Чорна мітка чорним золотом: що насправді показує Путіну Трамп своєю операцією у Венесуелі

Володимир Зеленський вважає, що Сполучені Штати у Венесуелі показали орієнтир того, яким способом слід діяти з диктаторами. «Ну що я можу сказати. Якщо з диктаторами можна поводитися ось так, то США знають, що їм робити далі», — сказав глава держави, утримавшись водночас від прямої згадки про Росію та Путіна, хоча сам контекст наочно демонструє, що йшлося саме про це.

Тим часом у європейських столицях прокоментували без перебільшення блискавичну операцію США у Венесуелі із захопленням президента Ніколаса Мадуро та його дружини.

Зокрема, президент Франції Емманюель Макрон підкреслив, що венесуельці нарешті «позбулися диктатури Мадуро і можуть лише радіти з цього приводу», позаяк той узурпував владу і придушував фундаментальні свободи.

Натомість канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, акцентувавши, що безумовним позитивом для Венесуели є кінець правління Мадуро, нагадав водночас про важливість міжнародного права: «Мадуро довів свою країну до руїни. Останні вибори були сфальсифіковані. Як і багато країн, ми не визнавали його президентства… Юридична оцінка інтервенції США — доволі складне питання, котре потребує ретельного аналізу».

Своєю чергою очільниця італійського уряду Джорджа Мелоні заявила, що, попри суперечливий характер операції США, вона бачить підстави говорити про її легітимність.

«Італія, як і ключові міжнародні партнери, ніколи не визнавала самопроголошеної перемоги Мадуро на виборах і засуджувала репресії тамтешнього режиму. Але італійський уряд вважає, що зовнішнє військове втручання не має бути методом повалення тоталітарних режимів. Водночас наш уряд вважає інтервенцію оборонного характеру, спрямовану проти гібридних атак на власну безпеку, легітимною — як у випадку державних суб’єктів, які сприяють наркоторгівлі», — констатувала прем’єрка Італії. А ось її британський колега Кір Стармер зазначив, що офіційний Лондон давно вважав Мадуро нелегітимним лідером і «не оплакує» його режим. «Ми прагнемо безпечного й мирного переходу влади до легітимного уряду, що відображатиме прагнення венесуельського народу», — додав він.

Нагадаємо, вранці у суботу, 3 січня в столиці Венесуели Каракасі пролунала серія гучних вибухів, після чого в країні було введено надзвичайний стан через «надзвичайно серйозну військову агресію, здійснену нинішнім урядом Сполучених Штатів Америки». Дещо згодом Дональд Трамп заявив, що Мадуро і його дружина були захоплені та вивезені до США.

Чи змусить Путіна цінова нафтова хвиля зупинити війну в Україні

Коментуючи Фокусу гучну в усіх сенсах операцію США у Венесуелі, провідний експерт Національного інституту стратегічних досліджень Іван Ус зауважує: «Хочу нагадати, що коли Трамп повернувся до Білого дому, то казав, що хоче знизити світові ціни на нафту, а для Росії — це вкрай болюче питання, оскільки історія Радянського Союзу, власне, й завершилася через падіння цін на чорне золото. Так ось, з огляду на останні події у Венесуелі я вважаю, що в цьому контексті потрібно робити три речі. Перша — це те, що казав Трамп: «Drill, baby, drill!» («Бури, крихітко, бури!» — Фокус). Друге — нафтова і не лише нормалізація із саудитами, а третє — повернення після зносу режиму Мадуро американських нафтосервісних компаній у Венесуелу. І якщо «Drill, baby, drill!» заявлялося, але не дуже реалізується, то із саудитами нормалізація є, а режим Мадуро знесено. Це вже безумовний прогрес».

