Складнощі перекладу. Чому західні ЗМІ більше говорять про вторгнення Росії, аніж самі українці

Панічний настрій щодо загрози для України з боку Росії в зв’язку з накопичуванням нею військових на українських кордонах панує в західних ЗМІ з кінця минулого року. Найвпливовіші американські та європейські медіа вивели цю тему на перші шпальти. Натомість українська влада на чолі з президентом наполягає на тому, що західні медіа перебільшують загрозу, здіймають паніку, а та завдає шкоди економіці.

Паніка триває

27 січня після двогодинної телефонної розмови президента України Володимира Зеленського і президента США Джо Байдена телеканал CNN, посилаючись на неназваного українського високопосадовця, повідомив, що лідери держав не зійшлися в думках щодо загрози з боку РФ. Мовляв, Байден намагався запевнити українського колегу, що напад із боку Росії неминучий, тоді як Зеленський наполягав на тому, що ступінь загрози перебільшено. Пізніше обидві сторони офіційно заперечили цю інформацію.

"Це неправда", — написала Емілі Горн, речниця Ради національної безпеки США, зазначивши, що президент Байден говорив про існування певної ймовірності того, що росіяни можуть напасти на Україну.

Те саме підкреслив прессекретар президента України Сергій Никифоров: "Шановні колеги! У соціальних мережах з’явилася інформація щодо змісту переговорів президентів Володимира Зеленського та Джо Байдена з посиланням на нібито офіційного представника України. Ці повідомлення абсолютно не відповідають дійсності". Після цього Зеленський зустрівся з західними ЗМІ.

"У нас немає непорозуміння з президентом Сполучених Штатів. Я просто глибоко розумію, що відбувається в моїй державі, як і він глибоко розуміє, що відбувається у Сполучених Штатах Америки", — зазначив президент. Він також зауважив, що Сполучені Штати економічно підтримують Україну, але паніка в західних медіа, які транслюють сигнали різних поважних політичних лідерів щодо неминучої війни з Росією, завдає шкоди українській економіці.

"Імовірність атаки є, вона нікуди не поділася. Вона була в 2021 році така сама. У 2020 році вона була меншою", — підкреслив президент, зауваживши, що потрібно дуже обережно висловлюватися про те, чи буде війна.

Утім спроба глави держави зменшити інформаційний градус провалилася. Того ж дня американське видання Politісo вибухнуло текстом із заголовком Why ‘imminent’ pisses Zelenskyy off (Чому "неминуча" [йдеться про загрозу] дратує Зеленського), а агенція Reuters із посиланням на трьох неназваних американських посадовців повідомила, що Росія накопичує запаси крові та медичних матеріалів для військ, розквартированих поблизу українських кордонів.

В Міноборони України інформацію щодо крові спростували, уперше різко зазначивши, що такі повідомлення є елементом інформаційно-психологічної війни, а їхня єдина мета — поширити страх у нашому суспільстві.

Скептичні заяви

У листопаді минулого року видання Politico та Bloomberg повідомили про концентрацію російських військ на кордоні з Україною, посилаючись на анонімні джерела в американській розвідці. Bloomberg в одній із публікацій зазначає, що Москва може розпочати наступ на Україну з території Білорусі та анексованого Криму на початку 2022 року. Після цього держ­секретар США Ентоні Блінкен виступив із заявою про загрозу російського вторгнення, а директор ЦРУ Вільям Бернс прилетів до Москви, щоб обговорити це з президентом Росії Володимиром Путіним.

Уперше за вісім років українське політичне керівництво діє не так, як на те розраховують західні політики, зважаючи на інформаційну хвилю. Така поведінка дратує й дивує частину європейських та американських політиків

На початку грудня тривожні повідомлення пролунали з перших шпальт The Washington Post та від американської агенції Associated Press. Одночасно з німецьким таблоїдом Bild вони розповсюджували мапу можливого наступу РФ на Україну, посилаючись на власні джерела в американській розвідці, адміністрації Джо Байдена та НАТО. Видання наполягали на тому, що війна з Росією розпочнеться наприкінці січня або на початку лютого 2022-го.

Градус знервованості підвищився після повідомлень про те, що деякі західні партнери вирішили евакуювати дипломатів із Україні та їхні сім’ї. Так, Канада на тлі напруження між Україною й Росією тимчасово відкликала своїх неключових дипломатів. Посольство США в Києві 28 січня вдруге звернулося до своїх громадян із закликом покинути Україну. Так само не їхати до нас радять деякі європейські країни.

У Києві до таких кроків ставляться неоднозначно. Секретар РНБО Олексій Данілов в розмові з журналістами дивується, чому для Заходу напруга на кордонах України лише на восьмий рік війни з Росією стала новиною. Міністр оборони Олексій Резніков вважає, що питання про оцінку ситуації на наших кордонах та занадто панічного настрою з цього приводу треба ставити західним журналістам. Він підкреслює, що біля кордонів України розквартировано близько 130 тис. російських військових і ці цифри співмірні з показниками квітня минулого року, коли на наших кордонах розташовувалося близько 126 тис. військових.

"Отже, кількість тоді й зараз співмірна. Неспівмірна реакція", — підкреслив Резніков.

