Рай для грошей. Навіщо потрібні офшори та чому в усьому світі борються з офшорними схемами

У жовтні цього року український медіапростір сколихнула новина про офшорні компанії президента Володимира Зеленського. Її джерелом стало розслідування Pandora Papers, у межах якого консорціум журналістів ICIJ проаналізував 12 млн документів 14 офшорних реєстраторів.

Володимир Зеленський не єдиний політик, залучений в офшорний скандал. Із 2016-го в "панамських документах", які виявилися в журналістів, фігурувало більше десяти національних лідерів, у тому числі п'ятий президент України Петро Порошенко, президент Росії Володимир Путін, прем'єр-міністр Ісландії Сігмундюр Гюннлейгссон, прем'єр-міністр Грузії Бідзіна Іванішвілі.

Влада пояснює офшори Зеленського "особливостями ринку". Давид Арахамія, глава парламентської фракції "Слуги народу", говорить, що нічого поганого в офшорах не бачить, оскільки в нього самого їх було багато, а зараз є в дружини. Утім, коли викривальна риторика про офшори політиків звучить із кожної праски, створюється враження про їхню нелегальність.

Райські місця: Кіпр, Панама, Сейшельські острови

Офшорами (податковими гаванями, низькоподатковими юрисдикціями і т. п.) прийнято називати країни й території, де для іноземних компаній діють податкові пільги. Як зазначає Володимир Місечко, адвокат, керуючий партнер АО "Місечко та Партнери", офшорні юрисдикції умовно діляться на дві категорії — країни, де компанії звільнені від оподаткування, і ті, де ставка мінімальна за умови ведення бізнесу не в країні реєстрації. До першої експерт відносить острівні країни Карибського басейну — Британські Віргінські Острови (БВО), Беліз, Співдружність Домініки, а також Панаму, Сейшельські та Маршаллові острови, до другої — Кіпр і Великобританію.

"Використання офшорів першої категорії вже в минулому, — коментує Місечко. — Правила гри змінилися, оперування компанією, наприклад, із Панами неможливе".

В Україні перелік офшорів затверджує Кабмін. У цьому списку понад 40 країн і територій: БВО, Беліз, Панама та ін. Однак Олександра Томашевська, податкова консультантка Київського центру підтримки і розвитку бізнесу, гендиректорка компанії "Е.С. Консалтинг", стверджує, що податкові лазівки є навіть у країнах із високими податками. Для досягнення потрібного економічного ефекту бізнес також використовує ланцюжок компаній у різних юрисдикціях.

Офшори на всі випадки

Поширена мета використання офшорів — ухилення від сплати податків. Так було раніше.

"Так, український бізнес не любив платити податки, але недовіра до влади, правоохоронців і судів зберігається, тому багато тримають хоча б частину бізнесу в офшорних юрисдикціях", — говорить Андрій Серветник, партнер, керівник напрямку "Міжнародне оподаткування" та практики Deloitte Private в Україні. Томашевська додає, що офшори можуть використовувати для фінансування проектів у різних країнах, дарування грошей або активів, виходу на IPO для залучення капіталу. Також, за її словами, за допомогою офшорів бізнес оптимізує податок на прибуток за рахунок заниження доходів і завищення витрат. У схемах використовують компанії з Великобританії, ОАЕ, Нідерландів, тоді як класичні офшори втрачають популярність через посилення фінансового моніторингу в Україні.

В'ячеслав Черкашин, старший аналітик із податкових питань Інституту соціально-економічної трансформації, вважає, що офшорні конструкції — справа великих компаній і багатіїв, оскільки обслуговувати ці схеми на постійній основі дорого. Малому бізнесу офшор не по кишені. Черкашин у порядку зниження пріоритетності називає чотири цілі використання таких юрисдикцій.

• У першу чергу йдеться про захист заощаджень та інвестицій, зниження ризиків рейдерства та доступ до якісного судового захисту за рахунок виходу з-під юрисдикції політично залежних і корумпованих українських судів.
• На другому місці — відхід від оподаткування всередині країни за допомогою транскордонного переміщення прибутку.
• На третьому — втеча за кордон капіталів, зокрема фінансових результатів політичної корупції.
• Завершує список страховка від ненадійності національної банківської системи та локальних валютних ризиків.

Якщо перша та четверта цілі використання офшорів повністю легальні, то друга та третя, за словами Черкашина, тією чи іншою мірою конфліктують із законом. У топі популярних в українських бізнесменів країн він називає Нідерланди, Кіпр, Швейцарію, Люксембург і деякі штати США. "Одні спеціалізуються на пільговому оподаткуванні окремих типів доходів — процентних, дивідендних, роялті; інші приваблюють ширшими опціями — швидкістю операцій, лояльною атмосферою, збереженням конфіденційності", — коментує експерт.

У числі сфер бізнесу, де часто використовували офшори, Володимир Місечко називає торгівлю товарами іноземного походження. Через регулювання розрахунків із експортно-імпортних операцій і штрафів за порушення такого бізнесу простіше закуповувати імпортний товар для поставок в Україну через іноземну компанію. При цьому можна занижувати митну вартість і платити менше ввізного мита та ПДВ.

Наступна категорія — оператори ринку нерухомості, які реєстрували об'єкти на іноземні компанії через побоювання рейдерського захоплення через сумнівних українських реєстраторів і нотаріусів. У результаті багато БЦ і ТЦ в Україні значилися на компаніях БВО, Белізу та Невісу. Також бізнес створював іноземні "гаманці" — компанії без операційної діяльності, які розміщують кошти в банках ЄС. Також поширена реєстрація на іноземні компанії об'єктів авторських прав, які передаються в користування українським компаніям, які виплачують за це роялті.