З погляду економіки, наголошує Іван Ус, повернення до Венесуели американських кампаній — це плюс, а ось якщо аналізувати ситуацію під виключно політичною призмою, то мають місце певні завуальовані меседжі: «Нинішня венесуельська історія — це, зокрема, сигнал Путіну про те, що поширена думка про пасивну геополітичну роль США є хибною. Формально наразі йдеться про інший континент і загальновідому доктрину Монро. Втім, якщо говорити загалом, то давайте згадаємо удари США по Ірану та Нігерії. Це також демонстрація того, що США готові застосовувати силу у півкулі, в яку, згідно з їхньою стратегією безпеки, вони начебто не втручаються. Тому для Росії перипетії по-венесуельськи — це погана новина, передусім в сенсі готовності Штатів «мінусувати» диктаторів».

На цьому етапі Росія, акцентує експерт, знижуватиме градус критики щодо операції США у Венесуелі, з тим, аби «не дражнити зайвий раз Трампа». «У Кремлі розуміють, що надто жорстка риторика щодо Білого дому може зрештою призвести до надання Україні якщо не «Томагавків», то іншої, не менш ефективної зброї», — каже Іван Ус.

Відповідаючи на запитання про те, яким способом події у Венесуелі можуть вплинути на мирно-перемовний процес щодо України, аналітик констатував: «Існує певна конспірологічна версія, що коли США розпочинали останню перемовну хвилю по російсько-українській війні, це насправді була операція прикриття, мовляв, Штати готують проти Венесуели удар і щоби ніхто про це не думав, максимально підвищувався градус на нашому напрямку, який майже досяг апогею під завісу 2025-го. Якщо це дійсно так, то надалі кроки Америки мають бути також ретельно прораховані».

В будь-якому разі, підкреслює Іван Ус, «хай би якими не були очевидні та завуальовані політичні американські «серпантини», нафта марки Brent по $40 за барель, а не по 60, як зараз — «це те, що може змусити Путіна реально говорити про мир, а не займатися імітацією». «В Росії зараз розуміють, що у разі такого нафтового розкладу на кону буде стояти вже не питання війни з Україною, а, власне, виживання самої РФ», — підсумовує експерт.

Яким є і буде венесуельське ехо у російсько-українській війні

Водночас виконавчий директор центру прикладних політичних досліджень «Пента» Олександр Леонов у розмові з Фокусом акцентує: «Венесуельська операція США, на мою думку, не була прямою демонстрацією м’язів Путіну, хоча Дональд Трамп не втримався від того, аби не згадати бездарну кремлівську «СВО» на тлі своєї швидкої воєнної кампанії. В цілому, зараз все залежатиме від того, чи вдасться втримати владу у Венесуелі тим людям, які погодилися співпрацювати зі Сполученими Штатами, зокрема щодо повернення нафтових родовищ США, бо поки що блокада не знята і Вашингтон не дає новому уряду, як кажуть, вдихнути на повні груди».

Наголосивши на тому, що Венесуела була надзвичайно важливою ланкою для РФ в плані обходу західних санкцій, політолог додав: «Росія, застосовуючи певні схеми, використовувала венесуельську нафту для того, щоб продавати на ринках третіх країн свою. Загалом, Москва вклала у Венесуелу приблизно $17 млрд, паралельно постачаючи туди зброю. Але, як бачимо, все це не спрацювало й історія, гадаю, матиме продовження. Зокрема, я маю на увазі американські апетити щодо Куби. Це дуже цікаво, позаяк держсекретар США Марко Рубіо — кубинець за походженням і це для нього має особистий і певною мірою сакральний характер, бо для кубинців, які були змушені емігрувати до Сполучених Штатів, це питання було і залишається дуже гострим».

На думку Олександра Леонова, ключовим ризиком для України в контексті венесуельської операції США є те, що у Дональда Трампа може виникнути запаморочення від успіху, піддавшись якому він може піти на «непродумані і ризиковані авантюри». Але зараз Сполучені Штати, резюмує аналітик, своїми діями у Венесуелі «розбудили» два страхи Путіна: острах до міжнародних мандрівок і занепокоєння масових бунтів всередині РФ, дзвіночком для яких є нинішні іранські протести. Загалом експерт не виключає, що США зрештою увімкнуть зелене світло китайським інвестиціям у Венесуелу у разі, якщо Пекін допоможе реально, а не декларативно натиснути на Росію щодо припинення війни в Україні.