Космоліт Boeing X-40 – провісник майбутніх космічних сил США

Boeing X-40, літак США, американські ВПС
Фото: NASA | Boeing X-40 – провісник сучасного орбітального літака Boeing X-37

Так, але не в тому розумінні, в якому ви думаєте. Майбутнє за "множниками сили" — малопомітними, автономними і розумними, але дешевшими і легко замінюваними безпілотними системами, що працюють у парі з пілотованими винищувачами.

X-40A не був першим багаторазовим космічним літаком — ця концепція з'явилася за десятки років до Space Shuttle. Експериментальний зменшений літак став лише одним з етапів у розробці багаторазового космічного корабля, який можна було б використовувати для польотів на низьку навколоземну орбіту.

Фокус переклав текст Пітера Сучіу — журналіста зі штату Мічиган, присвячений майбутньому космічних сил США.

Boeing X-40 — провісник сучасного орбітального літака Boeing X-37

До нашого часу зберігся лише один випробувальний екземпляр боїнга X-40A, що знаходиться в колекції Національного музею ВПС США в Дейтоні, штат Огайо. Тим не менш, ця майже забута нині програма відіграла важливу роль у розробці X-37B — багаторазового космічного літака ВПС США, який виконує свою місію на низькій навколоземній орбіті.

Нам вдалося отримати інформацію про значення X-40A для розробки X-37B від Дарольда Б. Каммінгса — засновника та президента компанії ForzAero. Каммінгс має 36 патентів у різних галузях. Протягом своєї тривалої кар'єри він займався проєктуванням, аналізом, виготовленням і випробуванням повітряних суден.

Важливо
Вічний бомбовоз. Чому B-52 залишається сучасним бомбардувальником навіть через 70 років

"Автономна посадка X-40A у 1998 році вперше довела, що безпілотний космічний апарат із таким низьким відношенням підйомної сили до тяги та великим кутом атаки може безпечно приземлитися", — розповідає Каммінгс.

"Усі інші ключові технології, такі як високотемпературні матеріали та надійні рухові установки, вже були перевірені раніше, — додав він. — X-40A повинен був автономно знайти злітно-посадкову смугу, врахувати пориви вітру та прокласти прямий курс по осьовій лінії злітно-посадкової смуги. Крихітні крила X-40A вимагали великого кута атаки для створення підйомної сили під час посадки, а це означало, що X-40A швидко повертатиметься носом вниз у процесі гальмування під час посадки, для цього була потрібна дуже точна бортова система датчиків, що забезпечує аеродинамічно контрольований плавний поворот носа вниз, щоб ніс не завалився і не зруйнував носове шасі. Усе це було реалізовано в першому польоті X-40A!".

човник на землі
Шатл космольоту X-37B
Фото: ISS

X-40A не був першим багаторазовим космічним літаком — ця концепція з'явилася за десятки років до Space Shuttle. Експериментальний зменшений літак став лише одним з етапів у розробці багаторазового космічного корабля, який можна було б використовувати для польотів на низьку навколоземну орбіту.

Серед інших проєктів — безпілотний космічний літак X-34, який мав доставляти вантажі та запаси, як і Space Shuttle.

"На жаль, ця програма була скасована в 2001 році, — розповідає Каммінгс. — Останнім повітряним судном із цієї серії випробувань є "Dream Chaser" корпорації Sierra Nevada, який наразі є пілотованим літаком, як і оригінальний Space Shuttle. НАСА надало фінансування для Dream Chaser, і в майбутньому планується безпілотна версія, яка приземлятиметься автономно, подібно до X-40A".

Парашутне непорозуміння: чи був в Х-40А стабілізувальний парашут

Один із ключових моментів щодо X-40A, який Каммінгс хотів би прояснити, — це давній міф про те, що в безпілотному X-40, побудованому у 85-відсотковому масштабі від X-37 для тестування аеродинаміки та навігаційних систем, використовувався гальмівний або стабілізувальний парашут.

Важливо
Реактивна піхота. Джетпаки стають на озброєння в Південно-Східній Азії (відео)

Каммінгс розповідає: "У Space Shuttle був великий парашут, який уповільнював літак, а також забезпечував стабілізувальну силу для утримання його прямо на злітно-посадковій смузі".

X-40A не мав стабілізувального парашута. Парашути в задній частині даху були встановлені на випадок, якщо X-40A втратить керування або радіозв'язок під час льотних випробувань. Тоді парашути розгорнуться й X-40A приземлиться на розгорнуті подушки безпеки. У Вікіпедії помилково стверджується, що в процесі посадки X-40A розгорнув парашути. (Натомість) вся швидкість та управління на землі під час посадки забезпечувалися диференціальним гальмуванням основних шасі".

Не Х-40 єдиним: майбутнє американських стелс-літаків

Крім технології космічних літаків, Каммінгс раніше працював над винищувачем YF-23 Stealth Fighter — одномісним двомоторним стелс-винищувачем п'ятого покоління, розробленим для ВПС США наприкінці 1980-х років у межах американської програми Advanced Tactical Fighter (ATF).

Він висловив свої міркування про те, якого нового значення набуває розробка стелс-літаків у нинішній геополітичній ситуації, коли інші країни — зокрема, Китай і Росія — працюють над аналогічними проєктами.

"Це важливе питання, тому що з ним пов'язана значна кількість геополітичних проблем, — говорить Каммінгс. — Здатність США проєктувати силу зводиться до цифр. Наприклад, із нинішньою обмеженою кількістю американських стелс-систем буде все складніше прориватися через китайські системи, що перекривають одна одну та взаємопов'язані китайські системи "оборони".

Із цієї причини він вважає, що в майбутньому ВПС зосередяться на таких "множниках сили", як малопомітні, але більш дешеві безпілотні літаки, що легко замінюються, працюють у парі з пілотованими винищувачами.

Схема космольоту X-37B
Схема космольоту X-37B

"Саме на це зараз націлена програма ВПС "Skyborg", — сказав Каммінгс. — Особисто я вважаю, що США поки не збираються запускати ще одну програму пілотованих стелс-винищувачів, а замість цього купуватимуть і постійно модернізуватимуть F-35, доповнюючи їх стелс-"безпілотниками".

Автор статті дякує Дарольду Б. Каммінгсу за те, що він поділився своїми знаннями та коментарями про програми X-40B та YF-23.

Про автора

Пітер Сучіу — журналіст зі штату Мічиган, який пише для понад чотирьох десятків журналів, газет і вебсайтів. Автор кількох книг про військові головні убори, зокрема "A Gallery of Military Headdress".