Високоточні (та не дуже) ракети: чим Росія бомбить Україну

Із початку повномасштабної війни РФ використовує проти України різноманітну номенклатуру ракет для удару по її території — від тактичних до крилатих, від сучасних до музейних експонатів пів столітньої давності.

Фокус поговорив із різними фахівцями й експертами та зібрав усе, що вам потрібно знати про цю загрозу: які ракети є в російському арсеналі, їхня кількість, характеристики та чи є можливість Кремлю налагодити їхнє виробництво після всіх накладених на нього санкцій.

Якими ракетами РФ обстрілює Україну

Коли в ЗМІ говорять про ураження цілей в Україні російськими ракетами, то маються на увазі тактичні ракети, крилаті ракети та ракети повітряного базування. Вони основні. Але частина ракет, такі як сумнозвісні "Калібри", запускається в тому числі й із кораблів.

За наявними підтвердженими даними, армія РФ застосовує ракети з такими характеристиками.

ОТРЗ "Іскандер-М"

Основні характеристики:

• Дальність дії — до 490 км.
• Можливість оснащувати ядерними боєголовками малої потужності, осколково-фугасними, фугасно-запальними та касетними припасами.

ОКР "Калібр"

Основні характеристики:

• Дальність дії від 50 до 2500 км.
• Залежно від модифікації може базуватись на наземних, повітряних чи морських установках. Це ж стосується й призначення ракети — її можна використовувати для ураження як морських, так і наземних цілей.

РК "Точка-У"

Основні характеристики:

• Маса бойової частини — 480 кг.
• Дальність дії від 20 до 120 км.
• Швидкість польоту ракети — 1036 м/с.

На початок 2022 року, за даними The Military Balance, "Точка-У" не перебуває на озброєнні російських військ (на цьому наполягають і самі російські військові). Водночас різні джерела заявляють про наявність комплексів "Точка-У" в складі чинного озброєння російської армії після 2019 року. Зокрема, дослідники з Інституту з вивчення війни вважають, що станом на 8 квітня 2022 року 8-а загальновійськова армія ЗС РФ, що діє на Донбасі, мала на озброєнні комплекси "Точка-У".

Крилата ракета Х-555

Основні характеристики:

• Маса бойової частини — 410 кг.
• Дальність дії — не менше 2000 км.

Крилата ракета Х-101

Основні характеристики:

• Маса бойової частини — 400 кг.
• Дальність дії — 5000-5500 км.

Підкреслимо, що, крім перерахованих вище ракет, надходять повідомлення й про застосування інших систем, зокрема протикорабельних або зовсім "давніх" радянських зразків (50-60-ті роки минулого століття). Проте заяви про останні здебільшого спекулятивні.

Чому Росія б'є по наземних цілях протикорабельними ракетами

Максим Паламарчук, експерт із питань флоту, автор книги "Військово-Морська міць і її межі" в коментарі Фокусу зазначає: за заявами російської сторони, удари по Одесі завдаються ракетами "Онікс" із берегових мобільних установок із території окупованого Криму.

"Це протикорабельні ракети, але можливість ударів по наземних цілях передбачена як додаткова опція. У 2016 році така ракета була запущена по об'єкту в Сирії, ймовірно, саме з метою перевірки її дії по наземних цілях", — розповідає експерт.

Паламарчук наголошує, що, оскільки протикорабельні ракети призначені для ураження бойових кораблів (тобто рухомих цілей, добре захищених ППО), потенціал таких ракет (головка самонаведення, спеціальна траєкторія) для більшості наземних цілей є надмірним.

Із іншого боку, на думку експерта, вибір саме цієї ракети для атак, наприклад, по Одесі й області, може бути зумовлений тим, що їхня максимальна дальність становить 300 км, що менше не лише за можливості ракет "Калібр" корабельного базування, а й оперативно-тактичних ракет "Іскандер" (до 500 км).

"Росіяни можуть використовувати протикорабельні ракети по наших прибережних територіях, економлячи нові ракети для ударів по об'єктах у глибині української території. З іншого боку, дешевші та старіші "Точки-У" з Криму дістати до Одеської області просто не зможуть", — резюмує Паламарчук.