"Особлива категорія — політично значимі персони (PEP). Це держслужбовці, посадові особи, починаючи від міністрів, депутатів до їхніх помічників і радників, судді, правоохоронці, які брали іноземні компанії для зберігання зароблених "чесною працею" коштів. Це набуло поширення завдяки можливості залучати номінальних акціонерів, а також закритим реєстрів власників компаній", — пояснює Володимир Місечко. За його словами, саме в цьому випадку йдеться про порушення українського законодавства.

За словами Оксани Продан, голови правління Всеукраїнського об'єднання підприємців малого та середнього бізнесу "Фортеця", закордонні юрисдикції українці використовують і для реєстрації транспорту, у тому числі водного й авіаційного. Співрозмовниця Фокуса зазначає, що в останні роки через плутанину з видачею дозволів на автомобільний транспорт багато компаній почали виводити вантажні авто з-під української юрисдикції. Не варто забувати і про IT-компанії, які часто реєструються за кордоном заради простоти роботи з міжнародними клієнтами. Стартапи теж надають перевагу низькоподатковим гаваням. "Саме по собі використання офшорних компаній цілком законне. Протизаконними можуть бути лише конкретні їх операції", — робить висновок Андрій Серветник.

Звітний Кіпр

Як правило, з найбільш "офшорним офшором" асоціюється Кіпр, який часто згадують як податкову гавань для українців.

"Не дивлячись на популярний стереотип, Республіка Кіпр уже майже 20 років як не офшор, — каже Серветник. — Перед вступом у ЄС ця країна реформувала податкову систему та правила зберігання інформації про власників бізнесу, які зараз відповідають стандартам ЄС". Але, на його думку, навіть після реформи Кіпр привабливий, оскільки поєднує в собі прості податкові правила, англійське право та дружнє бізнес-середовище. У зв'язку з цим на Кіпрі часто реєструють холдингові компанії.

"Однією з переваг виступає наявність угоди про уникнення подвійного оподаткування між Кіпром і Україною, згідно з яким дивіденди, які виплачуються українською компанією на користь кіпрської, за певних умов оподатковуються за ставкою 5% (загальна ставка — 15%), — пояснює Володимир Місечко. — Також, перебуваючи на Кіпрі лише 90 днів на рік, громадянин України може отримати податкове резидентство, після чого відпадає необхідність звітувати українській податковій про контрольовані іноземні компанії та платити податки в Україні".

Опитані Фокусом експерти підтверджують, що на законних підставах вивести з України дивіденди в офшори або на Кіпр можна. При цьому, зазначає Володимир Місечко, потрібно заплатити податок на репатріацію в розмірі 15%, якщо інше не передбачено конвенціями про уникнення подвійного оподаткування, пройти фінмоніторинг в обслуговуючому банку на покупку валюти та відправку дивідендів і комплаєнс-перевірку в іноземному банку для отримання дивідендів.

Вивід капіталів в офшор — ризикована операція, яка посилено моніториться обслуговуючим банком. Тому не варто розраховувати на потурання банкірів.

"Вивід дивідендів зараз можливий для "білого" бізнесу, іноді "сірого", але практично неможливий для "відмитих" коштів", — упевнений Місечко.

Боротьба зі схематозом

Цивілізований світ активно бореться з офшорними схемами. Однак Україна, незважаючи на тиск міжнародних партнерів, у цьому напрямку малорухлива.

"Україна — одна з останніх країн, яка вводить моніторинг статку своїх громадян за кордоном, — коментує Олександра Томашевська. — Прийняті під час президентства Зеленського закони вступають у силу у 2022 році та починають працювати з 2023 року. Мабуть, власникам іноземних компаній дали час залагодити справи". Йдеться про закон №466-ІХ, який запроваджує інститут Контрольованих іноземних компаній (КІК), який зобов'язує їхніх власників платити в Україні податки.

В'ячеслав Черкашин вважає, що ситуація змінюється на краще багато в чому завдяки зусиллям із боку ОЕСР, ЄС і США. У числі кроків, спрямованих на викорінення схем переказу прибутку в низькоподаткові юрисдикції, експерт називає підписання Україною глобального антиофшорного договору ОЕСР/G20 BEPS у 2017 році, приєднання до конвенції MLI, ухвалення закону №466-ІХ, перегляд міжнародних договорів про усунення подвійного оподаткування.

"Імплементуючи в податкове законодавство кроки плану BEPS, Україна з 2022 вводить правила оподаткування КІК. Тому власники іноземних компаній повинні будуть звітувати в податковій про наявні КІК і в певних випадках сплачувати з їхнього нерозподіленого прибутку 18% ПДФО і 1,5% військового збору (якщо власник — фізична особа) або 18% (для юросіб)", — розповідає Ніна Матвієнко, старша консультантка відділу міжнародного оподаткування KPMG в Україні.

З огляду на те, що відхід бізнесу в офшори часто був реакцією на недосконалість регуляторного середовища, правового поля, а також роботу в умовах недовіри до судів, без зміни ситуації в цих сферах одним батогом бізнес із іноземних юрисдикцій не повернути.

"Найкращим механізмом боротьби з офшорами буде створення в Україні прозорих норм оподаткування, легкого регулювання та справедливої судової системи — саме їх відсутність виступає основною причиною виведення коштів з-під оподаткування в інші країни, які створили в себе належні умови ведення бізнесу", — впевнена Оксана Продан.