Націоналізація почалася. Навіщо державі "Укрнафта", заправки та "Мотор Січ"

В Україні 7 жовтня 2022 року стало відомо про націоналізацію п'яти стратегічних підприємств. Рішення про відчуження їхніх акцій ухвалила Національна комісія з цінних паперів і фондового ринку (НКЦПФР). Контроль над цими активами пов'язують з відомими бізнесменами — Ігорем Коломойським, Костянтином Жеваго, Вячеславом Богуслаєвим і громадянином РФ Костянтином Григоришиним.

"Наша відсіч ворогові має бути максимально ефективною і злагодженою. На засіданні Ставки верховного головнокомандувача ухвалено рішення про перехід у власність держави активів стратегічно важливих підприємств: АТ "Мотор Січ", ПрАТ "Запоріжтрансформатор", ПрАТ "АвтоКрАЗ", ПАТ "Укрнафта" та "Укртатнафта". Такі кроки, необхідні для нашої держави в умовах війни, здійснюються згідно з чинними законами і допоможуть забезпечувати нагальні потреби нашого сектору оборони", — прокоментував цю подію президент Володимир Зеленський.

Ігор Ясько, керівний партнер ЮК Winner, називає такі правові підстави для вирішення НКЦПФР щодо вилучення акцій підприємств:

• закон "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану";
• виданий згідно з вищезазначеним законом наказ верховного головнокомандувача ЗСУ від 6 листопада "Про рішення ставки верховного головнокомандувача ЗСУ від 05.11.2022";
• накази командувача Сил логістики ЗСУ щодо примусового відчуження майна — акцій підприємств.

"Згідно із законом, примусове відчуження майна — це позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, яке переходить у власність держави для використання під час воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або подальшого повного відшкодування його вартості. Компенсація передбачається за рахунок держбюджету протягом п'яти наступних бюджетних періодів в умовах воєнного стану або протягом одного бюджетного періоду після скасування воєнного стану", — уточнює Ігор Ясько.

Усе для перемоги. Як держава використовує націоналізовані підприємства

Як зазначив прем'єр-міністр України Денис Шмигаль, націоналізовані підприємства мають забезпечувати оборонні потреби держави у воєнний час. Чиновник додав, що компанії, які працюють, отримають більше замовлень та гарантій від держави, а діяльність зупинених підприємств буде відновлена ​​та їх працівники повернуться до виробничого процесу.

Що виробляють націоналізовані підприємства та які їх статки

Джерело: відкриті дані, youcontrol.com.ua

Сьогодні націоналізовані підприємства перебувають у різному стані. Зокрема, "Укрнафта" після початку вторгнення РФ станом на березень продовжувала видобуток нафти та газу, але зупинила роботу двох газопереробних заводів. Як зазначає Дмитро Горюнов, старший економіст Центру економічної стратегії (ЦЕС), згодом видобуток, напевно, скоротився, оскільки понад половина переробки припадала на "Укртатнафту" (Кременчуцький НПЗ), який постраждав унаслідок трьох ракетних ударів у квітні-травні.

Під час розрахунку втрат України в процесі війни в ЦЕС визнали Кременчуцький НПЗ пошкодженим більш ніж на 40%, що еквівалентно його повному руйнуванню. При цьому заправні станції компанії продовжують працювати. "У "Мотор Січ" теж "прилітало", але ми оцінили пошкодження цієї компанії менше 40%. Нарешті, "АвтоКрАЗ" і "Запоріжтрансформатор" працюють, але перебувають у стані банкрутства", — робить висновок Горюнов.

На думку Ігоря Яська, рішення про націоналізацію пов'язане як із боротьбою з олігархами, так і з оптимізацією роботи стратегічних підприємств під час війни. Точкою неповернення, очевидно, став нещодавній скандал довкола підприємства "Мотор Січ", президента якого Вячеслава Богуслаєва нещодавно заарештували через підозру у співпраці з агресором.

