Вбивці з глибин: турецькі малі підводні човни

Потенціал малих підводних човнів отримав підтвердження, коли у 2010 році надмалий північнокорейський підводний човен потопив ROKS Cheonan, корвет класу Pohang ВМС Південної Кореї. Активний гідролокатор Cheonan не зміг виявити північнокорейський підводний човен, що ховався в цьому районі протягом доби, а потім випустив по цілі одну-єдину 533-мм торпеду. Винуватця цієї трагедії непомітно повернулася до темних вод Північної Кореї, залишивши по собі переконливе нагадування про ефективність малих підводних човнів.

Фокус переклав новий розбір аналітика Стейна Мітцера, автора військового блогу Oryx, присвячений малим підводним човнам Туреччини.

Сьогодні у світі відносно небагато країн розробляють та активно експлуатують малі підводні човни. Хоча загалом їх легше спроєктувати і дешевше придбати, ніж звичайні ударні субмарини, їхня менша живучість і полегшене озброєння роблять їхнє придбання нелогічним для більшості морських держав. Такі підводні човни становлять інтерес лише для країн з океанографічними особливостями, які сприяють розгортанню малих підводних човнів. До таких країн належать Індонезія, Іран та Північна Корея — дві останні є головними користувачами малих підводних човнів. Інші приклади — це Туреччина та Греція, які втягнені в суперечку в Егейському морі.

Егейське море можна назвати "раєм для підводників" через безліч островів, які є чудовим притулком для підводних човнів. Введення турецького флоту малих підводних човнів у Егейське море значно ускладнить протичовнову оборону (ПЧО) Греції, зробивши Егейське та деякі частини Середземного моря небезпечнішими, ніж будь-коли раніше. Той же принцип застосовний і до грецьких ВМС, які могли б замінити деякі зі своїх більше ніж 40-річних підводних човнів типу 209 дрібніші конструкції. Це дешева альтернатива закупівлі підводних човнів типу 214 у Німеччини, на що Греція нині не має коштів.

Турецькі компанії активно завойовують оборонні ринки, про що свідчить успіх турецьких БПЛА та безекіпажних кораблів. Як і на ринку безекіпажних суден, турецькі верфі зіткнуться з відносно невеликою конкуренцією, пропонуючи свої проєкти малих підводних човнів іноземним державам. Зараз тільки Північна Корея та Китай пропонують проєкти малих підводних човнів на експорт, до того ж перша виключено як джерело озброєння практично для всіх країн світу. Китай же досі не досяг великого успіху у продажу своїх проєктів підводних човнів за кордон. Тому цілком можливо, що Туреччина незабаром стане монополістом на ринку малих підводних човнів.

Додатковою перевагою двох проєктів малих підводних човнів Туреччини є те, що хоча обидва типи класифікуються як малі субмарини, вони не конкурують безпосередньо між собою. STM500 компанії STM має багато можливостей ударних підводних човнів нижчої вартості, і цього виявилося достатньо, щоб залучити першого закордонного замовника. Зі свого боку, проєкт L Sub 33 компанії Dearsan Shipyard пропонує характеристики, близькі до надмалих підводних човнів. Багато хто стверджує, що поява турецьких малих підводних човнів в Егейському морі з боку Туреччини змінить співвідношення сил, але краще сказати, що зміниться ринок. Країни, які раніше не могли дозволити собі сучасні підводні човни, тепер можуть придбати їх за доступними цінами у політично нейтральної країни зі збільшуваним світовим впливом: Туреччини.

Це стосується не тільки STM500 і L Sub 33, а й 60-метрового ударного підводного човна TS1700 турецької розробки, оснащеного повітронезалежною силовою установкою (AIP). Цей проєкт успадкував багато характеристик німецько-турецьких підводних човнів класу Type 214TN і позиціюється як прямий конкурент підводним човнам Type 209 та Type 214, які пропонуються на експорт Південною Кореєю та Німеччиною. Той факт, що Туреччина тепер може запропонувати великий ударний підводний човен, два малі підводні човни різних класів і надмалий підводний човен для інфільтрації, змінить ринок підводних човнів за рахунок таких країн, як Німеччина, Франція та Південна Корея.

Серед країн, які можуть придбати турецькі підводні човни протягом найближчого десятиліття, — Індонезія, Україна, Пакистан, Катар, Туркменістан та Філіппіни. Навіть ті країни, які раніше були змушені купувати підводні човни через їхню нижчу ціну, тепер можуть зробити вибір на користь абсолютно нових розробок, оскільки ті нарешті стали фінансово доступними. До таких країн належать Польща, Румунія, Болгарія, Колумбія, Перу, Еквадор та Чилі. Якщо ще кілька років тому Туреччина залежала від німецьких субмарин, то тепер ідея використання турецьких підводних човнів військово-морськими флотами кількох європейських країн стала реальнішою.

