Трампліни Трампа: чи дійсно президент США пристав на бік України і грає проти Путіна
Цілком і абсолютно нетиповий для традиційно новорічно-різдвяного «сплячого» геополітичного періоду маховик пожвавлення-2026 з подачі президента США Дональда Трампа набирає шалених обертів. Яку позицію наразі на геополітичній шахівниці і чому займає Україна, з’ясовував Фокус.
У четвер, 7 січня вітчизняне Міністерство закордонних справ (МЗС) наполегливо рекомендувало громадянам України негайно виїхати з Ірану у зв’язку з ускладнення безпекової ситуації в цій державі. У зовнішньополітичному відомстві попросили дотримуватися вказівок місцевих органів влади, не вступати у конфлікти з представниками місцевої поліції та зберігати спокій. «У разі зміни ситуації або відкриття додаткових маршрутів виїзду з країни інформація буде оновлюватися оперативно», - зазначається у повідомленні МЗС, в якому, зауважимо, конкретизовані до деталей усі необхідні комунікаційно-локаційні інструкції.
Нагадаємо, що починаючи з 28 грудня 2025 року в Ірані тривають масові протести, стартом яких послугував обвал національної валюти та висока інфляція. На початках страйк влаштували продавці на Великому базарі в Тегерані, а згодом протести, котрі продовжуються й до нині, охопили фактично всю країну. Між тим верховний лідер Ірану Алі Хаменеї визнаючи, що економічні проблеми в державі мають місце, акцентує, що «з погромниками говорити марно і їх потрібно жорстко поставити на місце».
Зауважимо, що Іран, згідно відкритих джерел, постачає Росії не тільки сумнозвісні «Шахеди» та боєприпаси, а й порох для реактивних снарядів і стволів для 122-мм гаубиць Д-30 і 125-мм для танків Т-72.
Крім того, вкрай важливо зазначити, що нинішнє іранське внутрішньополітичне загострення відбувається на тлі нещодавньої операції США у Венесуелі, а також демонстративно-показового інциденту з захопленням американцями суден, котрі ходили під прапором РФ. Це все, вважають експерти, є ланками одного ланцюга.
З якою метою Трамп грає геополітичними м’язами і перед ким насамперед
Геополітичну картину загалом в контексті російсько-української війни провідний експерт Національного інституту стратегічних досліджень Іван Ус бачить наразі так, що США відходять від позиції «моя хата з краю» і риторики ізоляціонізму і повертаються до класичної, притаманної Республіканській партії активній ролі у зовнішній політиці. «І тут слід зауважити, що, на відміну від демократів, які повсякчас говорять про принципи, міжнародне право, тощо, республіканці ігнорують подібні речі. Тому надзвичайна геополітична активність США, яка частково виникла через неможливість Трампа досягнути цілей у внутрішній політиці дійсно зашкалює. З третього січня ця активність Штатів була продемонстрована у Венесуелі, зараз побачимо, що буде в Ірані, тому що протести там тривають. Іран, зазначу, не лише ділився з Росією досвідом обходу санкцій, а й постачав РФ сумнозвісні «Шахеди». Крім того, тут частково йдеться про шляхи обміну товарами через Каспійське море», - зазначає експерт у розмові з Фокусом.
У разі, якщо «щось дивне відбудеться» в Ірані, акцентує Іван Ус, це означатиме для Росії втрату доволі серйозного союзника. «Якщо у Тегерані пройде зміна режиму Москва втратить не просто «залізного» партнера, а й території, через які могла отримувати певні, скажімо так, дуже важливі товари. Тому для Росії це дуже погана історія з урахуванням того, що США демонструють готовність не лише на словах, а й на ділі максимально тиснути на супротивників. Приміром, свіжа заява сенатора Грема про те, що Трамп врешті дав добро на санкції щодо РФ. Тут вкрай важливо згадати таку версію, що, мовляв, до кінця 2025 року США будуть дуже сильно тиснути на Україну, вимагаючи практичної капітуляції і якщо Київ в цей період протримається, то у 2026-му – принаймні у перші його місяці, Америка вже тиснутиме на Росію», - моделює ситуацію аналітик.
На його переконання, першими «ластівками» такого тиску є, передусім, арешт Мадуро, а також інцидент з танкерами, які ходили під російськими прапорами: «Це була дуже красномовна морська операція. Єдина помилка багатьох коментаторів полягає в тому, що американці типу не знали, що робити і довго чекали. Ні. Наскільки я знаю, пауза з затримкою танкера була пов’язана суто з юридичними питаннями, тому що США – це демократія і потрібен був дозвіл суду на відповідний арешт відповідного танкера. Коли дозвіл був отриманий, США одразу ж провели цю операцію. Вони, до слова, хотіли зробити цю операцію максимально демонстративною, тому дочекалися, доки російський підводний човен і військові кораблі підійшли якомога ближче до цього танкеру і саме в цей момент провели арешт з тим, аби продемонструвати всьому світу: «Ми нікого і нічого не боїмося».
