. WS-1B була вперше продемонстрована сухопутним військам Народно-визвольної армії Китаю (НВАК), які, однак, не виявили інтересу до цієї системи. Перший успіх прийшов 1996 року, коли Туреччина уклала угоду на ліцензійне виробництво WS-1B під назвою TRG-300 Kasirga, після того як США відмовилися надати країні ліцензію на виробництво MGM-140 ATACMS. WS-1B також експортувалася до Судану в 2000-х роках поряд з більш потужною WS-2. Компанія Roketsan з Туреччини продовжила розробку WS-1B (Block II і Block III), додавши в неї GPS/інфрачервоне наведення за рахунок зменшення дальності і боєголовки (для Block III).

Таїландська ракета DTI-1G з радіусом 150 км оснащена комплектом наведення, підключеним до китайської навігаційної супутникової системи BeiDou. Це дає змогу DTI-1G досягти ймовірного кругового відхилення (CEP) менше 40 метрів на максимальній дальності 140 км. Пускова установка DTI-1G складається з чотирьох каністр у конфігурації 2х2, зовні схожою на американську пускову установку ЗРК MIM-104 Patriot. На відміну від неї, ракети DTI-1 розміщені в чотирьох великих відкритих трубах. Спочатку Таїланд планував зібрати шість DTI-1G (достатньо для одного батальйону) і дві DTI-1, однак затримки призвели до того, що компанія DTI в підсумку побудувала лише три DTI-1G в очікуванні розробки нової модульної пускової установки, яка, імовірно, дасть змогу армії Таїланду придбати ці системи в значних кількостях.

Пускові установки DTI-1 і DTI-1G встановлюються на комерційно доступні вантажівки. DTI-1 і пов'язана з нею система транспортування спочатку базувалися на неброньованому шасі Volvo 6x6, хоча відтоді перший отримав броньовану кабіну для захисту пасажирів від стрілецької зброї та осколків. DTI-1G базується на важкій вантажівці Iveco Trakker 440 8x8, яка від початку отримала броньовану кабіну. Однак у транспортувальних машин як DTI-1, так і DTI-1G броньована кабіна відсутня. У 2022 році Інститут оборонних технологій продемонстрував нову пускову установку 6х6 на базі шасі Tatra 815-7, яка може використовуватися для запуску як некерованих 122-мм ракет, так і ракет DTI-1(G).

Таїланд і Камбоджа: прикордонний конфлікт

У Таїланду немає заклятих ворогів серед сусідів. Востаннє країна бралася за зброю під час прикордонної сутички з Камбоджею 2008 року, яка вже врегульована через Міжнародний суд. Однак кілька прикордонних суперечок із Камбоджею залишаються невирішеними, і повна демаркація кордону, що задовольняє обидві країни, ще не проведена. Конфлікт із Камбоджею залишається найімовірнішим сценарієм застосування цієї зброї з боку Таїланду.

Камбоджа має у своєму розпорядженні велику кількість 122-мм РСЗВ, а останніми роками придбала у Китаю шість 300-мм РСЗВ AR2. Маючи дальність стрільби понад 130 км, AR2 може випустити 16 300-мм ракет на відстань, аналогічну таїландським DTI-1, при цьому несучи значно важчу боєголовку (280 кг проти 150 кг). Ці можливості наочно демонструють досягнення в галузі ракетної артилерії, що змінили військовий ландшафт нового тисячоліття.

Незважаючи на те, що Таїланд традиційно замовляє американські системи озброєнь, він все частіше звертається до Китаю для задоволення своїх оборонних потреб. До них входять основні бойові танки VT4, десантно-штурмові машини VN16, БТР VN1, ударний підводний човен S-26T, Type 071E, а також БПЛА MALE CY9 та BZK005.

Співпраця з Китаєм на сьогоднішній день дозволила Таїланду ліцензувати одночасне виробництво низки передових систем озброєння, включно з керованими РСЗВ DTI-1/1G для тайської армії, в межах угод, які в іншому разі були б недосяжними. Така співпраця дає Таїланду шанс повернутися до своїх колишніх амбіцій, перетворившись на "тигра" Південно-Східної Азії і більше не втративши цей статус.

Важливо

Нова оборонна стратегія Японії: дуже важлива, але важко реалізована