Не діалект, а самостійна мова: вчені борються за визнання ельфдальської мови

Унікальна мова століттями виживала на невеликій території в центральній Швеції, де нею досі розмовляють близько 2500 осіб. Хоча вона помітно відрізняється від шведської, ельфдальську часто класифікують лише як діалект, а не як самостійну мову, пише Yahoo.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Нещодавні дослідження можуть змінити цю думку. Дослідники зібрали значні докази про історичне коріння ельфдальської мови, які, на їхню думку, можуть підтримати її визнання як мови меншини. Ця мова, якою історично розмовляли в регіоні Даларна, була простежена до давніх скандинавських мов завдяки лінгвістичним та археологічним дослідженням, зокрема рунічним написам.

Ці знахідки дозволяють припустити, що мову могли принести мисливці-збирачі або ранні землеробські громади Уппланду, які переймали її в міру розвитку торгівлі в регіоні. Лінгвісти вважають, що корінне населення Даларни спочатку розмовляло "палео-північно-скандинавською" мовою, а потім перейшло на ельфдальську.

Яір Сапір, співавтор книги про граматику ельфдальської мови, наголошує, що словниковий запас мови настільки сильно відрізняється від шведської, як і шведська від ісландської. Приблизно до 1400 року ельфдальська мова розвивалася під впливом норвезької та шведської торгівлі.

Однак зі створенням Кальмарської унії мовні зміни призупинилися, поки індустріалізація та урбанізація не відновили шведські впливи у 1900-х роках, що призвело до існування "середньовічної мови, яка дожила до наших днів". До цього ельфдальська мова мала відмінні діалекти навіть між селами, що, ймовірно, було пов'язано з самодостатністю та ізольованістю громад регіону.

Використання рун також робить ельфдальську мову унікальною. У той час як рунічне письмо зникло на більшій частині Швеції до XIV століття, Ельвдален продовжував використовувати його до 1909 року, що робить його останнім місцем у світі, де руни регулярно використовувалися.

Однак під час імперського періоду Швеції у XVII-XVIII століттях шведський уряд пропагував єдину національну мову, що призвело до маргіналізації таких мов, як ельвдаленська. Історичні записи свідчать, що переклади Біблії нескандинавськими мовами у Шведській імперії толерувалися, тоді як переклади іншими скандинавськими діалектами чи мовами часто обмежувалися.

Попри ці утиски, останнім часом з'являються ініціативи зі збереження мови, освітні програми і навіть ельфдальська література для дітей. Сьогодні близько половини з 5000 мешканців колишньої парафії Ельвдалена можуть розмовляти ельфдальською мовою, і її часто можна почути в громадських місцях. Ставлення громади змінилося від сорому до гордості: у місті з'явилося більше вивісок ельфдальською мовою.

Сапір та його співавтор Улоф Лундгрен припускають, що популяризація аспектів мови до 1900 року, так званої пізньокласичної ельфдальської мови, може допомогти зміцнити мову.

Офіційне визнання ельфдальської мови як мови меншини, на їхню думку, могло б ще більше збільшити кількість її носіїв і сприяти її відродженню, допомагаючи майбутнім поколінням зберігати глибший зв'язок з цією культурною спадщиною.

Раніше Фокус писав про гробницю залізного віку, яку дослідники розкопали в Німеччині.

Також ми розповідали про те, чому стародавні споруди мая досі існують. Вчені провели дослідження й дізналися неочікувані секрети древньої цивілізації.