Скільки ракет у РФ: приблизні оцінки

Олексій Парновський, кандидат фізико-математичних наук, вважає, що на озброєнні РФ перебуває досить велика кількість авіаційних стратегічних крилатих ракет типу Х-555. Це ті ракети, які сьогодні активно застосовуються в українських містах і селах. Їхня дальність становить 2500 км, тому в армії РФ є можливість розташовуватися на великій відстані від цілей.

За даними Пентагону, станом на 26 квітня 2022 року військові РФ витратили 1950 ракет.

Учений наголошує, що складно оцінити, скільки спочатку ракет було на озброєнні противника. Персональна оцінка Парновського така:

• "Іскандерів" — 640-1300
• "Калібрів" — 200-300
• "Точка-У" — 1000-1500
• Х-101 — 100-200
• Х-555 — 650-1500

"Запасів старого радянського металобрухту, на жаль, у РФ теж багато, — підтверджує Сергій Факас, автор науково-популярного аерокосмічного блогу, — і росіяни на нас кидатимуть усе, що в них хоч якось може запускатися".

Чи зможе російський ВПК самостійно випускати надточну зброю

Сумнівною здається можливість російського військпрому самостійно налагодити темпи виробництва ракет. Справа в тому, що технологічний цикл ракет і високоточної зброї досить довгий і вимагає як технологій, так і кваліфікованого персоналу.

Водночас іще минулого року російські експерти нарікали, що в РФ досі "в радіоелектронній промисловості використовуються переважно нормативні документи, ДСТУ та стандарти 25–30-річної давності", тоді як увесь світ пішов далеко вперед, зробивши мікросхеми складнішими, змінивши методики паяння, посиливши вимоги до експлуатації.

Безумовно, в РФ є і фахівці, і деякий запас комплектуючих, і станки, які поки ще працюють, але забезпечити високі темпи виробництва з необхідною якістю дуже складно, як це видно з деградації авіаційної та космічної промисловості, підсумовує Факас. А щодо якості нових ракет, що випускаються в умовах жорстких санкцій, то "високоточними" їх навряд чи вже можна буде назвати.

"Нові ракети явно не будуть точнішими за ті, які вони вже використовують. Вони вже застосовують важкі протикорабельні Х-22 по наземних цілях, які в такому режимі мають кругове ймовірне відхилення, простіше кажучи — помилку наведення, — 5 км. Тобто летять "кудись туди", — підтверджує Олексій Парновський.

Не варто упускати й той факт, що, будучи наступницею СРСР, Російська Федерація так само, як і Радянський Союз, не приділяла особливої уваги розробкам надточної зброї, каже Сергій Факас. ВПК країни-агресора був орієнтований на важкі протикорабельні ракети, тоді як конвенційні крилаті ракети й авіаційні засоби ураження "повітря-земля" не отримували такої уваги, як, наприклад, у США. Це одна з причин, чому зараз РФ використовують переважно звичайні бомби, що вільно падають.

Сергій Факас вважає, що такі ракети, як "Кинжал", є лише засобом освоєння бюджетів, а ось створення серйозної зброї в потрібних кількостях у РФ було просто неможливим через командно-корупційний характер економіки й обмежений доступ до західних технологій.

"Крім проблем із постачанням елементної бази для електроніки, є ще проблема доступу до високоточних верстатів та іншого обладнання для виробництва. Радянська військова промисловість залежала від контрабандних верстатів, вимірювальних комплексів тощо. У Росії ця залежність нікуди не поділася. Неможливо зробити високотехнологічну ракету "на коліні", — наголошує Факас.

Чи зможе РФ виготовляти електроніку для своїх ракет?

Електроніку самостійно Росія виробляти, швидше за все, не зможе, вважають українські фахівці. Справа в тому, що в країні-агресорі широко представлені конструкторські бюро, що проєктують плати, а ось із виробництвом у промислових масштабах справи набагато гірші. Олексій Парновський підтверджує цей факт і вказує на те, що в РФ імпортують навіть лак і клей для друкованих плат.

Цікаво, що й російські вчені критикують російське виробництво мікросхем "військового зразка". Зокрема, вони вказують на те, що в РФ широко використовується дешевий базовий матеріал (фольгований склотекстоліт) DE-104ML Isola, який мало того, що за своїми характеристиками не допустимий до застосування в техніці спеціального призначення та рекомендується виробником як база для побутової електроніки, так ще й недоступний через санкції, накладені США (компанія Isola — американська).

На думку Парновського, якийсь час виробництво електронної начинки для ракет може протриматися на запасах, контрабанді або навіть допомозі з КНР, але це зовсім не кількість компонентів, які потрібні для масштабного випуску.

