Швейцарська інтрига: чого добиватиметься від росіян Буданов на перемовинах у Женеві
17-18 лютого у Женеві має відбутися черговий трьохсторонній мирно-перемовний раунд при безпосередній участі представників України, США та РФ. Чому ключова дипломатична комунікаційна точка перемістилася з Об’єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ) до Швейцарії, а Путін реінкарнував на чолі російської делегації сумнозвісного «історика» Мединського, — з’ясовував Фокус.
Перебуваючи протягом 13-15 лютого на щорічній Мюнхенській безпековій конференції, президент Володимир Зеленський провів зустріч з держсекретарем США Марко Рубіо і окремо поспілкувався зі сцецпредставниками Трампа Стівом Віткоффом і Джаредом Кушнером перед тристоронніми перемовинами у Женеві щодо встановлення миру.
«Розраховуємо, що зустрічі (у Швейцарії – Фокус.) дійсно будуть результативними», — зазначив глава держави. Коментуючи заміну російською стороною очільника делегації РФ, президент констатував: «Несподіванка полягає в тому, що росіяни змінили лідера своєї переговорної групи. Я думаю, вони хочу відкласти прийняття рішення. Втім, гадаю Україна разом зі США не дозволять росіянам почати перемовини з чистого листа, посилаючись на зміну керівника переговорної групи».
Глава українського МЗС Андрій Сибіга принагідно нагадав, що на попередніх переговорах Мединський замість того, щоб розглядати серйозні питання, «читав якісь історичні псевдолекції».
Тим часом в ніч проти понеділка, 16 лютого керівник Офісу президента (ОП) Кирило Буданов розповів, що українська делегація вирушає на переговори до Швейцарії. «На шляху до Женеви. Попереду – наступний раунд перемовин. Дорогою з колегами будемо обговорювати уроки нашої історії, шукати правильні висновки. Інтереси України мають бути захищені», — зазначив колишній очільник ГУРу, опублікувавши фото біля потяга з колегами-перемовниками з української делегації. Водночас росЗМІ повідомили про те, що Швейцарія забезпечить безпечний проліт російської делегації, до складу якої увійдуть щонайменше 15 осіб. Зокрема, у перемовинах, окрім скандального Мединського прийматиме участь заступник міністра закордонних справ Росії, 65-річний Михайло Галузін, який являється прихильником жорсткого зовнішньополітичного курсу Москви.
Яким чином Путін тримає Трампа на мирно-перемовному гачку
Коментуючи Фокусу досить відчутну зміну погоди на мирно-перемовному треці в сенсі перенесення локації та реінкарнацію Мединського в російській делегації, політолог Олег Саакян зауважує: «Я думаю, що насправді перенесення мирних перемовин відбулося по факту не з Абу-Дабі, а зі США, де зустрітися пропонувала саме американська сторона, про що Зеленський чітко вказав в інтерв’ю Bloomberg. Натомість Росія вирішила, по-перше, обрати більш нейтральний майданчик, а по-друге, РФ розгорнула цілу кампанію по саботажу переговорного процесу, а конкретно – його змістовної частини. В даному контексті слід згадати свіжі і відверто деструктивні заяви Лаврова-Пєскова. Небезуспішна задумка росіян щодо перенесення перемовини до Женеви є свідченням того, що вони контролюють порядок денний з паралельним його відкочуванням назад. Тобто, РФ чітко показує: до суто технічних розмов час ще не прийшов, а перемовини в Абу-Дабі – це був а ля аванс».
Саме через те, що Москва «відмотує дипломатичну плівку назад», вважає політолог, і відбулося повернення Мединського у якості очільника російської перемовної делегації: «Цей персонаж покликаний знову і знову втомлювати усіх своїми квазі історичними довгими промовами. Тобто, росіяни повертають перемовний процес у карикатурне річище з елементами імітації при відсутності в ньому конструктиву, який, наприклад, був присутній у Абу-Дабі. Хоча там теж була імітація – конструктив був продемонстрований лише в одному – безпековому кластері щодо технічних питань, які не мають жодного значення з точки зору можливостей завершення гарячої фази війни».
Політолог вважає, що тактику «відкату назад» і «саботажу переговорного процесу» Росія зробила після попередніх консультацій з Китаєм. «Таким чином, навіть ілюзій того, що росіяни подарують Трампу електоральну перемогу у вигляді якихось своїх поступок в мирному процесі, на дипломатичному горизонті не проглядається. Думаю, що ніяких позитивних зрушень не буде до моменту зустрічі Трампа та Сі Цзіньпіна. Маю на увазі, позитивних зсувів для Трампа – бо для України тут «ловити» чогось позитивного в принципі не варто. Ну, а до цієї зустрічі Пекін буде намагатися максимально активізувати діалог з Європою, а цей діалог апріорі потребує контакту з Україною. Власне тому ми й побачили днями контакт Сибіги і Ван Ї на Мюнхенській конференції. Таким чином Китай демонструє свою готовність замінити Сполучені Штати в переговорах щодо російсько-української війни і, на відміну від США, КНР готова вести цей діалог в тому числі з Європою», — акцентує Олег Саакян.