Різний погляд: загроза вторгнення є, фатальності немає

Проблема "панічних заяв" із боку зокрема американських медіа полягає в хибному перекладі, про що в розмові з Фокусом говорить Володимир Ільченко, власкор Укрінформу в Нью-Йорку. Він зазначає, що вітчизняні медіа неправильно перекладають слово "неминуча", коли йдеться про військову загрозу з боку Росії.

"Американці говорять imminent. Це слово означає "той, що загрожує", "нависає". Але гугл-перекладач дає "неминучий", хоча про "неминучість" в американських ЗМІ не йдеться. Там говорять про "велику загрозу", "можливість вторгнення", але фатальності немає", — зазначає Ільченко.

До того ж, як підкреслює журналіст, американські політики, меседжі яких транслюють ЗМІ, дуже уважно ставляться до українського питання, а тема напруження російсько-українських відносин є пріоритетнішою навіть за пандемію ковіду.

"Ми по-різному сприймаємо поведінку Росії. Україна звикла, що Росія лицемірна й блефує. США все, що відбувається, сприймають буквально. Наприклад, пост­пред США при ООН Лінда Томас Гринфілд нещодавно сказала Бі-бі-сі: "Ви не будете тримати 100 тис. солдатів, якщо у вас немає наміру їх використовувати".

Звісно, що Україні треба зберігати свою економіку, тому влада стурбована через гучні заяви західних медіа, які посилюють кризу. Але США дбає про безпеку", — продовжує Ільченко. Навмисних фейків, за його словами, в ЗМІ немає, бо американці дійсно вважають, що коли є стотисячне військо на російсько-українських кордонах, то є й загроза. Крім того, для США важливі зовнішні перемоги. Після поразки в Афганістані вони не можуть припустися помилки в Україні.

"Поразка України — це їхня поразка, бо ми партнери. Тому вони знають, про що говорять", — продовжує Ільченко.

Маніпуляції зайві

За словами політолога Миколи Давидюка, мережа надійних інформаторів західних ЗМІ більша за ту, з якою співпрацюють українські журналісти. Зокрема мова йде про доступ до великого обсягу даних розвідки, політиків і військових. Жодних причин сумніватися в надійності цих джерел немає, тому що "світові медіа, які оприлюднюють цю інформацію, вивірені роками та заслуговують на довіру", — зазначає Давидюк Фокусу.

Важливо

Як Кремль розкачує Україну, а конфлікт Зеленського та Порошенка робить ситуацію ще небезпечнішою

Це твердження підтримує Ростислав Кхотин, журналіст Радіо Свобода в Празі, який працював у Брюселі та має тривалий досвід співпраці з британською службою Бі-бі-сі. Він підкреслює, що західні медіа активно використовують інформацію західних спецслужб, не применшуючи її значення, на відміну від української влади.

"У британській журналістиці, на яку рівняються інші медіа ЄС і не тільки, панують принципи об’єктивності, перевіреності інформації. Це дуже сильна школа. Щодо анонімних джерел, то зазвичай це працює так: певні люди у владі бачать, хто з журналістів працює професійно, і діляться з ними інформацією. Крім того, в ЄС і НАТО на конвеєр поставлені офф рекордс брифінги, це традиція, правило, яке дуже добре покращує роботу журналістів", — розповідає Фокусу Кхотин.

Володимир Ільченко додає, що в США влада відверто спілкується з журналістами. Кожну дію пояснює офіційно. Крім того, у журналістів є свої джерела в Конгресі та інших відомствах, до яких можна звернутися за офф рекордс інформацією. Також медійників запрошують на закриті брифінги.

"Світова американська журналістика суб’єктивна. Тут прийнято говорити: журналіст із республіканськими або демократичними поглядами. Для США це нормально, але висвітлювати українське питання не заважає, тому що Україна має двопартійну підтримку американських політиків", — продовжує Ільченко.

Чекаємо на критику

Останнім часом американський та європейський медіапростір змінив своє ставлення до українського питання: чим завзятіше Київ спростовує інформацію про "неминучу" загрозу з боку Росії, тим більше різких висловлювань з’являється стосовно української влади. Так, депутат Європарламенту Віола фон Крамон, коментуючи слова голови парламентської фракції "Слуги народу" Давида Арахамії про поширення Сполученими Штатами паніки, написала у себе в Twitter: "Вони там усі вживають наркотики в Україні, чи що там відбувається?"

Подібні за змістом критичні меседжі в бік української влади, яка не довіряє інформації Заходу, лунають у публікаціях The Washigton Post, Politiсo тощо.

Експерти в розмові з Фокусом зазначають, що все це — елементи інформаційної гри. Ігор Тишкевич, аналітик Українського інституту майбутнього, підкреслює, що через критику західні політики намагаються схилити нас до компромісів щодо мінських угод.

"Критикуватимуть і надалі. Уперше за вісім років українське політичне керівництво діє не так, як на те розраховують західні політики, зважаючи на інформаційну хвилю. Така поведінка не є типовою для України, тому вона дратує й дивує частину європейських та американських політиків", — коментує Тишкевич у розмові з Фокусом. За його словами, подальший розвиток ситуації залежить від економічного стану України. Наразі влада не поступається політичними принципами, утім тримати удар у разі погіршення екомічного становища держави їй буде непросто.