Бандера не винен: чому насправді поляки роздратовані українцями і як виправити ситуацію

Ще буквально кілька днів тому новообраний президент Польщі, 42-річний Кароль Навроцький вітав Україну з Днем незалежності і підкреслював важливість для Варшави різнобічної співпраці з Києвом. Однак невдовзі після цього польський лідер, по-перше, анонсував законодавчу ініціативу, яка у Кримінальному кодексі сусідньої держави прирівняє "бандерівський символ" до нацистських і комуністичних атрибутів, а по-друге, заветував нову редакцію закону про допомогу громадянам України, зробивши таким способом доступною виплату 800+ (щомісячна виплата у розмірі 800 злотих, або понад $200, на кожну дитину) лише тим українцям, які працюють офіційно.

Натомість посольство України в Польщі у середу, 27 серпня оприлюднило роз’яснення щодо ситуації. Зокрема, зазначається, що чинний спеціальний закон у Польщі щодо українських біженців діє до 30 вересня 2025 року включно. Водночас режим тимчасового захисту для українців продовжений рішенням Ради Європейського Союзу (ЄС) до 4 березня 2027 року, і він поширюється також на територію Польщі. У дипломатичному відомстві закликали громадян України не робити поспішних кроків щодо зміни свого правового статусу та за потреби звертатися за індивідуальною консультацією до юристів.

Як надалі розвиватимуться відносини України та Польщі

Констатувавши, що відносини між Україною та Польщею стають набагато більш складними, політолог Дмитро Левусь у розмові з Фокусом зауважив: "Попри відчутне "похолодання", я би не став зараз вдаватися до якихось апокаліптичних прогнозів, оскільки спільна загроза з боку Російської Федерації нікуди не випарувалася. Водночас між Україною та Польщею існує рівень напрацьованих сталих зв’язків, незважаючи на зміну влади і, як не дивно, взаємозалежність країн одна від одної також. Гадаю, що певний період ми ще спостерігатимемо зменшення активності контактів, але це не буде на глобальному рівні".

На думку експерта, окрім внутрішньо польських, скажімо так, недружніх законодавчих кроків щодо України, матимуть також місце спроби офіційної Варшави перетягти увагу США від Києва на себе: "З огляду на це, не виключаю політику диктату Польщі у регіоні центральної та східної Європи, оскільки поляки себе тут позиціонують як провідників політики Сполучених Штатів. А ось наскільки серйозно Америка це сприймає — велике питання, адже, приміром, на останній зустрічі Трампа із Зеленським та низкою євро лідерів у Білому домі Навроцького не було. Лунають різні пояснення, чому саме не було, і серед них є таке, що начебто Дональд Трамп не надто хотів його бачити. Втім, я думаю, там комплексна проблема. Хай там як, але попереду у відносинах із Польщею у нас складні часи".

Апелюючи до особистого спілкування з представниками польського політикуму та експертних кіл, Дмитро Левусь резюмував: "Ототожнення поляків себе зі Сполученими Штатами та інституціями НАТО часто позбавляють Варшаву в плані військово-політичних рішень здатності бути рішучою. Тобто поляки здійснюють законодавчі "наїзди" на українців, які знайшли прихисток у Польщі, мусують повсякчас історичні питання, але російських дронів, котрі залітають на їхню територію, чомусь не бачать. Тобто поляки хибно розуміють, з одного боку, що таке національна безпека, а з іншого — спільна безпека партнерів в умовах війни".

Дипломатична відлига у відносинах по лінії Київ-Варшава, на думку Дмитра Левуся, може статися після "більш глобального ускладнення", а саме — розширення російської агресії на Європу.

Чому Київ по-особливому має "наводити мости" з польським президентом

Проблема в українсько-польських відносинах має конкретне ім’я та прізвище, зауважує у розмові з Фокусом політолог Володимир Фесенко. "Це прізвище – Навроцький. Проблема лише в ньому. Водночас, на превеликий жаль, є ризики більш серйозні. Річ у тім, що зміна настроїв поляків, зафіксована на нещодавніх президентських виборах, може продовжитися і зрештою на наступних парламентських виборах у Польщі партія "Право і справедливість" (ПіС) може укласти коаліційну угоду з "Конфедерацією" — відверто антиукраїнською політичною силою. Ось тоді для нас виникнуть справжні великі ризики, а те що зараз спостерігається — квіточки. Загалом слід розуміти, що там до владного керма прийшов молодий недосвідчений президент, який хоче загравати із суспільством і не сприймає Росію як загрозу Польщі", — акцентує політолог.

