Доктор Зеленський: як президент України агресивною критикою хоче вивести Європу з трансу

Володимир Зеленський уперше з початку повномасштабної війни відвідав Угорщину, де днями відбувся саміт Європейської політичної спільноти. Принагідно зауважимо, що саміт об’єднує понад 40 лідерів з майже всіх європейських держав (окрім Білорусі та РФ). На саміті Зеленський виступав другим після тамтешнього прем’єра Орбана та перед президентом Франції Емманюелем Макроном. При цьому, виступи Макрона та Орбана транслювали наживо та виклали онлайн, тоді як спіч Зеленського прибрали зовсім. Коментуючи ситуацію, угорський представник організаторів заходу заявив, що виступ Зеленського не був публічним і начебто його не транслювали через прохання офіційного Києва. Між тим, як повідомив Радіо Свобода неназваний представник України, "ніяких запитів щодо того, щоб не транслювати чи не оприлюднювати промову, ми не робили".

Зрештою відеокадри виступу президента стали доступними і, як випливає з нього, Зеленський передусім подякував союзникам за підтримку України та українського народу. Втім, одразу після цього він зазначив наступне: "Ми захищаємося не від російських слів, а від російських атак. Тому нам потрібна достатня кількість зброї, а не підтримка в переговорах. Обійми з Путіним не допоможуть. Дехто з вас обіймається з ним вже 20 років, і все стає тільки гірше. Він думає лише про війни і не зміниться. Тільки тиск може поставити його в рамки".

Заявивши про потребу застосування концепції "миру через силу" на противагу підштовхуванню України до поступок, Зеленський підсумував: "Дозвольте мені підкреслити — ця війна відбувається на українській землі. Ми відкриті до будь-яких конструктивних ідей для досягнення справедливого миру. Але саме Україна має вирішувати, що має бути, а що не має бути на порядку денному для завершення цієї війни".

Слід зауважити, що ще більш критичні репліки на адресу союзників пролунали з вуст Зеленського в ході пресконференції за підсумками його участі в саміті Європейської політичної спільноти. Між тим усі експерти, з якими поспілкувався Фокус, переконані в тому, що подібна риторика є абсолютно доречною у часі та просторі.

Чому час спокійних діалогів з союзниками давно минув

Зокрема, президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар у розмові з Фокусом зазначає: "Час спокійних діалогів ні про що і взагалі, давно минув. Тому зараз, коли Європа в напів шоковому (а дехто і в шоковому) стані після перемоги Трампа на виборах, якраз дуже слушно говорити чітко, предметно, називаючи речі своїми іменами. Загалом же, слід розуміти, що як примарою є колективний Захід, так примарою являється й колективна Європа. Насправді, Росії за останні півтора десятиріччя, з часу відомої Мюнхенської промови Путіна вдалося розколоти суспільства в багатьох європейських країнах, Сполучених Штатах і так далі. Тому, коли ми говоримо про те, якою буде реакція Європи на критику Зеленського, то маємо розуміти, що для нас важлива реакція кількох членів ЄС і НАТО. І я думаю, що саме на них промова Зеленського в Будапешті не справила негативного ефекту за виключенням хіба що Німеччини".

Втім, з Берліном, вважає експерт, "давно все зрозуміло": "Ви ж подивіться, як тільки стало відомо, що Трамп переміг на виборах, так зразу у Німеччині розвалилася урядова коаліція. Це теж дуже характерна ознака, наскільки у них там все на шмарклях трималося".

На переконання Михайла Гончара, Зеленський у Будапешті намагався активувати "коаліцію рішучих", яка позначилася ще навесні поточного року невдовзі після заяв президента Макрона щодо участі військ країн-членів НАТО у російсько-українській війні.

"На жаль, після заяв Макрона далі слів нічого не пішло. Зараз же, промова Зеленського на території Угорщини, яка є фактичним союзником Росії на саміті під проводом людини (прем’єра Орбана – ред.), яка водночас є путінофілом і трампофілом, є дуже знаковою. З Орбаном, Фіцо, з ними все цілком зрозуміло. Позиція Урсули фон дер Ляйєн, як очільниці Європейської комісії (ЄК) також є зрозумілою і позитивною для України, але з багатьма іншими є питання. Втім, хай там як, але ЄС – це не військовий союз, а ось Британія, Франція, нордична п’ятірка, балтійська трійка, плюс Румунія – це ті, хто стійко з нами. Сподіваюся, що у цій коаліції рішучих залишиться також і Чехія. На даний момент, на моє переконання, риторика Зеленського у Будапешті була цілком правильною", — підсумовує Михайло Гончар.

Чи дійсно етикет під час війни має поступитися місцем раціональності

Своєю чергою політолог Олег Лісний у розмові з Фокусом акцентує: "Дещо раніше лунала неконструктивна критика Зеленського, що він, мовляв, говорить недипломатичною мовою з дипломатами і політиками, а вони до цього не звикли, а звикли, що коли їм про щось говорять все має починатися зі 150 компліментів, двох-трьох реверансів, чарівної посмішки і так далі. Але я є прихильником того, що під час війни етикет має відійти на якесь інше місце, поступившись натомість раціональності. Так ось Україна саме раціонально в особі президента звертається до союзників і тональність буває різною: від щирої подяки за підтримку, до щирої критики".

Наголосивши на тому, що звичні для європейських лідерів реверанси займають багато часу та енергії, експерт констатував: "Тому власне Зеленський і загострює увагу, звертаючись до союзників: "Шановні, те що ви обіцяєте, треба ще й робити". Цілком нормальна риторика в ситуації, коли, наприклад, нам обіцяла Європа мільйон снарядів, а потім з’ясувалося, що це нереально. Те саме можна сказати й про американців, які, за словами того ж Зеленського, передали близько 10% з вже ухваленої раніше допомоги. Це про що? Про ефективність і союзництво чи все ж таки про петляння? Оскільки питання риторичне, президент на всіх можливих майданчиках намагається достукатися але, на превеликий жаль, виходить це вкрай рідко".