Усі ці кроки трампівської адміністрації, вважає експерт, так чи інакше є демонстрацією тиску на Росію, але з проекцією на Китай. «Зе великим рахунком Трамп хоче продемонструвати Пекіну, що США можуть не лише, даруйте, базікати, а й у цілком практичній площині демонструвати готовність захисту своїх стратегічних інтересів», - констатував Іван Ус.
На уточнююче запитання про ймовірну реакцію КНР на геополітичну активізацію Вашингтону, передусім з прицілом щодо російсько-української війни, аналітик зауважив наступне: «Я думаю, що Китай може ризикнути натиснути на РФ в контексті тиску з боку США щодо подальшої лібералізації світової торгівлі, яка працює на КНР і яка дещо призупинилася, а Трамп й надалі натякає на посилення цієї тенденції. Втім, Китай також має свої важелі впливу і може тиснути на США та ЄС, але така вже вона – глобальна політика, яка наразі для України складається позитивно, тому, що США вирішили демонструвати принцип: «Добро має кулаки».
Зазначеного принципу, прогнозує Іван Ус, Сполучені Штати дотримуватимуться ближчим часом щодо РФ і дійсно можуть запровадити так звані драконівські санкції, про як зараз каже впливовий і близький до президента Трампа сенатор Ліндсі Грем.
Які рожево-дипломатичні окуляри мають зняти українці
Водночас експерт-міжнародник, директор Інституту зовнішньополітичних досліджень, доктор політичних наук, професор КНУ, капітан 1 рангу, колишній офіцер ВМФ Григорій Перепелиця у розмові з Фокусом констатує: «Усі події, що відбуваються зараз довкола Венесуели, Ірану, а також демонстративного захоплення США танкерів з російськими прапорами означають на правду лише одне – Третю світову війну, яка підриває конфлікти на різних континентах. Ця неоголошена Третя світова війна є чіткою констатацією зміни світового порядку і системи міжнародних відносин. Тобто, грубо кажучи, наразі формується новий світовий порядок на основі нових правил та нового балансу сил, який базується на основі глобальних конфліктів. Сьогодні ми живемо в стані турбулентності, позаяк Росія підірвала міжнародне право, розв’язавши війну проти України».
На переконання Григорія Перепелиці, РФ створила «жахливий прецедент порушення сталих норм та правил міжнародної поведінки, коли, здійснюючи агресію відносно України продемонструвала заміну сили права на праву сили».
«І зараз насправді ми побачили повторення цього прецеденту з боку Трампа щодо Венесуели й тепер формула, коли саме сила буде ключовим інструментом досягнення стратегічних інтересів діятиме й надалі. Водночас, з огляду на останні події, Росія втрачає в обличчі Ірану союзника в анти західному блоці, ядром якого є Москва, Тегеран, Північна Корея, за якими стоїть Китай. Саме КНР створила цей блок з тим, аби «посунути» США з позиції глобального домінування», - наголошує Григорій Перепелиця.
Він окремо підкреслює на важливості ролі Піднебесної, у якої є своя стратегія: «Китайську стратегію можна охарактеризувати одним словом: «Вичікування». В даному разі йдеться про вичікування КНР не лише щодо російсько-української війни, а й відносно усіх світових конфліктів. Словом, китайці чекають, хто, коли і де з противників буде послаблений і лише тоді реально включаться у гру».
Акцентувавши на вкрай вагомій геополітичній вазі Китаю, Григорій Перепелиця констатував, що КНР, як не крути, вигідне продовження російсько-української війни, позаяк Київ для КНР «є нічим іншим, як одним із театрів ведення бойових дій проти Заходу».
Також експерт наголосив, що будь-які міжнародні політичні зустрічі на найвищому рівні, на кшталт такої, що відбулася днями у Парижі, жодним чином не можуть зсунути з мертвої точки «мирний віз», позаяк дипломатія «ніколи не могла, не може і не зможе завершити війну».
«Ми всі маємо стати врешті-решт реалістами і усвідомити, що війна вирішується на полі бою – тобто тільки військовим шляхом, а дипломатія грає допоміжну роль, яка зводиться до того, аби мобілізувати своїх союзників і нейтралізувати партнерів агресора. Наша дипломатія це зараз робить – тут питань не має. Загалом, грубо кажучи, дипломатія є лише супутнім інструментом ведення війни», - констатує Григорій Перепелиця.
Підсумовуючи, експерт підкреслив, що наразі для української дипломатії вкрай важливо або знівелювати, або принаймні мінімізувати будь-які, поразки ЗСУ на фронті або ж навпаки - при мінімальній воєнній перевазі – оперативно імплементувати ці успіхи в конкретний геополітичний компроміс, що віддзеркалюватиме інтереси усієї України.