За збірну не соромно, за поразку — прикро. 5 висновків з виступу України на Євро-2020

Рим, "Стадіон Олімпіко". Чотири мʼячі. І не в ті ворота, в які хотілося б.

Всі ці почуття я вже переживав 15 років тому. Знаю, в контексті збірної Швейцарії та її вильоту в серії пенальті від Іспанії, здається, що зараз знову піде мова про чемпіонат світу-2006, коли збірна України дійшла до 1/4-ї, попутно вибивши швейцарців.

Але ні, після матчу Україна — Англія у мене в голові крутилася аналогія з матчем групового етапу Ліги чемпіонів 2006/2007 "Рома" — "Шахтар". Тоді "гірники" тримали оборону до середини другого тайму і посипалися після того, як арбітр призначив кутовий, якого не було — мʼяч пішов за межі поля від гравця римської команди. Франческо Тотті і компанія відчули смак крові і просто винесли "Шахтар" з таким же рахунком, як Англія розібралася з Україною — 4:0.

Аналогія ця виникає і через те, що половину мʼячів в матчі Україна — Англія наша збірна теж пропустила зі стандартів. І взагалі слабо зіграла в обороні. Але в цьому тексті не хочеться говорити про погане. Тому що Євро-2020 для нас з вами — це більше про хороше, про футбол, який змусив всю країну переживати за наших співвітчизників. Коли ще таке буде?

Андрій Шевченко переписав історію

Памʼятаю величезний скепсис пʼять років тому, коли Андрій Шевченко прийняв збірну України. "Кум Павелко", "Та що він вміє", "Він годиться тільки для партії Королевської" і все в такому дусі. Наше суспільство ще тільки вчиться сприймати світ не в чорно-білих тонах. А пора б ущипнути себе і прокинутися: це абсолютно нормальна практика, коли топ-гравець своєї країни після завершення карʼєри стає однією з ключових фігур у футбольній системі.

За пʼять років ми пройшли великий шлях. Від відбіркового циклу ЧС-2018, де було незрозуміло, чи їдемо ми в Росію, або, як кажуть в народі, "зливаємо" до "Наша збірна у чвертьфіналі Євро-2020, вау!". У нас були великі перемоги й гіркі, як 5 випадково розкушених перців, поразки. Остання від Англії, до речі, найбільш болюча. Навіть від Хорватії у вирішальному матчі відбору на ЧС-2018 не було так прикро. Та що там Хорватія — незіграний матч зі Швейцарією в Лізі Націй не так боляче припав до серця, як 0:4 від Англії.

Але перед матчем 1/4 Євро-2020 я дивився хайлайти останніх зустрічей України та Англії. Якщо раптом ви забули, то це було ще у 2013 році. Тоді збірною України керував Михайло Фоменко та фраза "Спасибі дідові за перемогу" звучала тоді, коли збірна України впевнено виносила суперників. У той період здавалося, що ми бачимо сильну збірну України. Але ми ще не бачили команду Шевченка.

Так, 8 років тому ми давали бій англійцям. Але це не означає, що збірна України стала слабшою — це англійці помітно додали. Чого вартий тільки півфінал чемпіонату світу три роки тому. А це були ті ж гравці і той же тренер, які залишили Україну за бортом Євро-2020.

У Шевченка зібраний чудовий тренерський штаб, дивитися на матчі головної команди країни стало в рази приємніше, а сама особистість головного тренера затьмарює навіть Олега Блохіна. Тобто сталося те, чого сам Блохін і боявся. У збірної України зʼявився тренер, який його перевершив. Але вийшов Шевченко з групи набагато складнішої, ніж була у Блохіна у 2006. Та й загалом футбол сильно змінився з тих часів. Як і якість гри збірної України.

Збірна України здобула характер

Так, Андрій Шевченко обіцяв показати характер в матчі з Англією, але "Ураган" зніс його вже на 4-й хвилині. І все ж, якщо абстрагуватися від 1/4 фіналу, то характер команди було видно в іграх з Нідерландами, Північною Македонією і особливо — зі Швецією.

Ми навчилися не махати рукою, коли нам забивають. Так, це дивно читати після Англії. Але, давайте повернемося на "Йохан Кройфф Арену". Ми програвали Нідерландам 0:2 і відігралися. Те, що сталося в останні 8 хвилин матчу — це інша історія. Нещасний випадок. Як у Португалії відбулося з Бельгією в 1/8 Євро-2020.

З Північною Македонією ми задавили суперника авторитетом та ігровою перевагою в перші 45 хвилин. Але під час другого тайму могли пропустити не раз. А вміння утримати переможний рахунок — то теж, як не крути, показник класу команди. І для цього теж потрібен характер.

Матч зі Швецією — це взагалі безпрецедентна історія. Скільки себе памʼятаю, наші клуби і збірна завжди пропускали на останніх хвилинах і випускали перемогу або нічию з рук. А ось так, щоб вирвати її за кілька хвилин до овертайму — таке на моїй памʼяті вперше.

А от матчі, де не було характеру — це якраз ігри з Австрією та Англією. У першому випадку досі незрозуміло, що сталося. У другому — клас суперника виявився в рази вищим. Цікаво, як себе почуває Микола Матвієнко, якого нібито дуже хотів "Арсенал". Ось такі привіти від форвардів калібру Гаррі Кейна прилітали б йому щотижня, якби він все-таки поїхав до Лондона.

