Успіхи та невдачі Ірини Венедіктової: чому Зеленський засумнівався у своїй людині

"Вона була присутня на засіданні. Звільнення пройшло з обговоренням. Як і на Комітеті, гучних заяв чи звинувачень не було", — розповів народний депутат Ярослав Железняк.

Ірина Венедіктова: від експертки до генпрокурорки

Ірина Венедіктова прийшла в політику в команді Володимира Зеленського. До цього вона працювала у Харківському університеті ім. Василя Каразіна. У 2016 році подавала свою кандидатуру на посаду судді Верховного суду України, але провалила участь у конкурсі, отримавши бал "менше від мінімально допустимого".

У жовтні 2018 року Венедіктова стала радницею "Зе!команди" щодо судової реформи — рекомендував її нинішній голова Верховної Ради Руслан Стефанчук, а в липні 2019 року вона вже — народна депутатка від пропрезидентської політсили "Слуга народу" (була №3 у виборчому списку).

Далі кар'єрними сходами Ірина Венедіктова просувалася швидко.

Спочатку професорці права довірили керувати парламентським комітетом із питань правової політики. У цей період Фокус вперше зустрівся з Іриною Венедіктовою для інтерв'ю. Тоді ми говорили про судову реформу, яку саме розпочав Володимир Зеленський.

З кінця грудня 2019 року Венедіктова почала виконувати обов'язки директорки Державного бюро розслідувань. Робота Венедіктової у бюро запам'яталася проведенням досить швидкого та скандального конкурсу щодо призначення двох заступників: першого заступника Олександра Бабікова та просто заступника Олександра Соколова. Бабіков був відомий тим, що раніше працював над захистом експрезидента Віктора Януковича.

За тиждень до завершення кар'єри в ДБР Фокус зустрівся з Венедіктовою вдруге. Тоді вона говорила про свою роль у відставці генпрокурора Руслана Рябошапки та справі Петра Порошенка.

17 березня 2020 року Верховна Рада призначила Ірину Венедіктову на посаду генерального прокурора України.

Генеральний прокурор. Гучні справи Ірини Венедіктової

У день призначення на посаду генпрокурора Ірина Венедіктова з трибуни Верховної Ради заявила, що в Україні немає політичних переслідувань, але "злодій має сидіти у в'язниці".

Саме гучних посадок від членкині команди президента чекали весь час перебування Ірини Венедіктової на посаді. Після перших ста днів на посаді генпрокурора вона обіцяла, що суспільство ще побачить і почує вироки щодо топкорупціонерів і політиків першого ешелону.

Перший рік роботи Венедіктової справді запам'ятався кількома гучними справами. Але голосними вони були не тому, що генпрокуратурі вдалося знайти винних у резонансних справах, а скоріше навпаки. Експерти згадують кілька суперечливих моментів у кар'єрі ексгенпрокурорки.

Наприклад, як затягували з оголошенням підозри суддям Окружного адміністративного суду Києва (17 липня 2020 року НАБУ оприлюднило другі "плівки ОАСК", звинуватило суддів у створенні злочинної організації з метою захоплення державної влади, Венедіктова спочатку погодилася підписувати підозру, а потім ліквідувала групу яка працювала над цією справою). Згадують і ситуацію з підписанням підозри про хабарництво нардепа від фракції "Слуга народу" Олександра Юрченка (прилюдно в парламенті Венедіктова заявила, що наданих детективами матеріалів недостатньо для оголошення підозри, хоча через кілька днів усе ж таки підписала її).

А ще можна згадати історії про виведення коштів із Приватбанку (у грудні 2020 року Венедіктова не наважувалася підписати підозри колишньому керівництву банку, а в лютому 2021 року для цього посадили літак у "Борисполі"), про штучне завищення ціни на вугілля та електроенергію за формулою "Роттердам плюс" (Венедіктовій довелося змінити процесуального керівника у справі, про що довго просило НАБУ), про нібито спробу передавання хабара нинішнім заступником Офісу президента Олегом Татаровим (Офіс генпрокурора передав справу з НАБУ до СБУ).

Усі ці кейси розвивалися у період, коли генеральним прокурором була Ірина Венедіктова. І конкретних результатів розслідувань не було.

При цьому Ірині Венедіктовій вдалося посадити за ґрати одеського активіста Сергія Стерненка та виписати кілька підозр п'ятому президентові України Петру Порошенку (зокрема, у держзраді та сприянні діяльності терористичних організацій у справі про постачання вугілля з Донбасу). Стерненку 21 грудня 2021 року Одеський апеляційний суд скасував вирок, Порошенка так і не затримали.

Після початку широкомасштабного наступу РФ 24 лютого 2022 року Офіс генерального прокурора й особисто Ірина Венедіктова зосередилися на розслідуванні воєнних злочинів та активно взаємодіяли з Міжнародним кримінальним судом у Гаазі. За п'ять місяців війни кілька десятків справ було передано до суду, там пролунали вироки. Найрезонансніший — вирок 21-річному сержанту ЗС РФ Вадиму Шишимаріну. Солом'янський райсуд Києва засудив його до довічного ув'язнення за порушення законів і звичаїв війни та вбивство цивільної особи.

Нині деякі експерти кажуть, що однією з причин відставки Ірини Венедіктової є швидкі судові процеси над російськими військовослужбовцями, через що їх не можна обміняти на полонених українських військових (якщо в суді доведено вину у воєнному злочині, військовослужбовець не може йти на обмін, а має відбувати термін покарання).

Політична залежність

На якій би посаді Ірина Венедіктова не була, вона завжди намагалася на всі зауваження спокійно реагувати, мовляв, за час роботи на високих посадах "показала достатній професійний рівень і рівень незалежності".

Хоча насправді про свою залежність від Офісу президента Ірина Венедіктова говорила сама. У різний час вона називала себе "стовідсотковою людиною президента", "заступником президента по справедливості", "оком государевим", і говорила, що працюватиме доти, доки необхідна Володимиру Зеленському.

Сьогодні очевидно, що президент Володимир Зеленський засумнівався в ефективності роботи Ірини Венедіктової на посаді генпрокурора та вирішив підшукати їй заміну.

Утім, списувати Ірину Валентинівну з рахунків зарано. Глава парламентської фракції "Слуга народу" Давид Арахамія заявив, що Венедіктова залишається важливим членом команди президента Зеленського і працюватиме "на новому місці, де існує потреба у професійних менеджерах та юристах". І не просто "на новому місці", а — на дипломатичному фронті.

Можливо, незабаром Венедіктова може бути призначена послом України у Швейцарії.