Наголосивши на тому, що у Польщі наразі панівним настроєм є не солідарність з Україною, а роздратування українськими біженцями, експерт констатував: "На жаль, маємо у Польщі велику хвилю побутового націоналізму і побутового антиукраїнства. Це дуже і дуже серйозна проблема, мотиви якої досить різні — починаючи від польських фермерів, які вбачають у наших сільськогосподарських виробниках конкурентів, закінчуючи польськими жінками, котрі вважають, що українки відбивають у них їхніх чоловіків. В такій ситуації не має простого рецепту "лікування". Тут потрібна комплексна політика. Зараз нам потрібно вирішувати насамперед проблему Навроцького. З ним потрібно серйозно працювати, бо він, знаєте, поводиться, як президент-підліток, у якого на повну котушку грають політичні гормони. Він хоче продемонструвати, який він крутий. А оскільки на Росії продемонструвати це неможливо, він у фокус уваги взяв саме Україну".

Моделюючи подальшу дипломатичну траєкторію, Володимир Фесенко підкреслив: "Думаю, з Навроцьким поступово вдасться налагодити відносини хоча б частково, і наше МЗС та Офіс президента цим неодмінно займатимуться. Потрібно зрештою його до України привезти і нагадувати йому через радників та експертів, що проблема Польщі не в Україні, а в РФ та Білорусі. Я гадаю, він поступово це зрозуміє".

Поляки, зауважує політолог, завжди сприймали Україну як свій політичний та економічний ресурс, але повномасштабна війна змінила ситуацію і тепер Київ є потужним конкурентом Варшави у цілій низці галузей.

"Крім того, Україна перебила роль Польщі — вся увага тепер на Україні з боку Євросоюзу. Тому ще раз наголошую: потрібно дуже ретельно працювати з Навроцьким, але водночас обережно, щоби не викликати ревнощі з боку прем’єра Туска. Також надзвичайно важливо працювати з польською громадською думкою. Одним словом, потрібна виважена комплексна кампанія, системна і довготривала робота, яка має виправити ставлення поляків до України і українців. Тут не може бути одноразового та швидкого ефекту. Але я б не робив би і панічні висновки на кшталт "Все пропало" і Польща буде ворогом для нас. Ні, цього не станеться попри нинішню несприятливу дипломатичну погоду. Побутові емоції плюс деформовані установки деяких польських політиків спрямовані в неправильний бік і врешті-решт цей бумеранг вдарить по самій Польщі", — зазначає політолог, додаючи, що значна частина поляків і тамтешніх еліт це розуміє. "Тому у нас у Польщі є союзники, з якими варто більш плідно працювати з тим, аби виправити нинішні проблеми у двосторонніх відносинах", — підсумовує Володимир Фесенко.

Чи виправданими є антиукраїнські настрої поляків

Водночас політолог Олег Постернак, коментуючи Фокусу загострення між Києвом та Варшавою, зазначає: "Насправді безхмарними відносини України та Польщі не можна було назвати ще задовго до обрання Кароля Навроцького президентом. Натомість Навроцькому наразі необхідно реанімувати підтримку "Права і Справедливості" (ПіС). А для цього, як показує досвід Угорщини та Словаччини, найкращою мобілізаційною темою є антиукраїнські кроки, бо українці там є елементом соціально-політичного роздратування. Власне, тому ми спостерігаємо у Польщі ініціативи по урізанню соціальної допомоги українцям і законодавчі зміни щодо засудження бандерівських символів. Це все — кроки, спрямовані на те, щоб мобілізувати поляків в сенсі підтримки Навроцького та ПіС".

Акцентувавши на тому, що наразі у Польщі домінує національний егоїзм, політолог зауважив: "Це об’єктивна і абсолютно резонна річ у країні, котра прийняла дуже багато мігрантів. Те саме ми бачимо у Німеччині щодо турків. Якщо узагальнювати, то це – серйозний компонент еволюції політичної культури в бік дрімучих консервативних інстинктів. Мені, як українцю, звісно ж, неприємні ці кроки з боку поляків, але з погляду ефективності політичних технологій, я їх розумію".

Експерт окремо наголошує на тому, що до вступу України в Євросоюз де-юре, важливо, щоб Київ та Варшаву "максимально перековбасило" аби не переносити двосторонні проблеми у формат ЄС.