Політолог порівнює реакцію Європи на глобальні виклики з діями опосума – тварини, яка реагує на страх тим, що прикидається мертвою: "Тоді, коли хижаки і більш розвинені тварини, що мають зуби, кігті атакують, коли є небезпека або хоча б стають в позицію захисту, Європа лежить напівмертва і не знає, що їй робити з Росією. Європа не готова руйнувати РФ, а готова надалі з нею співпрацювати і сидіти за одним столом на рівні з іншими. І навіть коли ми в особі президента достукуємося до європейців, то дуже часто б’ємося головою об стіну, оскільки вони не знають, що робити. А тут ще й Трамп зі своїми викликами, і Путін з корейцями та іранцями, з якими теж буде підписана така ж угода про співпрацю, як і з КНДР".

В той час, наголошує експерт, як цивілізований світ в обличчі Європи заціпенів (за виключенням Британії та країн Балтії), так звана вісь зла не дрімає і риторика Зеленського є відповідною до ситуації, адже "президент намагається пояснити глобальність загрози".

"Ось, приміром, поляки зараз кажуть, що, мовляв, побудують у 2028 році захисну стіну. Даруйте, а ви запитали, чи буде Путін чекати до 2028-го? До речі, полякам потрібно відверто казати, що вони будують цю стіну не самі, а з підрядниками зі США та Великобританії. А то виходить так, що вони наче самі все будують, а "нахабна" Україна в них просить літаки і так далі. Європейським політикам треба врешті решт бути чесними і не грати у рейтинги і вибори. Шановні, якщо прийде війна, то в концтаборі не буде виборів, тому треба розуміти, що Росія прагне знищити не лише Україну, а й піти далі. Між тим європейці самі воювати не хочуть, а нам розповідають, як треба і які території віддати агресору", — зазначає Олег Лісний, наголошуючи, що загалом активність партнерів розпочинається лише тоді, "коли їм їх власний хвіст прищемили".

Наразі цивілізований світ, констатує політолог, стоїть перед вибором: бути стадом травоїдних, а бо ще гірше переляканих опосумів, чи все ж таки, згадавши про власні мязи, зуби і кігті, почати боротися за своє майбутнє і безпеку. "Трамп в цьому сенсі молодець, оскільки він розбудив НАТО і перелякав Європу. Але після переляку має врешті наступити стадія дій, бо тривале заціпеніння в період війни, як мінімум – бісить", — резюмує Олег Лісний.

Чого насправді побоюються західні союзники

Підкресливши, що заяви президента України на саміті Європейської спільноти у Будапешті глобально не вибиваються з тренду, який він окреслив після презентації "плану перемоги", політолог Петро Олещук у розмові з Фокусом зауважив наступне: "Зеленський систематично озвучує заяви, особливо не зважаючи при цьому на тональність риторики. Очевидно, що на даний момент є серйозні вагання з боку наших партнерів, які самі не зовсім розуміють, чого вони хочуть і що їм робити. Інакше кажучи, вони впали у звичний для себе стан такого собі геополітичного трансу і не знають, яким чином з нього вийти. Можливо, президент Зеленський такими гострими заявами намагається їх вивести з цього стану трансу".

Західні союзники України, констатує політолог, зайняли наразі таку позицію, "щоб сидіти і нічого не робити, вичікуючи, що якось воно саме собою все вирішиться".

Така позиція, вважає Петро Олещук дуже чітко проявляється в реакції на вступ у війну Північної Кореї: "Вже навіть після того, як остаточно стало зрозуміло, що солдати з КНДР будуть воювати на боці РФ, західні союзники почали говорити, що це, мовляв, відчай з боку росіян, а північнокорейці не вміють воювати. Тобто, очевидно, що вони просто бояться тієї самої ескалації, адже вступ КНДР у війну це її — війни — поширення далеко за межі України і Європи. Усвідомлення, що з цим потрібно щось робити є, але біда в тому, що щось робити союзникам страшно, тому вони займаються самозаспокоєнням і заспокоєнням своїх громадян".

На переконання політолога, західні союзники наразі перебувають у ситуації, коли просто не помічати проблему вже неможливо, а помічати її дуже не хочеться.

Для зміни ситуації, вважає Петро Олещук, потрібен прорив в контексті зміни оцінки відповідних реалій. А реалії, наголошує експерт вимагають ухвалення негайних рішень, причому не з точки зору безпеки України, а в плані захисту безпеки світової: "Ніхто ж не знає, як Путін буде розплачуватися з Кімом — цілком можливо, він дасть йому ядерні чи космічні технології. Або може виникнути ситуація, коли Путін купить у Кіма 200 тисяч солдат і кине їх проти країн НАТО, випробовуючи їхню безпеку. Тобто, варіантів безліч і на них потрібні чіткі, предметні і рішучі відповіді. Натомість західні союзники розповідають своїм громадянам, що мовляв, нічого страшного насправді не відбувається".

Оцінюючи нинішню позицію західних союзників загалом, Петро Олещук проводить аналогію з комедією "Голий пістолет" з Леслі Нільсеном. Зокрема, експерт згадує епізод, коли буквально за спиною поліцейського відбуваються страшні вибухи і все геть навкруги руйнується, а він натовпу, який зібрався, підкреслено спокійно каже, мовляв, розходимося усі швиденько, тут насправді не має на що дивитися.