Операція "Ліквідація". Які школи закриють в Україні і чому

Оптимізація мережі, нерозривно пов'язана з децентралізацією, реалізується вже кілька років. Однак саме цього року процес закриття шкіл перейшов в активну фазу.

"Цього року моя дочка йде в 1-й клас. Ще кілька місяців тому ми були впевнені, що вона буде вчитися в школі №1, яка знаходиться буквально за два кроки від будинку, і це дуже зручно. Ми і на підготовчі заняття туди ходили. Але в кінці квітня місцева влада заявила, що ніякого 1-го класу в школі не буде", — розповідає Фокусу Євген Дегтярьов, житель міста Умані Черкаської області.

Весь клас, який готувався до вступу в школу №1, "переїхав" у школу №8. Для родини це стало проблемою. Шкільних автобусів у місті немає, батьки самі повинні подбати про те, як доставити дитину до навчального закладу. Крім того, старший син Дегтярьових вчиться у початковому класі школи №1, тепер дітей треба водити у дві різні установи. Але найбільше батьків і співробітників навчального закладу обурює непрозорість і раптовість рішення місцевої влади, а також повна відсутність комунікації з громадою.

Під личиною оптимізації

Після того як у березні минулого року набув чинності закон про повну загальну середню освіту в Україні, стало зрозуміло, що оптимізація мережі шкіл — невідворотний процес, який так чи інакше торкнеться всіх регіонів країни. Згідно з новим законодавством, повну загальну середню освіту забезпечують початкова школа (1-4-ті класи), гімназія (5-9-ті класи) та ліцей (10-12-ті класи). Гімназія і ліцей тепер функціонують як різні юридичні особи, до того ж початкова школа може діяти і як окрему юрособа, і як структурний підрозділ гімназії. Рішення про це приймає засновник, тобто місцева влада.

У цьому випадку Уманська міськрада вирішила, що в низці навчальних закладів (у список також потрапили школи № 3, 4 і 9) набору до перших класів більше не буде.

"Коли батьки почали питати, чому так, в міськраді лише послалися на новий закон про освіту, — розповідає Дегтярьов. — Але ж це неправда, при гімназії може працювати початкова школа, законодавством це не заборонено. Тим паче що класи перебували в окремому корпусі". Євген впевнений, що причиною такого рішення місцевої влади може бути як раз той корпус, звідки всі класи вже перевели в основну будівлю. Справа у тому, що навчальний заклад розташований поруч з вулицею Пушкіна, яка щорічно стає центром паломництва хасидів з усього світу під час свята Рош ха-Шана. Ціни на нерухомість в цьому районі за останні роки зросли в рази.

"Тут дуже дорога земля", — стверджує Дегтярьов. Він вважає, що оптимізація школи може бути лише зручним приводом для того, щоб звільнити ділянку під інші цілі.

Зоріна Коваленко, директор Уманської школи №1, стриманіша у своїх висловлюваннях, але погоджується, що така політика місцевої влади наштовхує на неприємні висновки.

"Будь-які рішення про закриття класів або шкіл повинні прийматися разом з громадою, необхідна комунікація з населенням", — наполягає вона. Про те, що в школі не буде 1-х класів, директор дізналася з проекту рішення, що з'явився на сайті міськради 29 квітня. Заздалегідь з нею це питання ніхто не обговорював. До того моменту школа вже отримала 25 заявок на навчання у 1-му класі.

У цьому ж документі є інформація не тільки про початкове навчання. Оскільки школа №1 стане гімназією, з 2021 року тут скасовують і набір в 10-ті класи. Взагалі, з тринадцяти уманських шкіл старші класи цього року залишилися тільки у трьох навчальних закладах, інші будуть випускати учнів лише з базовою освітою.

"Це означає, що через два роки в нашій школі з дванадцяти нинішніх класів залишиться половина — п'ять класів [з 5-го по 9-й]. Я не думаю, що таке скорочення сприятливо вплине на якість освіти. Яка в цьому закладається стратегія розвитку установи?" — дивується Коваленко.