Націоналізація акцій "Укрнафти" й "Укртатнафти", за словами аналітика енергетичних ринків Максима Білявського, сприятиме зміцненню обороноздатності, насамперед, у частині тилового забезпечення і сил підтримки для ЗСУ. Співрозмовник Фокусу також додає, що держава отримує контроль над 600 автозаправними станціями, і це дозволить за необхідності додатково впливати на неринкові дії трейдерів у період воєнного стану.

Опитані експерти впевнені, що головною метою націоналізації було здобуття повного контролю над підприємствами. "Для досягнення анонсованої мети — роботи на армію — було не обов'язково забирати акції. Варіанти могли бути різні — від завантаження оборонними замовленнями до зміни організаційно-правової форми або призначення тимчасового керівництва. Але, власне, націоналізація може свідчити про бажання уряду нести повну відповідальність за всі активи та зобов'язання підприємств та їх операційну діяльність на час війни", — зазначає Віктор Шулик, директор департаменту управління проєктами РА IBI-Rating. Адже всі інші варіанти, на думку співрозмовника Фокусу, припускають поділ відповідальності з власниками тією чи іншою мірою.

"Націоналізація таких вкрай важливих активів дозволить краще інтегрувати їх у загальну систему оборони України та знизити ризики щодо керованості. Нам дуже важливо забезпечити синхронність дій, а зробити це можна лише в разі прямого підпорядкування", — підтверджує Максим Білявський.

Дмитро Горюнов додає, що націоналізовані компанії виступають локальними монополістами на своїх ринках, й ініціатори рішення бачили ризики в тому, що ці підприємства можуть зловживати монопольним становищем: підвищувати ціни, шантажувати державу щодо будь-яких рішень на користь їхнього бізнесу або навіть співпрацювати з агресором.

На думку Горюнова, ризики ускладнюються складними відносинами з державою власників цих підприємств, а саме:

• Ігор Коломойський і Геннадій Боголюбов, власники групи "Приват", судяться з державою щодо націоналізації ПриватБанку, також у них були конфлікти щодо "Укрнафти" та "Укртатнафти", де держава є співвласником;
• Вячеслава Богуслаєва, президента "Мотор Січ", нещодавно було заарештовано у зв'язку з підозрою про співпрацю з агресором;
• Костянтин Жеваго, власник "АвтоКрАЗу", перебуває у розшуку за звинуваченням у виведенні коштів зі свого банку "Фінанси та кредит";
• Костянтин Григоришин, власник "Запоріжтрансформатор", є фігурантом у судових процесах між його обленерго та НКРЕКП. Також НКРЕКП наклала безпрецедентно високі штрафи (по 1,7 млрд грн на дві компанії) через те, що на об'єкти не пустили інспекцію.

Дмитро Горюнов зазначає, що в минулому подібні ризики зловживання монопольним становищем уже неодноразово реалізовувалися. "У 2018 році підприємство "Дніпроазот", яке входить до групи "Приват" (монополіст на ринку рідкого хлору, необхідного водоканалам для дезінфекції води), тимчасово припинило виробництво, за що було оштрафовано Антимонопольним комітетом, а АЗС групи, враховуючи АЗС "Укрнафта", отримали другий за величиною штраф АМКУ в історії комітету (4,7 млрд грн) за узгоджені дії. Між тим, підприємство "Мотор Січ", за даними правоохоронців, узагалі постачало авіаційні двигуни в РФ, а на початку російського вторгнення вдалося до саботажу", — нагадує Дмитро Горюнов.

З іншого боку, Юрій Корольчук, експерт Інституту енергетичних стратегій, не бачить логіки у рішенні щодо націоналізації "Укрнафти" й "Укртатнафти", які виступають одноосібним лідером в Україні з видобутку та переробки нафти.

"В "Укрнафті" приватний бізнес — міноритарний акціонер, і держава і без націоналізації могла там робити, що захоче. З іншого боку, держава навряд чи зможе у найкоротші терміни ефективно використати ці активи для потреб збройних сил, — коментує Юрій Корольчук. — Разом із тим, націоналізація звільняє міноритарного акціонера [Ігоря Коломойського] від вирішення проблеми з відновленням "Укртатнафти" та питання збуту і переробки нафти, що видобувається".