У збірної України є майбутнє

Давайте пограємо у Вангу і спробуємо спрогнозувати, якою буде Україна на ЧС-2022, якщо вийде туди. Вже точно не буде в команді Андрія Пʼятова: він анонсував свій відхід після Євро-2020. Але воротарська позиція з такою грою Бущана — не проблема ще років 10. Що буде з зірками 2010-х, вихідців з багатообіцяючої молодіжної збірної Павла Яковенка, яка провалилася на Євро-2011? Тарас Степаненко був взагалі найкориснішим гравцем збірної України на Євро-2020. Як мінімум, фартовим. У матчах, де Тарас виходив на поле, збірна України перемагала. Це і гра з Північною Македонією, і феноменальний матч зі Швецією. Степаненку цього року — 32. Він ще точно пройде каденцію відбору на ЧС-2022 і зіграє там. Без нього мені важко уявити збірну України.

А ось щодо Андрія Ярмоленка питання відкрите. З одного боку, він начебто і допоміг збірній України на Євро-2020, а з іншого — схильний до травм і нестабільний. Матчі з Австрією і Англією — яскраве тому свідчення. Там, де був потрібен лідер, його не виявилося. Хоча в матчі з Нідерландами саме Ярмоленко повів команду за собою.

Ми самі не помітили, як збірна України дуже омолодилася. Говоримо про гравців 30+, але є ще ті ж Забарний, Трубін і Миколенко. Або Денис Попов, якому не пощастило і він не встиг відновитися після травми. У нас ще є можливість врятувати чемпіонів світу-2019 (до 20 років), які вже зараз поступово почали зникати з поля нашого зору.

Водночас, покоління 1995-1996 років народження на цьому Євро розчарувало. Так, Зінченко витягнув матч проти Швеції, але від гравця, який виграє чемпіонат Англії і грає у фіналі Ліги чемпіонів, очікуєш більшого, ніж просто один матч з пʼяти, де він раптом включився. Той же Бєсєдін запамʼятається героїчної травмою в грі зі шведами, Матвієнко — провалом з Англією, а Зубков, немов зубний біль. Він так і не зіграв на цьому Євро, хоча саме на нього покладалися величезні надії. І тут питання до лікарів і тренерського штабу: скільки часу потрібно було, що він відновився? Якщо травма настільки серйозна, то чому його не відпустили відновлюватися в клубі, як того ж Попова? Між матчем проти Нідерландів, в якому Зубков травмувався, і матчем проти Англії пройшло рівно три тижні. Висновки кожен зробить сам.

До слова, про тренерський штаб. Тепер відкрите питання і про те, хто доведе збірну України до кінця відбіркового циклу. Адже Андрій Шевченко після Євро-2020 буде затребуваний в Європі, а знайти мотивацію тренувати збірну України після 1/4 фіналу чемпіонату Європи буде нелегко. Відверто кажучи, це був наш кращий результат сьогодні, вище ми вже не стрибнемо.

Футболісти збірної України не вміють жити під пресом

Українські футболісти іноді забувають, що футбол — це не шоу-бізнес, а копітка щоденна робота. Це кров і піт, що проливаються на тренуваннях, а частіше — на полы (згадайте гол Патріка Шика у ворота Хорватії, коли кров текла з його розбитого носа). І гріш ціна вашим старанням, якщо ви не даєте результат. Цими рядками хочеться передати привіт людині, яка заявляла про "диванних критиків" після матчу проти збірної Швеції. Ось так сміливо, ніби не було ганебної гри проти Австрії і рятувального круга від Іспанії і Швеції, щоб ми потрапили в плей-оф. А давайте уявимо, що Швеція програла б Польщі, а Іспанія зіграла б внічию зі Словаччиною. Де була б збірна України? Невже навіть після перемоги над Швецією не було зрозуміло, що плей-оф для збірної України — розкішний подарунок долі?

І потім: хто такі диванні критики? Вони просто кажуть, що ви погано граєте, не розбираючись в нюансах? Чи все ж ви справді погано відіграли проти Австрії і варто було б вибачитися за це перед уболівальниками? Хіба той же Гаррі Кейн або Антуан Грізманн дозволяють собі такі висловлювання? А їх критикують не менш вашого, швидше, набагато жорсткіше.

Я часто спілкуюся з простими вболівальниками з народу. І мушу визнати, що образ футболіста у них, мʼяко кажучи, не позитивний. В Європі гравці давно звикли до критики — вони не намагаються перекласти провину за власні невдачі на уболівальників або журналістів, як дехто у 2016-му. У нас чомусь досі працює принцип "моя хата з краю". Але є надія, що це тимчасово, якщо Забарний і його ровесники не нахапаються поганого у старших поколінь.

Україна — одне з відкриттів Євро-2020

В кінці хочеться про позитив. Наші футболісти зробили добру справу і обʼєднали навколо футболу всю країну. Такої кількості людей на фан-зонах не було з часів Євро-2012. Стільки про футбол не говорили в новинах пʼять років. Кабінет Міністрів взагалі ніколи не приходив на засідання в футболках збірної України. А все тому, що ми у вісімці кращих збірних Європи!

Ми точно не будемо головним відкриттям Євро-2020 при таких збірних Данії та Італії або навіть Чехії. Але нас запамʼятають ще надовго — це факт, який не викликає сумнівів. Де збірні Нідерландів, Португалії, Франції, Німеччини? Вони всі вилетіли раніше, ніж ми. І ті ж австрійці, яким ми програли. А збірна України завершила виступи в 1/4 фіналу. І нам варто цим пишатися.

Повний календар, турнірні таблиці та результати матчів Євро-2020.