STM500 компанії STM Naval Engineering – це найпросунутіший проєкт малого підводного човна, який може похвалитися багатьма можливостями великих ударних підводних човнів. Ці можливості включають систему AIP, чотири торпедні апарати для восьми торпед або протикорабельних ракет Atmaca дальністю понад 220 км, можливості закладання мін, а також розгортання автономних підводних апаратів (AUV) і сил спеціального призначення. Дії таких човнів контролюватимуться системою бойового управління ВМС власної розробки. Екіпаж з вісімнадцяти осіб зможе проводити до тридцяти днів на віддаленні до 4000 морських миль (з AIP), що приблизно вдвічі менше, ніж у більших ударних підводних човнів на зразок німецької Type 212.

Компанія STM вже має значний досвід у проєктуванні, будівництві та модернізації підводних човнів. Зараз STM будує підводні човни класу Type 214TN Reis для ВМС Туреччини та модернізує свої старі підводні човни класу Type 209. У роботі знаходяться не тільки підводні човни ВМС Туреччини, а й підводні човни класу Agosta 90B ВМС Пакистану. У 2016 році STM отримала контракт вартістю 350 мільйонів доларів на модернізацію двох пакистанських підводних човнів Agosta 90B, за іронією долі випередивши французьку компанію, яка побудувала їх понад 40 років тому.

Проєкт STM500 вже досяг успіху: перший човен побудують у 2022 році для невідомого замовника, хоча ймовірними кандидатами є Україна і особливо Пакистан. Поки невідомо, чи мають намір турецькі ВМС купувати малі підводні човни, оскільки їхній підводний флот якраз приймає перший із шести підводних човнів типу 214TN. Після їхнього вступу в стрій Туреччина має намір виробляти ударні підводні човни класу MILDEN власними силами. У найближчому майбутньому Туреччина може придбати кілька малих підводних човнів для використання в Егейському морі, щоб розвантажити підводні човни типу 214TN для виконання завдань у Середземному морі.

Проєкт, розроблений компанією Dearsan, відрізняється характерним вітрилом, що нагадує шведські підводні човни класу A26. L Sub 33 — це перший підводний човен, спроєктований верф'ю Dearsan, який вже досяг значного успіху, побудувавши низку надводних бойових кораблів для Нігерії та Туркменістану. Ці країни є потенційними замовниками L Sub 33, причому Туркменістан, ймовірно, купить субмарини вже цього десятиліття. Здається правдоподібним, що L Sub 33 була спеціально розроблена задоволення потреб ВМС Туркменістану в малих підводних човнах.

L Sub 33 має довжину 33,6 метра, що робить її значно меншою, ніж STM500. Незважаючи на відсутність AIP, конструкція добре підходить для інфільтраційних місій — у цьому допомагає дальність ходу 1600 морських миль та підводний двигун. Через менші розміри на борту є лише дві 533-мм торпеди та шість донних мін. Екіпаж L Sub 33 складається із шести-восьми осіб і може включати загін спецназу з восьми осіб. Спецназівці можуть залишати та входити в підводний човен через шлюзову камеру, розташовану під торпедними апаратами. Завдяки цим можливостям L Sub 33 по суті поєднує проєкти ударного та інфільтраційного підводного човна.

Інший проєкт малого підводного човна компанії Dearsan, який отримав попередню назву Multi Purpose Seal Submarine, спеціально розроблений для доставки бойових плавців або спецназу глибоко у води супротивника. Ця витончена конструкція довжиною 19,2 метра має дальність ходу близько 100 морських миль і може нести вісім бойових плавців або спецназівців на додачу до екіпажу з двох людей. Як і більшість проєктів кораблів компанії Dearsan, багатоцільовий підводний човен Seal був спеціально розроблений для експорту, але, можливо, колись він зможе доставляти спецпідрозділи та обладнання турецьких ВМС. Крім цих двох типів, компанія Dearsan також розробила автономний підводний апарат (AUV) завдовжки 6,5 метрів, який може нести 600 кілограмове корисне навантаження на дистанцію до 50 морських миль.

Малий підводний човен — ударні цілі

• STM500 [STM] (може бути озброєний вісьмома 553-мм торпедами AKYA, ракетами Atmaca або мінами)
• L SUB 33 [Dearsan] (може бути озброєний двома 533-мм торпедами AKYA або шістьма донними мінами)

Малий підводний човен — інфільтрація

• Багатоцільовий морський підводний човен [Dearsan] (може нести вісім бойових плавців)

Важливо

"Довгі руки" за $340 млн. Ізраїльські підводні човни класу Dolphin AIP