Однак не все так просто. Ігор Коломойський мав тривалий конфлікт із державою щодо "Укрнафти", а наявність блокувального пакету акцій дозволяло йому диктувати свої умови другому ключовому акціонеру — державному "Нафтогазу". На початку 2022 року на зборах акціонерів "Укрнафти" були спроби серйозно порушити питання про розведення активів компанії між державою і приватним акціонером — тоді говорили про те, що Коломойський забирає видобуток нафти, а "Нафтогаз" — весь газовий бізнес "Укрнафти". Але до реального "розводу" справа так і не дійшла.

Туди і назад. Чи повернуться активи попереднім власникам після перемоги

Як зазначив голова РНБО Олексій Данілов, вилучені активи набули статусу військового майна та передані в управління Міністерству оборони України. На думку Максима Білявського, надалі, найімовірніше, на підприємства введуть тимчасову адміністрацію, яка діятиме відповідно до мобілізаційного завдання та інших директив Міноборони.

Олексій Данілов уточнив, що після завершення воєнного стану власникам або повернуть активи, або відшкодують їх вартість. Проте опитані Фокусом експерти не впевнені, що активи повернуться до їхніх власників ні після перемоги, ні через оскарження до суду.

"Принаймні, до закінчення війни я якихось судових рішень із цього приводу не чекаю, — розмірковує Віктор Шулик. — Припускаю, що власникам окремих компаній зараз складно підтримувати діяльність підприємств в умовах ризиків знищення майна, тому їм краще, щоб на якийсь час війни їхні активи утримувала держава". Тобто цілком імовірно, що деякі з фігурантів не проти на час війни позбутися відповідальності за свої активи, про що вже йшлося вище.

Віктор Шулик також досить скептично оцінює шанси повернення активів їхнім власникам після війни через такі фактори:

• незрозуміло, яким буде стан активів після війни і чи будуть вони потрібні їхнім власникам;
• маючи виробничі підприємства у власності, держава стає більш гнучкою у переговорах із кредиторами, які надають військову та фінансову допомогу;
• після війни підприємства можуть тривалий час працювати над оборонним замовленням або поповненням стратегічних запасів, але без ризиків ушкодження. А це великі кошти, які вигідно освоювати.

Хто наступний? Чи очікує націоналізація на інші підприємства

Після прецеденту націоналізації пакетів акцій приватних осіб залишається відкритим питання про "продовження банкету". Дмитро Горюнов нагадує, що задовго до повномасштабного вторгнення влітку 2021 року секретар РНБО Олексій Данілов заявляв, що Рада розглядала можливість запровадження тимчасових адміністрацій на енергетичні підприємства, зокрема обленерго.

Нагадаємо, Данілов на брифінгу в Краматорську, де відбулося виїзне засідання РНБО 30 червня 2021 року, заявив про ознаки певної монополізації на енергоринку та назвав вісім осіб, які на той момент володіли розподільчими мережами. Зокрема:

• Рінат Ахметов;
• Вадим Новинський;
• брати Ігор і Григорій Суркіси;
• Костянтин Григоришин;
• Геннадій Боголюбов;
• Ігор Коломойський;
• Сергій Льовочкін;
• Юрій Бойко;
• Михайло Воєводін.

Ще тоді Данілов зазначив, що РНБО розглядає можливість запровадження тимчасових адміністрацій у разі потреби, якщо буде загроза національній безпеці.

"З огляду на складну ситуацію в електроенергетиці, влада може повернутися до цієї ідеї. А щоб контролювати весь ланцюжок, до списку [можливих кандидатів на націоналізацію] можуть додати також підприємства генерації та видобутку енергетичного вугілля", — попереджає Горюнов.

Також варто нагадати, що ще в серпні 2019 року Ігор Коломойський у своєму інтерв'ю зазначив, що для порятунку України потрібна спільна націоналізація великих державотворчих підприємств плюс націоналізація розробки надр землі, тобто у кількох галузях нам потрібен державний капіталізм. Можливо, тепер під час війни, за таким сценарієм зараз і розвивається ситуація довкола стратегічно важливих підприємств в Україні.