1500 днів повномасштабної війни: якими є ключові висновки для України, світу та держави-агресорки РФ

"Все, що не вбиває, робить нас сильнішими" — це легендарно-афористичне висловлювання Фрідріха Ніцше, ймовірно, якнайкраще віддзеркалює те, що відчували українці і те, що ними керувало впродовж 1500 днів повномасштабної війни з путінською Росією.

Ці 1500 днів, тривалістю у вічність, по-перше, продемонстрували надзвичайну стійкість українського народу, за яку президент Зеленський неодноразово від його імені отримував міжнародне визнання та нагороди. Крайній раз — у лютому 2026 року в Мюнхені глава держави прийняв престижну премію імені Евальда фон Кляйста, яку присудили всьому українському народу. Ця нагорода, серед іншого, відзначила мужність, cміливість, самопожертву та незламну боротьбу наших з вами співгромадян.

По-друге, 1500 днів повномасштабної війни перетворили Україну на світовий центр технологічного Defense-Tech, зокрема в контексті дронових технологій.

Ну, і, зрештою, по-третє, офіційний Київ, який десятиліттями наполегливо, але безрезультатно стукався у двері НАТО, тепер сам де-факто є гарантом безпеки, принаймні європейського регіону, в той час як сам Альянс, м’яко кажучи, переживає часи якщо не остаточної деградації, то однозначно не руху вперед, який відповідав би належним чином викликам сьогодення.

Загалом, за ці 1500 днів Україна не просто вистояла і стала світовим лідером у розробці та застосуванні повітряних та морських безпілотників (БПЛА), а й зуміла перенести бойові дії на російську територію. В даному контексті слід згадати і Курську операцію, і систематичне ураження ЗСУ об’єктів так чи інакше пов’язаних з російським ВПК.

Звісно, це все дається багатостраждальній Україні найстрашнішою ціною – в першу чергу людських, а також економічних та інфраструктурних втрат.

За даними ООН, станом на березень 2026 року понад 3200 українських дітей загинули або ж були поранені путінськими "визволителями". Водночас, ЮНІСЕФ наводить дещо іншу статистику в контексті доль маленьких українців: майже 2,59 млн дітей залишаються переміщеними, з них 791 тисяч перебувають усередині країни, а майже 1,79 млн – за її межами. І це лише діти…

Все це загалом і зокрема — ціна 1500 днів повномасштабної війни. Днів, написаних в тому числі сльозами, кров’ю, неймовірною звитягою ЗСУ, усіх екстрених та комунальних служб, енергетиків та й зрештою кожного українця, який тримає спину рівно і, попри психологічне та й подекуди фізичне виснаження не збирається прогинати її перед російськими варварами, яким апріорі не має бути місця у XXI столітті.

Між тим, незважаючи на цей очевидний факт, офіційному Києву на порозі 1501 дня повномасштабної війни й досі доводиться подекуди зубами вигризати свою суверенність з одного боку, і підтримку іноземних партнерів – з іншої сторони.

Яким глобальним і локальним лакмусом є 1500 днів повномасштабної війни

Ще як мінімум у 2014 році було цілком зрозуміло, що мета Росії – знищення України, як такої, а відтак поширення сфери свого впливу щонайменше на регіон Центрально-Східної Європи, констатує у розмові з Фокусом кандидат політичних наук, експерт-міжнародник Станіслав Желіховський.

"Очевидно, що Україна – це не єдина мішень Москви, яка готова й надалі здійснювати свою експансію. Але це можливо за умови, якщо РФ вдалося б гіпотетично досягти тих цілей, котрі були поставлені в контексті агресії проти нашої держави. Наразі Росія своїх цілей не досягла і, на мій погляд, навряд чи досягне. Це – ключова конотація, тому сьогодні можемо говорити про те, що своїм повномасштабним вторгненням Москва скинула всі можливі маски і показала своє істинне обличчя, якщо це в принципі можна назвати обличчям", — підкреслює експерт.