Якщо минулого навчального року в школі навчалося 295 учнів, то з 1 вересня їх залишиться 230, а після того, як випустити початкові і старші класи, — ще менше. Директор не виключає, що з таким підходом школу врешті решт можуть ліквідувати. Аналогічної думки дотримується і Євген Дегтярьов: "Через таку кількість класів, які тут залишаються, навряд хтось буде утримувати цілу установу. Її просто закриють".

Закрити, щоб вижити

Реформа шкільної освіти має на увазі відразу кілька паралельних процесів. Якщо історія з поділом шкіл на гімназії і ліцеї тільки почалася, то, власне, оптимізація мережі, яка нерозривно пов'язана з децентралізацією, реалізовується вже кілька років. Однак саме цього року процес закриття шкіл перейшов в активну фазу. Більше того, у багатьох регіонах шкільна реформа перетворилася на спосіб виживання для територіальних громад. Актуальною ця проблема стала, наприклад, для Львівської області, де у 2021 році повинні закрити близько 30 освітніх установ. Найчастіше це відбувається з малокомплектними школами, тобто тими, де навчається від одного до декількох десятків учнів.

Як вважає Мар'ян Калин, заступник голови Львівської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України, місцева влада реорганізує мережу навчальних закладів не з урахуванням демографічного фактора, а через економічну доцільність. За його словами, сьогодні до оптимізації закладів найбільш схильні територіальні громади з дефіцитом освітньої субвенції — коштів, які йдуть з держбюджету на оплату роботи вчителів. При цьому важливо розуміти, що гімназії та ліцеї, де навчається менше 25 учнів, не можна фінансувати за рахунок субвенції (початкової школи це обмеження не стосується). Як приклад Калин наводить Боринську територіальну громаду Львівської області, де дефіцит освітньої субвенції у 2021 році становить 6,5 млн грн, а це більше місячного зарплатного фонду педагогів.

Але це зовсім не означає, що малокомплектні заклади потрібно обов'язково ліквідувати, зі свого боку говорить Олег Фасоля, керівник освітнього компонента шведсько-українського проекту "Підтримка децентралізації в Україні".

"Якщо власник, тобто територіальна громада, хоче утримувати таку школу, то він може фінансувати її з коштів місцевого бюджету. Закон не забороняє це робити", — коментує експерт. Він переконаний, що приймати рішення про закриття навчального закладу на підставі того, здатна громада його утримувати чи ні, докорінно неправильно.

"Завдання власника — знаходити кошти на утримання школи, і він повинен його виконувати", — підкреслює Фасоля.

Інша справа, що малокомплектні навчальні заклади дуже рідко здатні дати дітям справді якісну освіту, і ось від цього якраз треба відштовхуватися. Дослідження PISA, яке проводилося в Україні в базовій школі серед 5-9-х класів, свідчить про те, що якісні показники знань учнів у сільських та міських школах істотно відрізняються. За рівнем інтелектуального розвитку діти з сільської місцевості відстають на півтора-два роки від своїх ровесників з міст, розповідає Олег Фасоля. Це відбувається через цілу низку причин: через кадровий голод, нестачу сучасного обладнання і відсутності конкурентного середовища для учнів.

"У школах з малою наповнюваністю часто немає можливості забезпечити викладання предметів профільними вчителями. Один педагог може вести до п'яти предметів, а були випадки, коли вчитель читав до десяти дисциплін. Про яку якість знань тоді ми можемо говорити?" — обурюється експерт.

Побудова грамотної мережі освітніх установ якраз покликана виправити цю ситуацію. Далеко не завжди "оптимізація" дорівнює "ліквідація", іноді йдеться і про відкриття нових шкіл, додає Фасоля. Особливо в тих регіонах, де через закриття малокомплектних установ у довколишніх селах зростає навантаження на міські навчальні заклади. Для прикладу: в Києві поки не планується ліквідація шкіл, водночас у столиці у 2021 році збираються побудувати і реконструювати п'ять об'єктів. Зокрема, йдеться про три заклади загальної середньої освіти в Голосіївському та Солом'янському районах.