"Навіть без санкцій темпи випуску ракет у них були досить невисокими, зараз вони ще більше знизяться. Тобто ми говоримо про темпи випуску на рівні 2-3 ракети на місяць", — прокоментував Парновський.

Не виключено, що російські інженери спробують модернізувати стару електроніку, встановлену в системах радянських часів. Однак це можливе лише в тому випадку, якщо умови зберігання ракет були ідеальними, у чому Парновський сумнівається.

"Можливо, вони в розпачі повернуться до некерованих тактичних ракет типу "Місяць-М", — говорить учений.

Чи зможе РФ виробляти ракети, ввозячи комплектуючі контрабандою, як Іран і Північна Корея?

Деякі експерти вважають, що РФ цілком може запозичити досвід підсанкційних країн. Наприклад, КНДР, яка, незважаючи на санкції, успішно розвиває ядерні та ракетні програми. Або Іран, який перебуває під санкціями багато років, але при цьому серійно випускає широкий спектр ракетної зброї, нехай і не такої ефективної, як американська.

Андрій Баранович, експерт із кібербезпеки, також упевнений, що виробництво зброї не зупиниться, але скоротиться. Він вважає, що Росія ввозитиме комплектуючі невеликими партіями через треті країни, проте замаскувати такі замовлення під цивільні потреби навряд чи вдасться.

"Санкції — серйозний удар по російській оборонці. Будуть, як Північна Корея й Іран, які теж під санкціями, але запчастини добувають — мало та контрабандою", — прокоментував Баранович.

Чи варто Росії чекати на допомогу від Китаю та Малайзії?

Для створення сучасних систем озброєнь використовується новітня електроніка, без якої системи не можуть називатися високоточними. Причому зазвичай це вузько спеціалізована електроніка, розроблена за так званими військовими стандартами (military grade), як правило, в секретному режимі.

Однак навіть найзасекречене "залізо" ґрунтується на елементній базі: мікропроцесорах, мікрочипах, мікроконтролерах. Виготовляють їх переважно в країнах Азії, але права інтелектуальної власності на них належать в основному компаніям зі США й американським громадянам. В умовах санкцій правовласники можуть (і повинні) в будь-який момент заборонити випуск мікроелектроніки для потреб країни-агресора. А якщо якийсь виробник спробує продати якусь електроніку всупереч санкціям, то сам опиниться під ними. Крім того, найбільші виробники електронних чипів, такі, як тайванська TSMC, самостійно ухвалили рішення щодо припинення співпраці з РФ.

"Китайські компанії бояться опинитися в списку санкцій США. Саме тому сильно скоротилося постачання навіть побутової електроніки в Росію, наприклад, від Lenovo та Xiaomi. Теоретично, деякі компоненти комерційної техніки можна використовувати для виготовлення "начинки" military grade, і, можливо, через це китайські компанії не хочуть ризикувати та скорочують постачання", — прокоментував Фокусу Костянтин Корсун, експерт у сфері кібербезпеки.

Із думкою Корсуна погоджується й телеком-експерт Роман Хіміч. За його словами, Китай, а тим більше Малайзія не стануть на державному рівні сприяти російському ВПК. Також малоймовірним фахівцю видається масове постачання готових виробів військового та подвійного призначення в обхід санкційного режиму. Але закупівлі комплектуючих навряд чи можна ефективно заблокувати, вважає він.

"Такі країни як Туреччина, Казахстан або Киргизстан навряд чи відмовляться від можливості видобувати чималу ренту від контрабанди в РФ", — сказав Хіміч.

Учений Олексій Парновський наголошує на тому, що навіть Китай не виробляє повний спектр усіх електронних компонентів, не кажучи вже про ті, що мають маркування military grade. Також, за його даними, у Малайзії не виробляється електроніка для військових потреб.

Резюмуючи, Сергій Факас наголошує, що в Росії є великі проблеми з нарощуванням випуску, якістю та характеристиками ракет і високоточної зброї. Але, на жаль, запаси старих радянських ракет досить великі, і, навіть маючи 60% відмов при стартах тих самих крилатих ракет повітряного базування, російські військові можуть влаштовувати терористичні атаки на українські міста. Однак стратегічну шкоду вони завдати не можуть через низьку інтенсивність ракетних ударів.