Натомість, на переконання Станіслава Желіховського, українці буквально з перших днів повномасштабного вторгнення Росії активно протидіють агресії: "Те, що наші з вами співгромадяни не допустили практичної реалізації намірів Кремля є наочним свідченням готовності українців боротися за свою країну ціною власного комфорту, здоров’я та життя. Надзвичайно важливим здобутком для нас у цій війні є те, що ми, попри все, зберегли українську державу, хай навіть Росія тимчасово контролює деякі її регіони вже протягом тривалого часу. Крім того, Україна змогла об’єднати навколо себе дуже багато інших держав, створивши в перші ж дні повномасштабної війни антипутінську коаліцію, яка хоч і змінює формати (від "Рамштайну" до "Коаліції рішучих"), але все рівно допомагає нам доволі ефективно протидіяти російській агресії".

Загалом, повномасштабна російсько-українська війна, вважає Станіслав Желіховський, є вкрай важливим елементом на міжнародній арені. "Це – однозначно конфлікт, який має усі ознаки глобальності. Тобто, в Україні, яка де-факто стала полем бою між країнами вільного світу та авторитарними режимами, пересіклося дуже багато глобальних інтересів. Ми бачимо, що проти України, а відтак – проти всього цивілізованого світу воює не лише Російська Федерація, а й Іран, Китай, Північна Корея, Білорусь та інші", — наголошує аналітик. На його думку, саме в Україні, яка стала "тектонічним розламом", і вирішуватиметься доля того, яким буде світ у майбутньому, тобто хто у глобальному протистоянні демократій проти автократій зрештою переможе.

В той же час Україна, акцентує експерт, попри повномасштабну війну, здійснює реформаторські кроки, які наближають членство Києва у західних структурах, передусім у Євросоюзі (ЄС).

"Це теж вкрай важливий для нас процес, оскільки Україна робить усе, щоб не бути у сірій зоні, як того хотів би, як мінімум Путін. Однозначно, нам вкрай важко більш інтенсивно інтегруватися через цілу низку причин, але Україна не стоїть, а рухається і це дуже важливо з огляду на ту задачу, яку собі поставив український народ ще у час Революції гідності. До речі, на мій погляд, саме повноцінна євроінтеграція може стати однією з найбільш дієвих гарантій безпеки для нашої держави", — наголошує Станіслав Желіховський.

Підсумовуючи, експерт акцентував: "Наразі справді важко спрогнозувати, чим і коли закінчиться російсько-українська війна, але я не думаю, що РФ зрештою досягне своїх цілей. Не виключаю, що конфлікт буде заморожений, але очевидно, що нам буде ще дуже і дуже непросто, оскільки на порядку денному чимало серйозних викликів, як всередині країни, так і поза межами нашої держави – зокрема, в Європі та Америці. Серед партнерів, на превеликий жаль, не має консенсусу щодо того, як надалі протидіяти Росії і Москва цим користується, застосовуючи різні технології гібридного характеру з тим, аби розсварити наших союзників. Однак в умовах, коли США поки що зайняли специфічну позицію, Україна та, передусім, євросоюзники мають не просто не збавляти темп протидії Москві, а навпаки – лишень посилювати його".

По що свідчить ключовий підсумок 1500 днів повномасштабної війни

Окреслюючи у розмові з Фокусом ключові висновки 1500 днів повномасштабної війни, провідний експерт Національного інституту стратегічних досліджень Іван Ус зазначає: "Нещодавно один із російських блогерів, який підтримує війну, розпочав свій запис на Youtube наступною фразою: "Вже п’ятий рік йде війна, і де ж Київ за три дні?". Як на мене, ця фраза дуже вдало лягає в контекст тисячі п’ятисот днів повномасштабної війни. Тобто, те, що Росія планувала, і це, до речі, у них транслювали по телебаченню, взяти українську столицю за три дні, а минуло 1500 днів – передусім, є демонстрацією неймовірної стійкості України".