"Навряд чи хтось зможе назвати Навроцького адвокатом України, але нам краще зараз пройти цю складну точку, коли виринають диявольські деталі українсько-польських відносин, аніж це буде в історичний момент, коли фіналізуються усі перемовини Києва та ЄС по кластерах і ухвалюватиметься фінальне рішення про вступ України до Європейського Союзу. Тому я вважаю, що для нас на краще, що саме зараз цей "джин" випущений з пляшки", — констатує Олег Постернак.

Водночас експерт готовий дати руку на відсіч, що якби поміняти місцями поляків та українців, наші з вами співвітчизники зараз так само дратувалися б від напливу сусідів до своєї держави: "Вважаю, що з досить високою ймовірністю українці вели себе в мирних умовах так само, як зараз поляки. Тобто, якщо сусід захлинався б у крові і величезна маса його населення приїхала би до України, 50-60% нашого суспільства у соціальних мережах та приватних спілкуваннях важко стогнали б, як їх дістали мігранти з тієї чи іншої країни".

З тим, аби вирівняти українсько-польські відносини, наголошує експерт, необхідно проводити "продуману до дрібниць стратегію", в межах якої, акуратно маневруючи, використовувати на свою користь по повній програмі наявні суперечності між президентом Навроцьким та прем’єром Туском.

Якою є дієва українська формула співпраці з поляками

У тому, що антиукраїнські настрої у Польщі лише зростатимуть, переконаний політолог Олег Саакян. Зокрема, у розмові з Фокусом експерт підкреслив наступне: "Негативні тенденції посиляться, але вони не перейдуть у статус українофобії, оскільки польська економіка та ринки вкрай залежні від України. 28 мільярдів нарахування у польський бюджет від сплати податків українцями — це лише офіційно. А ще наші люди вивезли до Польщі багато грошей і військові наші надсилають туди грошову допомогу родинам. Тобто цифра в рази більша де-факто, тоді як Польща витратила лише 4 млрд євро з копійками на підтримку українських біженців. І якщо пан Навроцький максимально підніме градус антиукраїнської риторики, то це може призвести до великої хвилі виїзду українців з Польщі до інших європейських країн, що матиме для поляків вкрай негативні економічні наслідки. Очевидно, що на місце українців не повернуться поляки з Британії чи Швеції, а натомість прибудуть сирійці, пакистанці і бангладешці. Я не впевнений, що виборці пана Навроцького дуже цьому зрадіють".

Нинішню тактику польського президента щодо України політолог називає політичним наркотиком, "який дуже легкий і з ефектом миттєвої ейфорії": "Насправді завдяки цьому наркотику пан Навроцький чимало внутрішніх політико-соціальних проблем "вішає" на українців. Це дуже зручно в електоральному сенсі. Але загалом маємо розуміти, що Польща є для України органічним конкурентом в багатьох сферах і проблеми були, є і будуть".

Відповідаючи на запитання про те, яким способом бодай мінімально вирівняти відносини з польськими сусідами, Олег Саакян зазначив наступне: "Перше. Нам не можна діяти в лоб — це неефективно в міжнародній політиці, особливо із сусідами. Друге. Ми зараз не в тому становищі, щоб виступати симетрично і діяти жорстко, бо ми у війні, на якій ми маємо максимально концентруватися. Тому маємо брати інтелектом і переводити питання українсько-польських відносин у площину розумної і тонкої гри. Простіше кажучи, ми маємо відповідати полякам так, щоб всім було зрозуміло, що ми зберегли гідність, але не зрозуміло, де ми потролили наших опонентів".

Київ, у ситуації посилення антиукраїнських кроків з боку польської влади, переконаний Олег Саакян, має звернутися до євро партнерів в обличчі Німеччини, Швеції, Іспанії та інших країн Європейського Союзу (ЄС) з тим, аби вони забезпечили певні додаткові компенсаторні механізми, щоб українці з Польщі могли виїхати до інших держав. У такому разі, зауважує політолог, польська влада стикнеться з цілою низкою проблем на кшталт дефіциту робочої сили, тоді як Україна "з широкою посмішкою перебуватиме в обіймах інших європейських союзників. Загалом, за такого розвитку подій, акцентує Олег Саакян, поляки опиняться в ситуації, коли їм доведеться конкурувати за присутність українців на їхній землі.