Окрему увагу експерт звертає на тактику Піднебесної: «Китай після зустрічі по лінії Сибіга-Ван Ї висловив готовність щодо гуманітарно-енергетичної допомоги Україні. І той факт, що це саме гуманітарна допомога у сфері енергетики, яку знищує Росія, є дуже красномовним. Це є наочною демонстрацією того, що інтереси і погляди РФ і КНР тут є дещо інакшими і Китай це демонстративно підкреслює в контексті діалогу з Європою».
Поряд з тим, прогнозує політолог, Трамп нізащо не віддасть Пекіну лаври «головного геополітичного миротворця», тим паче, що Європа наразі не готова «з американської безпекової голки пересідати на китайську».
«Грубо кажучи, європейці не готові міняти американську дубинку, яка стримує скаженого пса на повідок і намордник в китайських руках. Тому, я думаю, що зараз ми спостерігаємо момент, коли Китай намагається скористатися «вікном», щоб посилитися, а Європа за допомогою КНР намагатиметься вплинути на США з тим, аби зміцнити свою переговорну позицію. В будь-якому разі Сполученим Штатам ближчим часом доведеться активізувати діалог з Європою в частині російсько-української війни і говорити з нею в парадигмі партнерства, а не з позиції сильного до слабкого. Зрештою, промова Рубіо на Мюнхені-2026 вже є разючою зміною позиції США у порівнянні з минулорічним спічем на цьому ж майданчику Джей Ді Венса», - підсумовує Олег Саакян.
Про що свідчать кадрові перестановки у російські перемовній делегації
Водночас політолог Олег Постернак у розмові з Фокусом констатує: «Якщо говорити про перенесення перемовного центру до Женеви, то слід нагадати, що з Женеви власне все й розпочиналося в тому плані, що саме там погоджувався мирний план між українською та американською делегаціями. Цього ж разу вибір Женеви пов’язаний з тим, що Швейцарія давно пропонувала себе у якості, скажімо так, мирно-переговорного майданчика, а нещодавній візит Лаврова на засідання ОБСЄ до Швейцарії, скоріше за все, підготував та удобрив цей дипломатичний ґрунт. Та й зрештою американцям це також зручно, оскільки таким чином фіксується той факт, що долю України обговорюють не на азіатському континенті в Абу-Дабі, а саме у Європі, хоча й без участі делегації з європейських країн».
На переконання експерта, перепризначення Мединського у якості очільника перемовної групи РФ, передусім є свідченням того, що у Женеві будуть обговорюватися саме політичні питання.
«Якщо Костюков – керівник головного управління генштабу РФ – це про моніторинг припинення вогню, обмін військовополоненими, а також делікатні нюанси, пов’язані з техніко-військовими деталями, то Мединський – це політика, культурні, церковні питання, а також кейс виборів в Україні, який останнім часом дуже активно обговорюється, зокрема в західному інформаційному середовищі», - зауважує Олег Постернак. На його думку, американська сторона «точно сприйматиме повернення Мединського, як жест Москви продовжувати перемовини», але для України, додає експерт, його присутність - «це однозначно крок назад».
«Загалом, повернення Мединського на мирно-перемовну орбіту означає повернення до максималістських вимог Кремля, котрі заважають бодай трішки просунутися вперед у політико-дипломатичному напрямку. Ну, і плюс на додачу до цього заступник глави російського МЗС Галузін щойно викотив на загал нову історію про «тимчасове зовнішнє управління Україною під егідою ООН» задля забезпечення проведення в Україні «демократичних виборів і майбутньої легітимізації влади». Ну, що тут сказати? Це ж явний натяк на те, що Росія прагне актуалізувати штучні ідеї з наміром використати їх у якості бар’єрів для мирного процесу, щоби й надалі влаштовувати з нього спектакль», — підкреслює політолог.
Вкрай зухвала дипломатична лінія, яку демонструє наразі Кремль у мирно-перемовному треку, вважає Олег Постернак, серед іншого продиктована і внутрішньо російськими чинниками.
«Це все дуже схвально сприймається російською Z-спільнотою як готовність Кремля продовжувати війну з одного боку і вміння проявляти перемовні хитрощі – з іншої сторони. Крім того, РФ впевнена, що цей жест проковтнуть Сполучені Штати з огляду на зацикленість на побудові своїх геополітичних мостів з Москвою. Через це Путін може дозволити собі відповідні трюки без оглядки на агресивну реакцію США. Скоріше за все, росіяни впевнені у тому, що американці й надалі не реагуватимуть жорстко на інсинуації, які свідчать про пониження рівня делегації зокрема і несерйозне ставлення до мирних перемовин загалом», — резюмує експерт.
Політолог переконаний, що у американців наразі не має можливості задля різкого розвороту в питанні пошуку миру і вони змушені інтерпретувати ходи Кремля з точки зору своїх власних інтересів. При цьому США, акцентує Олег Постернак, будь що хочуть закінчення російсько-української війни, позаяк напередодні виборів до Конгресу Трампу «дуже і дуже потрібен цей подарунок», реальна ціна якого очільника Білого дому не надто й цікавить.