Констатувавши, що, з одного боку Україна ціною неймовірних зусиль таки вистояла, експерт додав: "Між тим, з іншої сторони, нам не вдалося швидко вирішити те, на що ми сподівалися, особливо після провалу Росії початку війни і після дуже вдалого контрнаступу зразка вересня 2022 року, коли значною мірою було звільнено Харківщину. В той момент було відчуття, що Росія посиплеться, але цього не сталося. Тоді Україна перенаправила свої сили на те, щоб вдало відбити місто Херсон у тому ж таки 2022-му. Потім був не дуже вдалий контрнаступ зразка 2023 року, після чого ми фактично змирилися з тим, що концентруємося переважно на захисті, особливо не контратакуючи".

За 1500 днів повномасштабної війни, переконаний Іван Ус, важливо окремо відзначити і Курську операцію, яка продемонструвала, що Україна не просто може відбивати свої території, а й здатна переносити війну та територію ворога.

"Знаєте, колись, коли тільки розпочиналася повномасштабна війна, російська блогерка Божена Ринська написала у Facebook пост приблизно такого змісту: "Росія почала дії по захопленню України, зокрема й Києва, але в мене є одне питання: "А Москва захищена?". Фактично її пост був присвячений тому, що коли ви починаєте війну, ви повинні готуватися до того, що може настати такий момент, коли саме ваша столиця буде оточена супротивником. І зараз, коли маємо вже 1500 днів повномасштабної війни, відчуття того, що в принципі щось таке дійсно може трапитися у майбутньому, в мене особисто є", — підкреслює аналітик.

Між тим значним і відчутним мінусом для України експерт вважає неготовність Європи без Сполучених Штатів Америки реально себе захищати. "Я думаю, що 1500 днів повномасштабної війни чітко показали: Європа занадто сильно залежить від США і з огляду на це їй потрібно ухвалювати жорсткі та непопулярні речі, такі, як, наприклад, позбавлення права голосу в рамках ЄС тих країн, які послідовно ведуть лінію проти Євросоюзу, будучи його членами. Але поки що від Європи ми не бачимо таких кроків і це безумовний мінус цих 1500 днів. Між тим, самий лишень факт того, що ми тримаємося і наразі відсутнє будь-яке відчуття що ми програємо цю війну, як на мене, можливо, і є головним підсумком 1500 днів", — підсумовує Іван Ус.

Чи дійсно на п’ятому році війни в українців є приводи для оптимізму

Водночас політолог Дмитро Левусь у розмові з Фокусом констатує: "Як на мене, 1500 днів повномасштабної війни, показали самим українцям, що ми є набагато кращими, аніж часто уявляли себе. Тобто, ми набагато більш організовані, емпатичні, тощо. І це побачили, до речі, не лише ми, а й наш ворог в обличчі РФ, який прагне нас знищити, апріорі не сприймаючи нашу ідентичність. Світу ж ці 1500 днів наочно продемонстрували, що Україна – це, м’яко кажучи не те, що він про неї уявляв, ковтаючи "на ура" російські наративи про те, що наша держава є штучним утворенням. Це, на мій погляд, ключове, про що ми можемо говорити на даному етапі війни".

Окрім того, наголошує експерт, зокрема й ці 1500 днів повномасштабної війни розвіяли міф про те, що Україна неспроможна до масштабного промислового виробництва після розпаду Радянського Союзу.

Україна, незважаючи на те, що питання нашого виживання й досі є актуальним, наголошує Дмитро Левусь, стала важливою складовою безпеки не лише Європи, а й інших регіонів світу, що є "абсолютно проривним чинником".

Наразі, попри відчутне виснаження та втому суспільства, політолог "однозначно" стверджує, що причин для драматизації ситуації не має, позаяк українці не відступлять за жодних умов. Натомість, Росія є набагато менш стійкішою, переконаний Дмитро Левусь і це наочно продемонстрував, на його думку, зокрема й заколот Пригожина.