Поняття "малокомплектна школа" в українському законодавстві немає, проте є орієнтовні показники. Як уточнює Фасоля, малою кількістю для початкових класів вважається менше десяти учнів, для початкової та базової шкіл — менше 40 учнів, і для старшої школи — менше 100 учнів. Сьогодні в Україні функціонує 3161 навчальний заклад з малою кількістю учнів, це 19,9% від загального числа шкіл в країні. Найбільше таких малокомплектних шкіл, за словами експерта, знаходиться у Чернігівській області — 48,7%, тобто близько половини освітніх установ регіону. Слідом ідуть Сумська (42%) і Луганська (39%) області.

Школа для чотирьох

"Якби рік тому хтось сказав мені, що я буду закривати школу, я б сперечався до хрипоти, що таке неможливо", — зізнається Ігор Яворський, міський голова міста Борислава Львівської області. Зараз він змушений йти на такі заходи, більше того, вважає їх правильними. Наприкінці травня міськрада ліквідувала школу в селі Винники, де навчалося четверо учнів і працювало троє вчителів. Навчання однієї дитини в малокомплектному навчальному закладі обходиться набагато дорожче, ніж у школі з нормальною кількістю учнів. На одного школяра в середньому витрачається 22 тис. грн на рік, однак у Винниках на учня йшло близько 65 тис. грн, при тому, що діти навчалися за індивідуальною формою навчання, тобто вчителі приходили до учнів додому.

Втім, як наголошує Яворський, причиною закриття школи стали не фінансові витрати, а безпосередньо якість навчання. Справа у тому, що навчальне навантаження у дітей була катастрофічно низьким: п'ять годин на тиждень замість прописаних у навчальному плані 25 годин.

"Постає просте питання: чи справді ця школа працювала для учнів? Мені нескладно було прийняти рішення про її закриття, адже школярі не отримували там повноцінної освіти. Чесно кажучи, я б не хотів, щоб мої діти так вчилися", — додає мер Борислава.

Будівлю школи в селі хочуть зберегти, перетворивши її в якийсь соціально-культурний простір. Яворський не виключає, що ситуація з демографією в регіоні може змінитися, і тоді у громади буде можливість відновити роботу навчального закладу.

Вирішити питання з переведенням учнів в іншу школу не спричинило труднощів — з Винників і раніше ходив шкільний автобус, так що з підвезенням дітей проблем не виникає. Однак у Львівській області саме логістика часто заважає оптимізувати мережу навчальних закладів. У гірських районах країни іноді взимку замітає дороги і автобуси не можуть проїхати, це також важливо враховувати при проведенні реформи.

Органи самоврядування приймають рішення, не радячись і не намагаючись знайти компроміси з громадою, в результаті люди часто чинять опір шкільній реформі

"Одномоментно створення ефективної мережі шкіл не відбудеться", — коментує Олег Фасоля. Експерт з проекту "Підтримка децентралізації в Україні" вважає, що в першу чергу органи управління освіти на місцях повинні проаналізувати діяльність освітніх установ та існуючі ресурси — наявність педагогічних кадрів, обладнання, — а також визначити можливі виклики при оптимізації мережі.

Щоб такі зміни в громаді пройшли максимально безболісно, місцева влада зобов'язана вибудувати грамотну комунікацію з населенням, в першу чергу — з батьками і працівниками шкіл. Саме з цим в Україні виникають найбільші проблеми. Органи самоврядування приймають рішення, не радячись і не намагаючись знайти компроміси з громадою, в результаті люди часто не розуміють, що відбувається, і чинять опір шкільній реформі, не бачачи в ній ніяких плюсів.